Александер Духнович – поет, сященик, будитель карпатськых русинув – посідат нерушиму позицію у серцях многых карпатськых русинув. Його вклад у културноє и націоналноє одродженя и двиганя русинського народа тяжко переоцінити. Великый Русин – символ спасіня русинського народа од мадярськой асимілації. Вун одобразив духовность тай борьбу за свуй народ у свойых творах, одзначив ся творьбов у разных жанрах.
Кой мы споминаєме Духновича, часто говориме за нього лише позитивно. Даже булше – фактично ідеалізуєме го. Из каждым роком його біоґрафії надаєме рисы романтизму. У нашых очах Духнович – отець русинського народа, а його особа повна порядности, доброты, жертовности и другых позитивных рис. На честь Духновиича названі улиці, премії. Будительови одкрывавут памнятникы тай бюсты. Айбо на тлі його велизечного вклада, мы не годни одвернути ся од обговореня и його хыб.
Много теперішньых пудкарпатськых русинськых писателюв вдохновляли ся постатьов Александра Духновича и по днесь присячувут му свої творы, де возвеличувут Будителя. Узяти лем Володимира Фединишинця, котрый дуже много творьбы присятив ипен Духновичови. Май мало, айбо и так читаво споминавут Александра Васильовича у свойых творах Иван Петровцій, Володимир Танчинець, Володимир Новак, Иван Бинячовськый, Мигаль Чикивдя, Сергій Тудовшій тай другі пудкарпатські літераторы. Айбо из сим треба знати, же єдна из май булшых хыб Александра Духновича – одказ од народной русинськой бесіды в бук язычія. Сесе рішеня стало загородов на пути формованя літературной бесіды про карпатськых русинув. Треба одмітити, што в тот час, кой словацькі обществені и културні лідеры активно формовали свою націю тай бесіду, Духнович проявив ся інтересом тай орієнтаційов на Росію, и не робив пробы про формованя русинськой літературной бесіды, котру раховав «бесідов корчмы» – неґрамотных затурканых селян. Повіме булше, Духнович раховав карпатськых русинув частьов великоруського народа, чим обезціньовав нашу унікальность и націоналну індентичность.
Айбо даже пиля хыб Духновича не мож забывати про його одданость ідеалам слободы тай спасіня свого народа. Його борьба проти мадярськой асимілації указала ся неодміннов складовов двиганя за всокоченя русинськой індентичности. Мы не годни забывати за його великый вклад у културу тай національноє двиганя.
У теперішный час літературні творы написані язычійом тяжковаті про читаня, особено дітьом. Но його творьба, котра написана народнов бесідов, є богатством русинськой літературы и продовжат вдохновляти тай тручати карпатськых русинув до самопознаваня тай самовыраженя. А у тяжкі часы живота Духновича, його літературні творы, помогли народу всокотити свою індентичность. Його творьба лишат ся частьов карпаторусиснького надслідства и вдухнавлят нові поколіня на пути до самоіндефикації тай културного розвоя. Выраз Духновича «Я русин быв, єм тай буду» – є кредом ачей каждого чоловіка, котрый ся держит свої індентичности.
У оцінці Духновича мы видиме як позитив, так и хыбы, котрых ся допустив народный Будитель. Хоть и сут неґативні бокы, айбо роль Духновича у борьбі проти асимілації русинського народа у тот тяжкый час не мож переоцінити. Духнович быв, є тай буде символом и єднов из май великых персон про карпатськых русинув и без його черезмірной ідеалізації. Позерайме на Духновича обєктивно, берім в примір його позитивный бук, а на хыбах учім ся. Из реалным никаньом на минулость, муруйме си світлу и обдуману будучность.
– Анонім