Барвы лемківской бесїды: гвары Шляхтівской Руси

Витам, любе товариство! Я барз ся тїшу, же так велё Вас пречытало мій предешнїй артикуљ, а хтоси не лем пречытал, але тыж лишыл свій одзыв. Были то одзывы розмаїты: дахто ся згаџат з написаным, дахто — не барз, а дахто гет ся зьвідат штоси на стат: «А де говорять такою мовою?» Власнї, тоты остатны візваня і штуркнули ня до цикля новых дописи з ладном назовом: «Барвы лемківской бесїды…».

Якбы не барвы, сьвіт был бы нудный, нецєкавый. Барвы го красят, дают характер. Жолте листя? То лем осени. Ѕелене листя? Влїтї! Як небо синє? На погоду… А як чорне? На негоду… Барвы дают вшыткому сенс — і навет бесїдї! Што бы тото была за бесїда без барв? Барвами бесїды сут гвары. Кажда єдна уникаљна, зливают ся до купы в єдну цьвітову палєту… 

На підставі бадан знаных мовознавцї, застановил єм ся, жебы подїлити нашу лемківску бесїду на гваровы ґрупы, а потому подати їх на мапу Лемковины, подібнї, як то зробил Георгій Геровскый про рускых гвар за дїлом.

Зачати знакомство з лемківскыма гварами пасовало бы од заходу до всходу, прецї на заходї сут твердо лемківскы гвары. На всходї юж гвары перехідны, они поволи тратят огуљны лемківскы цехы; наміст мают свої осібны цехы, а тыж плавнї переймуют цехы сосїднїх долівскых і бойківскых гвар. Лем о тім іщы поґадаме дашто пізнїшше… До роботы!

Русь Шляхтівска

На захід од властивой Лемковины, г долинї Руского Потока (щы званого Ґрайцарок), оддїлены высокым гірскым валом, островом лежат остатны рускы села: Шляхтова, Явіркы, Біла Вода і Чорна Вода. Лемкы зовут тых люди цотáкы, бо сесї гварят по піљскы «цо», наміст огуљного лемківского «што». Не є тото дивнї, прецї през Сандецкый Бескыд они не мают получыня з лемкамы, а з трёх боків сут оточены піљскыма селами, де ходят на торг, контактуют з поляками і поволи ся пољщат. Лем з полудня, на Спішу, безпосереднї жыют інны руснакы (Великый Липник, Фољварк, Лїтманова). З нима цотакы мают барз добры стосункы, але каждый розуміє неяку етноґрафічну одрубніст – цотакы твердят, же спішскы руснакы мают кус інне убраня; тоты зас твердят, же цотакы кус ся ріжнят од нї своём бесїдом. Власнї тому, як і лемкы, спішскы руснакы зовут їх цотáкы, а часаме тыж руснакы піљcкы ци загоряне. Самы цотакы, окрем же ся мают руснаками, звыклї называют себе за меном села де жыют, приміром явырчане (од Явірок), щавнічане (од Шляхтовой). То само ся тычыт їх мовы. Мова Явірок єст явырска, аже люде гварят «по явырску».

Осібно тыж варта повісти, же давно Шляхтівска Русь мала векшы просторы. О тім ся дізнаме, наприклад, од уроџенця Явірок о. Володимира Ринявця, котрый на основі місцевых переказів каже, же Szczawnica і Krościenka сут стары рускы оселї. Правдоподібнї, до старых рускых осељ односят ся такой Tylmanowa, Ochotnica і Grywałd

Гвары цотацкы

(так єм презвал нону гварову ґрупу без назвиско тамтейшых руснаків)

Села

Книжна назов — Місцева назов — Решта назов

1: Шляхтова — Шляхтова (Явіркы) — Шляхтова* (Жеґестів), Сляхтова*
2: Явіркы — Явыркы (Явіркы) — Явіркы* (Жеґестів)
3: Біла Вода, Біловода — Бійла Вода, Бӹла Вода (Явіркы) — Біла Вода* (Жеґестів)
4: Чорна Вода, Чорновода — Чарна Вода, Чорна Вода (Явіркы) — Чарна Вода*, Чорна Вода*

Приміткы:
(село) = місце запису назови
* = огуљна лемківска назов
Засады:
1) Подає ся найвеце знана і пристосована під лемківскый штандарт назов
2) За одсутности записи безпосереднёй назови, подає ся назов того села з ближных сел
3) Подає ся назов того села од інных сел, а тыж огуљна народня назов з цалой Лемковины

Што люде гварят?

Осібны людскы мыслы о цотацкых гварах

«Народ говорить доволі чисто галицькою вимовою, але дуже м’якою і мелодичною. Як я перший раз почув цю карпатську вимову, вона мені здалася схожою на сербську або словацьку. Тільки ті фурмани, що заробляють у Щавниці, говорять язиком трохи попсованим польщизною…»
Іван Нечуй-Левицкый, 1884

«В парохії Явірки люди говорять по правді не по лемківськи. Є це якась мішанина українського, словацького й польського…»
Володимир Ринявец, 1927

«Rusini Szlachtowscy wiedzą dobrze, że gwara ich daleko odbiega od języka ukraińskiego, czy chociażby od gwary wschodnio-łemkowskiej. Informatorowie moi podkreślali czasem, iż łatwiej im w rozmowie porozumieć się z osobą mówiącą po polsku niż np. z Ukraińcami przybywającymi ze wschodu…»
Roman Reinfuss, 1934

Цехы

Ту лем спрощенї подам найважнїшшы і найцєкавішшы даны (в опертю на гвару села Явіркы); полный спис борше зафіксованых языковых цех глядайте долов, х полученых мном мовознавчых працёх.

(Текст выдїлено червеным = тверды гваровы цехы)

Гвара явырска найперше ся ріжнит од решты лемківскых гвар своїм звуковым системом. Яко біљшіст рускых былацкых гвар, она заховала давне розріжненя рефлєксів прасловянскых *y ай *i: [ sыn ; nositi ] : сын, носіті.

По k, g і x в ґрупах , , , такой ся заховало *y: [ sokыra ; druhыi̯ ; šragы ; xыža ] : сокыра, другый, шраґы, хыжа.

*i = i: [ kositi ; pšenica ] : косіті, пшеніца (приголосны пред нём не мнягчат ся). Лем по шыплячых *i → ы (y³): [ šыło ; žыto ; čыsto ] : шыло ~ шыво, жыто, чысто.

Назагал, осібностём явірской гвары єст пересычыня гуком [ ы ], котры ту, фактичнї, служыт архаїчным замінником огуљного лемківского [ i ]:

→ ‘y³ (ы), i̯y³: [ śćy³na ; l’i̯y³s ; pi̯y³sok ] : сцына ~ шчына, лӹс, пӹсок (лемк.: стїна ~ сцїна ~ скіна, лїс, пісок).
*e ‘y³, ‘i̯y³, ы: [ prińy³s ; hreb’i̯y³n ; šыst ] : прінӹс, гребын, шыст (лемк.: принюс, гребін, шіст).
*o ы: [ sыl’ ; rыk ] : сыљ, рык (лемк.: сіљ, рік).

Під піљскым вплывом t’ → ć, d’ → ʒ́: t’ahne | ćahne ; ʒ́eti ] : тягне | цягне, ѕеті (лемк.: тягне, дїти); під вплывом піљскым і словацкым – так зване «sandhi». Під вплывом піљскым – носовы, розмаїты хытаня г вымові < л >.

У вызвуцї заховуют мнягкіст лем ń і l’, а t, s, c юж хцалї тверды: [ tыždeń ; worobel’ ; serst ; hus ; palec ] : тыждењ, воробељ, серст, гус, палец (лемк.: тыжден, воробељ, шерст, гус, палец).

Мнягке r’ х серединї слів: [ wer’x ] : верьх. Кінцеве r ствердло.

Назвучны вокалї не мают протезы: [ uxo ; ui̯ko ; oko ; owes ; ona ; oni ; astri̯ap ] = ухо, уйко, око, овес, она, оні, астряп (укр.: яструб).

Неполноголос: [ zdrawi̯a ; drewo ; drыga ; premers ] = здравя, древо, дрыґа, премерс (лемк.: перемерз ~ перемерс). Хоц остали і слова полноголосы: [ korova ; čerešńa ; smerek ] = корова, черешня, смерек.

В орудникови выступают ту формы з -om (oṷ): [ rukom ; sokыrom ] = руком, сокыром; окрем того сут формы -u: [ sыl’u ; sersću ] = сылю, серсцю ~ серсчю.

Множынны формы іменника: [ Rusnaci ; xrobaci ; pastusi ; kumowe ; doxtore ] = руснаці, хробаці, пастусі, кумове, дохторе.

Формы прикметника: [ bohatыi̯ ; sińii̯ ] : богатый, сінїй – мужескы; [ wыšыwana xustka ; wыšńa wilica ] : вышывана хустка, вышня віліца – женскы. Видиме, же мнягка одміна захована. Тыж: [ hrube mi̯aso ; małei̯k’e tel’a ] : грубе мясо, малейкє теля – роду середущого. Рід середущый має наконечник -e. Множына: [ dobrы ; małы ] : добры, малы.

Такой х прикметниках выступат цєкавы рідник. Мужеска форма: [ dobroho ] = доброго, але форма женска: [ dobrei̯ ] = добрей (лемк.: доброго, доброй). Форма середущыка: [ małei̯koho tel’ate ] = малейкого теляте, мимо конечника –oho, маме гев тыж -ńk- → i̯k.

Формы дїєслова: [ wыn znai̯e ; wыn mai̯e ] = вын знає, вын має, але [ čыtam ; čыtaš ; wыn čыtat ; mы čыtame ; wы čыtate ] : (я) чытам, (ты) чыташ, (вын | она | оно) чытат, мы чытаме, вы чытате, оні чытают.

Інтересны тыж формы яко: [ i̯a kopi̯u ; wыn kope ] = я копю, вын копе — сут они од inf. kopati = копаті.

Х 3-ой особі множыны завсе маме -me: [ xodime ; budeme ] : (мы) ходіме, (мы) будеме; і завсе маме тверде -t: [ oni nesut ; nośat ] = оні несут, (оні) носят ~ ношят.

Хоц є моцный вплыв піљскый а словяцкый, інфінитив кінчат ся лем на -ti: [ doptati ; złapiti ] = доптаті, злапаті; окрем того сут формы з -čы од прасловянскых *kti, *gti: [ zapri̯učы ] = запрячы.

Выбраны формы прешлого часа: [ bыwi̯em | i̯a bыṷ ] = быв єм, я быв; [ bыwi̯es | tы bыṷ ] = быв єс, ты быв; [ wыn bыṷ | ona bыła | ono bыło ] = вын быв, она была, оно было; [ mы bыli | bыli me ораз mы me zrobili ] = мы былі, былі ме, мы ме зробілі; [ wыste bыli ораз wы zrobili | wыste zrobili ] = высте былі, вы зробілі, высте зробілі.

Выбраны формы теперішника *byti: [ i̯a i̯ezdem ; tы i̯ezdeš tu ; wыn i̯est | i̯e ; wыste tu ; oni sut ] = я єздем, ты єздеш (ту), вын єст | вын є, высте (ту), оні сут.

Выбраны формы будучника: [ i̯a budu robiṷ ; tы budeš robiṷ ; budete robili ] : я буду робів, ты будеш робів, будете робілі.

Другы дїєслова: [ robi̯at ] : (оні) робят – без вставного руского < л >; [ pot_heṷ ; wos ; wernii̯ śa ; ropte ] = под гев ~ пот гев, воз ~ вос, верний ся ~ верний шя, ропте – для форм розказовых (укр.: іди сюди́, візьми́, поверни́сь).

Добрі бы ту было такой спімнути даякы цехы, што сут для описи тутейшых гвар не такы важны, але будут барз важны х подаљшых дописёх, коли мы будеме выдїляли лемківскы гвары на всходї. Тото пак поможе нам показати їх лемківску породу:

‘a → ‘a не позераючы на похоџыня і натиск (укр. наголос): [ d’ak ; śa ; ńańo ; čas ; šapka ; žaba ] : дяк, ся ~ шя, нянё, час, шапка, жаба. Опираючы ся на остатны три приміры додам, же шыплячы х цотацкых гварах все сут тверды.

‘e → ‘a, на стат: [ weśil’a ; źil’a ; liśća ] : весїля ~ вешїля, зїля ~ жіля, лістя ~ лішчя.

Неакцентованы (укр. ненаголошены) голосівкы сут чысты: e = e, o = o.

Наостаток, осібнї примічу, што натиск слів у цотацкых гварах, подібнї до натиска слів х твердых лемківскых гвар, єст все сталый і падат на предостатнїй склад. Кладучы тот акцент, чытайте взірец бесїды ниже…

Взірцї бесїды

с. Явіркы
(w. Jaworki)

*Засады: цириличне писмо єст барз скупе і підло ся гдає до доброй транскрипциї, за то може быти кус спрощене і неточне. На порівнаня глядайте верзию Михайла Лесїва. Писмо латинскє єст подане за ориґіналём – і ту, і х шыткых прикладах зверхы.

Авторскє цириличне тлумачыня:

Наше сево называт шя Явыркы, а люде явырчане, єден явырчан, два явырчане, явырскый хлоп, з Явырок, повӹт Новый Торх. Наша бешӹда называт шя явырска, мы ґадаме по явырску. Єден кшенѕ быв г нас пятдешят два рокыв, называв шя Грынявец и мав двох сыныв. В Явырках єст лем єден поляк, называт шя Юзек Ґоншеніца. Вын оженів шя з руском и ёго дӹті сут кщены на рускє. Шват жадных не опходіт. Ищы быв єден поляк, свуговав, тыж оженів шя, але гмер бес дӹтій. Ищы быв єден, але гмер бес потомства. Руснаці женят шя лем с собом в селӹ і с Чорной і з Бӹлой Воды, а на Шляхтову лем ѕӹвкы выходят замыж, хлопі не женят шя там. А ѕӹвкы с Шляхтовы не хотят иті до Явырок, бо г Явырках на ніх гырше і боят шя запхаті шя в горы далеко, бо хотят шя бавіті ф Щавніці. У Шляхтові є троха быљше полякыв, бо там є трач. Ляхамі называют руснакы и щавнічане тых полякыв, цо мешкают коло Прісвопа.

Транскрипция Івана Зїлинского (Кобасы):

Лем два слова… і підсумок

Ґадатіgadati ] = гварити (укр. говорити)
Фтоfto ] = хто
Цоco ] = што (укр. що)

Як видиме, цотацкы гвары Шляхтовской Руси сут дос одмінны од твердых лемківскых гвар, найперше свом фонетиком. Они, окрем же мают власны мовны цехы, сут гыбы континациём спішскых рускых гвар юж на териториї гнешнёй Пољщы. Тоту звяз іщы колиси треба буде збадати, лем не тераз… А на тім ся пращаме – оставайте здоровы і… призерайте ся мапі, глядаючы цотацкы гвары! Гнед ся звидиме 😉

Приміткы до мапы:
Цотацкы гвары = сїро-ѕелена

Жерудла

1. Іван Зілинський, “Говірка села Явірок”, ст. 176: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/103453/edition/114611/content
2. Atlas językowy polskiego Podkarpacia; Jaworki, pow. Nowy Targ: https://rcin.org.pl/dlibra/publication/41456/edition/21296
3. Мар’яна Скаб, “Зміни у вокалічній системі говірки жителів Шляхтовської Русі, переселених на Тернопілля”: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/2145
4. Walter Maksimovich, видеёзапис з уроџенцїма Шляхтівской Руси: https://youtu.be/I14oz2zQi0I