Націонална травма: Десятьроча мовчаня

Мы, Русины, можеме робити намного булше про інформованя самых себе и другых на тему націоналных травм у нашуй минулости. Доку ся так не стане, не будеме годні з них узяти науку або дуйти до розвязкы тых подій. Сесе буду робити в сюй новуй серії статей. Як ся часто стає, коли ся говорит за Русинув, як Нерусины, так и дакотрі наші научникы описуют травматичні події в нашуй історії лем у сухуй академічнуй формі, не споминаючи їх кунцьову ціль. Мож ся не сомнівати: за послідні 150 рокув быв проведеный не єден план из конкретнов цільов искітити наш наруд. Хоть бы як катеґорично не звучали сесі слова, ото є правда. Дале в статі увидите чом. Кедь не удважиме ся публічно казати на сесі факты своими именами, наш наруд ся не буде годен задумати за свуй історичный опыт – сесе мусайный крок, жебы го пережити, дорозуміти, и пуйти дале. Кедь не вповіме наголос, што зробили, другі народы собі годні думати, же выйшли з того насухо. Сесе недопустимо. Хоть бы як їм не было тяжко змирити ся з діями їх предешникув, мусай признати тото, што ся стало.

За які минулі травмы йде бесіда? Мож спомнити за етноцид Лемковины, концентраційні лаґры про Русинув у Першу світову войну, примушеноє переселеня верьх 3000 Русинув Пряшовщины про будованя водного резервоара, переворот галицькых націоналістув з Карпатської Січи на Пудкарпатськуй Руси в 1938. році, и многі другі, за котрі щи мож буде поговорити. Днесь попробуєме порозуміти лем єден приклад. Докынув ся ушиткых Русинув и удвер наш наруд у темный вік страху и спустошеня. Сесе были Десятьроча мовчаня.

Десятьроча мовчаня – період 1945-1991. рокув, коли ушиткі державы, де жили Русины, окрем Югославії, заказали русинську самосвідомость и язык. Контакт межи нами и нашым коріньом быв урватый без журы за наслідкы. Была урвата ушитка комунікація межи домовинов и діаспоров, як и межи частями самої нашої домовины – заперті гатары межи СССР и його сателітами сперли ушиток діалоґ. Была репресована грекокатолицька церьков, многі наші реліґійні лідеры были скарані на смерть, остатні мусіли робити тайно, жебы не стратити живут.

У сесю добу наш наруд мусів прияти иншаку етнічну самосвідомость, ходити у школы, створені про реалізацію сьої штучної зміны. Наприклад, Русины Пряшовщины часто мусіли выберати, ци называти ся Словаками, ци Українцями, и майчасто выберали першу опцію. На Пудкарпатськуй Руси українізація была елементом державної політикы з момента анексії краю в 1945. році и дотеперь. Русинськый язык став закарпатськым діалектом, а русинська култура – закарпатськов културов. У Румунії, де ся находить малый дараб Гуцулщины, його жителі так само были автоматично записані межи Українці. Каждый, тко протестовав або казав правду, быв запертый до арешту або поштрофованый. Ситуація ся зачала міняти в ліпшый бук лем по спадови Желізної завісы в 1991. році.

Як видите, тоту добу сьме пережили мало не чудом. Сесе доказ волі и віры русинського народа. Може сьте ся вже догадали, же и многі наші теперішні проблемы выйшли з того часу. Але сесь період особливо важный про нашоє розуміня, бо верже світло на несправедливость. Коли Україна каже, же наруд Пудкарпатя Українці, знаєме, же тото неправда, же Україна причастна до ганьбовитого плана примушеного мовчаня, што ся зачав изгорі, из верьхув совітського режима. Коли словацька влада чинит ся, же не мала історичну роль у нашум притісненю, знаєме, же тото неправда.

Про Русина не доста лем знати тото вшитко. Прочитали сьте вступ, учіт ся дале самостайно, а коли будете увірені в собі, пробуйте інформовати другых, або и творити свуй інформаційный контент. Сякыми кроками ся обновлює наш наруд. Сяк каждый годен помочи у ширеню знаня за нашу історію и сучасность. Слобода через думаня, розвій через діяня.