Жиєме у 21. сторочови

Доброго здоровлїчка, цімборы! Дниська хочу из вами поговорити за єдну проблему, яка може не є домак видима, но каждый из нас ї пораз чує на собі. Проблема тота — дуже скора асимілація спозад інтернета тай модерных приступȳв ид комунікації.

Уже не первый динь у єдному русинському чатови у телеґрамови (айно, сут ай сякі) приказовали люди за тото, ож як бы указати нашым сосїдам, ож туй сьме, як бы за ся дати знати. Єден хлоп звер нам у чат відео за украйинську бисїду, де споминало ся ай за «закарпатський діалект», та кликав усьых, ож «пойте, та пуд сим відеом напишеме, ож туй сьме, ож повно нас є, ож маєме свȳй язык». У того хлопця є добра мотивація, не аґресівна, ай адекватна, не ож «йдеме йих бити, бо не сут з нами согласні», ай ож «пойме, попробуйме з нима поговорити». Правда, бою ся, ож сяка методика не буде ефектівна.

Жиєме днись, а не в 19. сторочови

Кидь руняти из днишньым дньом, та у 19. сторочови ачий кажда бисїда окремого села авадь вароша была ізолатом, релатівно нечасто контактовала из другыма языками. Модерный світ из свойима технолоґіями мінят гет ушытко. Мінят не лиш приступ ид ґаздованьови дома, не лиш якый будете мати дома мотор (тай ци будете), — мінят даже тото, як тай де помежи собов приказувут люди.

Днись уже нитко не заганят письма папірьові, многым менше тко дакому звонит, но а щи менше говорит ся особно, у очи. Я исе не за вто, ож бȳлше не приказуєме из людьми на очи — тото бізȳвно нєт. Айбо щи лиш 20 рокȳв назад чилядник дуже нечасто заганяв даякі SMS из свого телефона, а уже дниська ґенерує в разы бȳлше текста в інтернетови: у пріватных чатох тай май великых, у локалных ґрупах свого ОСББ ци у май великых ґрупах на стȳвкы изирю люди.

Кидь 20 годȳв назад написали сьте си у зошит рецепт доброго колача, та тот текст могли сьте писати хоть як. Мало тко бы го увидїв, мало тко бы го за вами читав, до лиш вы тай ваша родина. Тай писали бы сьте го не так, ги пишете днись на інтернетови. Чого сяк? Вы бы за тото ачий ани не думали, писали бы сьте тото «собі». А уже днись, кой пишете публікацію на інтернетови, та розуміня того факту, ож исе годни увидїти ушыткі, давит на вас изудну, даже кидь не поняли сьте вто. Та уже днись написали бы сьте тот самый рецепт колача гет инчак, як бы тото было 20 годȳв назад.

Туй є грубый шор факторȳв, котрі будут тягнути вашу бисїду ид кым май формалному варіантови літературного письма. Знаєте, ож каждый чилядник на інтернетови годен тото прочитати тай залїзти ид вам у коментарї, обы вас выправити тай обызвати вас неґрамотными. А типирь, ги усї знаєме, чилядь дуже любит судити за інтелект чилядника по тому, як тот «ґрамотно пише».

Но тай не будеме забывати за тото, ож бисїда є навхтемашньым повторьованьом того, што сьте уже видїли. Не позиравучи на вашу устну бисїду, писати вы, скорше всього, будете тыма шаблонами, які сьте уже дись вычитали. Кидь нич, до сидите у ґрупі из украйинськыма рецептами колачȳв, та ай писати за колачі пак зачнете по-украйинськы. Я сяк вижу читаво дїти из русинськых родин, котрі даже кидь тямлят за своє корїня, та пишут на інтернетови по-російськы, авадь по-украйинськы (най уже нич не кажу за тых, тко пише по-анґліцькы), лиш спозад того, обы йих слова, думкы могло прочитати тай поняти бȳлше люди.

Кидь изкурта, та інтернет забрав выд нашої бисїды фактор тої ізолації, яка усокотила нашу бисїду ипен сяков, яку ї чуєте дома выд старшых. Бо чилядь чим зайде на інтернет — та уже нараз є «на чужȳм польови», бо там уже сут другі языкы, котрыма говорит повно-повно люди, там уже йдете по протоптаных пішаках, по чужых слїдах.

Бавити фотбал на чужому польови

Типирь вернеме ся ид тому хлопови, што кликав нас ити писати коментарї пуд відео, тай попробую пояснити, чом не пȳшов им. Гадаву си, ож не буде смысла лїзти туды из свойим никаньом, а тым бȳлше знавучи, ож люди в тых ґрупах уже мавут твердый позȳр, якый не мавут дяку міняти. Кидь є ґрупа радікално налаженых люди, котрі из «русинськым вопросом» добре ся знавут (знавут, ож сякый є), айбо мавут тверду позицію, ож «карпатські русины сут лиш изтраченым конаром украйинського народа, котрый провбайлувут украсти наші ворогы», та буде просто пустов тратов часу лїзти ид ним тай пробовати дашто розказовати. Не буде смысла говорити из чилядником, котрый ай так не налаженый вас чути.

Кидь чините сяк, та попрошу вас так не чинити. Чом? Бо тото не буде мати хȳсна, бо будете мусїти бавити фотбал на чужому польови. Тото уже є місто, де є выроблена даяка атмосфера, тай нитко вам ї не дасть изпсовати. Видїв им сякоє не єден раз. Наш чилядник в украйинському чатови пак просто зачне писати по-украйинськы, обы свою думку йим донести «по-йихньому», надївучи ся, ож так май зафунґує. Айбо друга сторона, скорше всього, увидит тото лиш так, ги хоче видїти. Подумат си: «Но та видиш, годен ись нормально говорити, чого туй пудскакуєш?»

Є місто ай нам, інтернет є безмежный

Тото не было такым явным щи такой вчора, но дниськы кажу вам — не мусите сякоє терпіти, не мусите сякому трывати, не мусай ся прогынати пуд другых. Гадаву си, ож тото є мудрым рїшеньом: не говорити из тым, тко тебе слухати не хоче; не быти там, де тя не честувут. Кидь є чат, у котрому вам тычут перстом, ож русинської бисїды не є, ай вы просто «неґрамотно пишете по-украйинськы», та сміло йдїт из того чата гет, никому нич не доказуйте. Найдїт другый чат, де мож сміло говорити по-русинськы. Вірьте ми, нич не утратите, кидь твердо стойите на свойих ногах. На украийнськȳв Вікіпедії пишут дурницї, ож ваш прапрапрадїдик из Золотарьова быв «украйинськым грекокатолицькым сященником» дись у 19. сторочови? Провба редаґовати тоту статю ся годна затягнути на довго. Тай ци варта, кидь мож просто написати за нього статю на русинськȳв Вікіпедії? (Айно, сяка є.) Порозумійте, ож мавучи у руках тот телефон, маєте руно таку саму силу, ги ваш опонент. Своє слово є руно такым самым цїнным, ги слово чилядника, котрый из вами несогласный.

Кидь направду хочете усокотити свȳй язык, кидь правда хочете, обы ваш дїтвак побировав прочитати письма вашої прабабкы, кидь хочете усокотити свою ідентіту тай розвивати ї у дашто лїпшоє, — не кильтуйте свої силы на доказованя из людьми, які ай завто из вами не будут говорити. Учинїт свȳй чат, свищіт ся на другых. Напишіт рецепт доброго колача из орїхами по-нашому, по-руснацькы. Заженїт го вашȳй родинї тай цімборам. Тото точно буде май на хосен, гикой писати пуд відео «гуманітаркы» за украйинські діалекты 🙂

Руснакы не сут міфом, але туй исьме. Тай бисїда наша не є выдумков, кидь валовшні сьте исе читати. А кым май главноє — не єсьме гȳрші выд дакого другого, — а тым бȳлше, кидь тот другый не вызнає нас «добрыма», закидь ся не поміняєме у йихнього бока.

Честуйме ся, капчайме ся у рокаш.