Текст опублікованый по анґлійськы 2. апріля 2022.

Много што ся поміняло про наш наруд за довгі рокы. Не мінят ся єдно – неваловшность думати чисто раціонално на благо русинського народа. Некомпетентность такого уровня, ож фурт лем стаєме у блуды, и мож ся помалы бізовати, ож зась туды станеме. Тіни нашых предкув ся правом из нас чудуют.

Ото не секрет, не є што прятати – удношу ся з пудозров до української державы в цілови, и пудозріваю, ож сеся война не принесе нашому народови нич доброго. Не вірую, ож «дежурні» слова на пудпору української армії дуже поможут нашому ділу. Вижу в них лем страту інтелектуалної суверенности и готовость зажмурити очи на минулі проблемы в надії на штось новоє. Тота наївность мине ипен так скоро, як ото было в нашых предкув, коли ся наконець дочекали руськых. Ото хыбноє рішеня, што ся сперат на страх и емоції, а не на стратеґію.

Раз нитко другый не має дяку публічно писати на тоту тему, возьму ся за неї я. Напишу, які про нас годны быти резултаты сього конфлікта. Ото ми не принесе радость, айбо твердо си гадаю, ож мусай ото зробити, бо видит ся, ож инак ся тема лишит невысловлена. Хоче ся перервати нервозіту, што висит у воздусі. Кібы сьме ся лем раз насмілили зачати бавити в «реалну політику», як ушиткі другі. Познаті слова з давных часув:

«Силні чинят, як хотят, а слабі страдают, як мусят».

Історія Пелопонеської войны

Не страдайме булше, ги мусай.

Патова ситуація:

Настаня патової ситуації, у котруй Росія дустає пуд контролу часть Україны, а останок країны ся лишат свободным – ото єден из майгуршых можных варіантув. На йсе сут дві основні причины. Перша – продовжит ся мілітаризація общества. Другоє – державі дале треба будут неонацистські и ултранаціоналістичні баталіоны, котрі годны представляти реалну небезпеку несудового насилства.

Што значит мілітаризація общества? Не похыбіло бы дефіновати сесь многозначный термін, айбо май легко буде описати резултаты. Ото спераня свободного току інформації – напр. указ Зеленського за злученя вшиткых цілодержавных телеканалув довєдна, обы контроловати наратив удну країны. Ото страта політичных свобод, котра ся вже зачала з заказом єденадцятьох політичных партій пуд претекстом стыкув з Російов. Годно быти, ож дакотрі з них были маріонетками Росії, айбо доста пудозріло, ож дораз ушиткі сут из лівого боку політичного спектра. Тоты дії докус удповідают «реалнуй політиці» з перспективы державного урядованя.

Правді быти, подобну політику проводили дораз ушиткі країны пуд гроженьом войны. Говорю за сесі приклады не зато, вбы ся фокусовати на контексті Україны, ай обы указати, які ограниченя падут на кажду країну в такуй ситуації. Не є такої державы на Земли, што бы не пригамовала права, свободы и другі розкоши мирного часу, кой боре ся за своє пережитя. Ай США, на світову мірку дуже свободна держава, чинила страшні річи своїм жителюм пуд час войны.

Мілітаризація общества ся дотыкат не лем влады, а й цілого жительства. Замороженый конфлікт психолоґічно не дає обществу йти дале з часом. Є ворог, и є ты. Сяк ся лишат, докы ся довжит война. Раны ся не зачнут гоити, докы ся не кунчит сама травматична біда. Атмосфера ся затровлює соціалным напруженьом, невольов до другых авадь тых, у кому видят угрозу, у воздусі висит страх. Даякому аутсайдерови нішто й зачинати бісіду за якісь соціалні зміны.

Верну ся до другої причины. Глупо удмітовати, ож нереґуларні воєнські єдиниці тай рухы, як напр. Карпатська Січ авадь баталіон «Азов» мают ключову роль у войновый час. Дозволяют владі лишити ся чистов уд потенційных воєнных злочинув, не замастивши ними реґуларну армію; служат за грозну, ідеолоґічно мотивовану силу, котру мож хосновати против ворога и повсталого населеня.

Мирнуй країні, котруй не грозит інвазія, не треба мати такі ґрупы (авадь май точно, уд читаво май велика шкода, ги хосен), айбо йсе не мож уповісти за країну, што воює вадь фурт жиє пуд загрозов. Уд Євромайдана 2014 в Україні рус націоналізм бандеровського филя, зато тяжко чекати, ож у такому сценарію ситуація стане май супокуйна.

Позад сих причин си гадаю, ож русинув у такому сценарію чекат гурька будучность. Ограниченя свобод, націоналізм и противленя соціалным змінам, нуловый шанс на інтеґрацію в Евроунію – міста рушати дале туй мало. Накулько тот сценарій віроимный? Тяжко ся бізовати, айбо з того, што сьме вже виділи в сюй войні, покладу го долу в спискови.

Побіда Росії без окупації:

Хочеме вадь не хочеме, нас будут асоціовати з побідителями – не дустанеме уд того ниякого хусна, лем булшу частку ненависти. У сьому сценарії побіда Росії – деескалація бойованя и посилованый нейтралітет Україны из здачов дакотрых територій. Сесь варіант – умірена верзія спередущого. Мілітаризація общества ся годна сперти, айбо лишит ся удкрыта рана, котру мож буде схосновати в цілях націоналізма.

Образ «великої минулости» сохтує ся періодично вертати – што в теперішнюй Турції (авадь Мадярщині), што в Німеччині 1920-х. Сесь сценарій годен удокласти такый біг подій на дакулько рокув вадь десятьруч, айбо тяжко повірити, ож жителі западу Україны ся навікы змирят из таков ситуаційов. Може, до того часу будеме май готові реаґовати на таку тенденцію.

При сьому сценарію треба дати інтересноє звіданя за «реалну політику», котроє приводит нас до слідуючого сценарія. Ци варта туй быти союзником Росії? Чесно кажучи, не думаю, ож ото добрый варіант у хоть котрому сценарію. Айбо попрошу читачув, што мают проросійську думку, серйозно ся задумати над вопросом. Ци розумієте, ож обы з того быв даякый хосен, мусай, обы Росія завойовала цілу країну? Иншак ся лишиме ни з чим, як и каждый раз в історії, коли нам стачило дурноты йти з ними вєдно. У булшости ситуацій ото приведе до повної катастрофы. Ци вы думаєте, ож мы натулько важні, ож вопрос вызнаня русинув вадь русинської автономії буде централным на переговорах? Туй при слові:

Російська окупація:

Туй, братя тай сестры, и є вто недосказаноє. Айно, мож казати за корупцію Росії, за удкапчаня Пудкарпатя уд другых части Карпатської Руси на майблизшый період, и за много другого. Айбо мож ся бізовати на єдно – у такому сценарію українізація нашого народа ся кунчит.

Йсе треба признавати удкрыто. А дале тяжко казати, што з того буде, ци автономна република з єдным кретином у чолі, ци щи якыйись вытвур пропаґанды. На оцінку сього сценарія впливат ото, накулько, по вашому, реално сперти українізацію русинув без російської помочи. На другого бока, мож чекати вертаня легкої русифікації. Свою думку за вто, з котрым видом асимілації нам буде май тяжко, лишу при собі. Айбо важно тото аналізовати и быти чесными за неґативні бокы.

У сього варіанта много неґативных и незнамых бокув, хоть они не натулько насилні й екстремалні, як многі другі. Инде-м казав, ож туй про нас не є нич «доброго» – туй ся лем надіяти, ож дустанеме ліпшый из паскудных варіантув.

Верну ся лем до реалної політикы – тот сценарій ми ся видит майменше реалістичным из ушиткых. Што бы собі не пропаґандовали, видит ся, ож росіяне справды не мают інтерес забрати собі штось из западної Україны. Раз направляют ушиткі силы на бывшу Новоросію и Київ. Зато бы было мудро, як мінімум чисто стратеґічно, тримати ся уд Росії каммай далеко.

Україна – член ЕУ (так ци инак):

У сесь пункт запишу сценарії уд прилученя западної Україны до вшиткої Україны (окрем Донбасу и Криму) до Евроунії. Сякый варіант дає майбулше надії на скапчаня з русинами другых держав Европы. Сумніваю ся, ож пудкарпатськых русинув вызнают як условіє членства в ЕУ, айбо само членство годно мати добрый ефект. Оптимізм дає головно мултикултурна ідея Евроунії. Туй є много неясных факторув – роль США в Україні, удказ уд «европейськых цінности» (што бы не значили) наперекор Росії и так дале.

Як и Максим, маю осторожный оптимізм, што ся тыче української будучности в Евроунії. Ключова часть – в Евроунії. Без того розлука з другыми сценаріями буде невелика.

Побіда Україны:

Як мінімум про русинув розлука межи такым сценарійом и сценаріями програної войны (высше) невелика – хыба булше націоналізма, менше мілітаризації. Айно, велика розлука буде в будучности самої державы, айбо ціла атмосфера буде доста єднака. Проблема російсько-українського конфлікта не щезне за єден раз – рано ци пузно ся верне.

Єдна проблема, специфічна про сесь сценарій – булшый вплив США на владні структуры. Уряд у Вашинґтоні вже помуг фінансовати баталіон «Азов» и мав быв дяку пудтримати Євромайдан. Цілком годно быти, ож українську державу станут замітовати грушми тай пушками, вбы ся приладити на слідуючый конфлікт, як ото было напр. из латиноамерицькыми авторитарными диктатурами у XX столітю.

Знаючи, яку загрозу Росія видит в Україні, орієнтовануй на Запад, дале мож буде чекати булше проблем. По тому, што сьме дотеперь виділи на фронті, повна побіда Україны ся видит дуже неправдоподобнов.

Заключіня:

Не рахуючи дакулько очевидных трафункув, не є ни єдного ідеалного варіанта, на котрый ся дуже мож надіяти. Як бы не было, стрітиме ся з серіозными проблемами, што будут загрожовати русинськуй ідентичности и самосвідомости. Мати смілость признати сесь факт – ото не зрада (авадь які теперь ходят терміны воєнного часу). Уже-м исе за вас ушиткых зробив. Айбо не слобудно путати слова, што ся кажут на люди, и дискусію удну ґрупы. Кідь не зачнеме скоро думати, як ся приладити на вшитко, што ся годно стати, ото буде майтяжа хыба.

Мусай плановати стратеґічні маневры против антирусинської пропаґанды – не теперішньої, ай будучої. Думати, як мож буде тверезно розуміти и оцінити ситуацію, коли она прийде. Нас чекают тяжкі часы. Є доста люди, што думают за росіян и українцюв. Час признати, ож окрем нас никому не є и не буде діла до русинув. Мусай говорити за реальность, як бы шалено не звучала. Мусай ся паровати, докы нитко не видит.