Мигаль Чикивдя розказує за майважні имена и перспективы Союза русинськых писателюв Закарпатя.
Подкарпатя
Мигаль Лыжечко пише за балахрещіня пуд гаслами «популарізованя діалектув».
Мигаль Чикивдя розказує, якый клімат мож было в нас застати май давно, тай што з тым маєме теперь.
Мигаль Чикивдя пише за теперішні условія и выкликы выдавательського діла в Пудкарпатськуй Руси.
Мигаль Чикивдя пише за промыслы нашого краю в добу автономної Пудкарпатської Руси.
Мигаль Чикивдя розказує за історію Союза русинськых писателюв Закарпатя, його проблемы и потенціал.
Володимир Пукіш обяснює, котрі наші прузвища пушли уд назв сосідных народув, тай зашто ся так склало.
Мигаль Лыжечко говорит за языковый шовінізм, удкы ся взяла ідея позад фразы «говори нормално», тай што посправді значит «норма».
Володимир Пукіш приказує за давні руснацькі лайкы и удкы они ид нам прийшли.
Ужгородець Ярослав Ковальчук пише за своє знакомство з русинськов културов и зашто ю цінит.
Мигаль Лыжичко за містні ідентичности и за тото, чом треба хосновати назву «Русин».
Мигаль Чикивдя розказує за наші традиції колядованя тай што ся од них убстало.
У новуй статі говориме за дакотрі файні способы всокотити наш язык и вєдно з тым пудпорити свою общину, а вшиткых заінтересованых прикликаєме тоты способы схосновати.