Вітайте у новум зачаткови. Сеся брошура была створена лем з єднов цільов: розповсюдити інформацію за нашу рудну етнічну приналежность и культуру. Мы, авторы сьой роботы — рокаш, як из корінных жителюв Пудкарпатя, так и тых, ко жиє за границьов на Западі, чиї предкы жили у тым містови, што ныні называєте Отцюзнинов. Мы поділяєме ідею добробыта жителюв сих територій и віриме, же тот добробыт мож изробити реалностьов, и фурт исьме твердо стояли на сюй вірі. Про сесе треба, жебы люди были годні слобудно знати и выражати себе, головно тото ныні треба про меншины Україны. Вы належите до етнічной меншины, што ся называт Карпатські Русины.
Мы вшиткі знаєме, же Пудкарпатя ся все дуже рузнило. Од нашого образа „по-нашому“, до того, якый сьме мали простый живут у Карпатах. Мы сьме родичі иншым громадяном Україны, але не сьме они. Наш наруд має свою історію, културу и язык, што наличує булше ги 150 рокув. Наруд, до котрого належите, занимат простур од Восточных Словакув до Румынії, и даже до Сербії. Скоро стане май ясно.
Чом сесе мусит вас интересовати? Вы ся мусите сим интересовати, бо сесе є вашоє наслідство, котроє вам лишили ваші предкы тай їх предкы сперед нима. Култура и образ живота, котрым жиєте, мавут спрятаноє од вас имня. Типирь прийшов час ити уперед и проголосити права на тото наслідство. Будитель Александер Духнович написав верш “Вручаніє” уже булше ги 170 рокув назад. Фраза “Я русин быв, єм тай буду” и ныні звучит у нашых душах. Мы коли чуєме тоту фразу, мы честуєме тот факт, же сьме русины. И вы тоже скоро будете.
НАША ІСТОРІЯ
Слідувучий текст — тото куртоє уведеня у історію народа Пудкарпатя. Хоть подобні ресурсы уже довго сут доступні у западнум світови тай иншых реґіонах, де жиют русины, айбо, позад даякых причин, дуже мало з них трафили в Україну
Наш наруд, карпаторусины, є словянськым народом, якый історично занимат велику часть Восточных Карпат. Сяк исьме ся оказали скапчані скоро з половков європийського субконтинента и державами, што ся тягнут од Болґарії до Польщи. Словяне ся появили приблизно у туй области, што ныні занимавут Білорусь тай Восточна Польща, и такой од зачатка первого тысячороча, міґровали через великі території. Пак ся тоті племинні народы поділили на три рокаша: Западных, Восточных тай Южных словян. Про наш наруд важні ипен Восточні словяне, авадь тото, што ся пак зачало называти словом Русь.
Русь была конфедераційов шелиякых словянськых княжеств, котрі ся політично одокремили пуд час міґрації скандинавськых борцюв тай еліт на тоті зимлі, на котрых ся пак появили три восточнословянські державы, котрі знаєме ныні. Из часом тоті еліты и їх родичі борці пушли дале, заселявучи зимлі онь до пувострова Тамань коло Кавказа. Місні ся фурт одрузняли од свойых володарюв, бо были етнічныма словянами. Бігом часу тоті володарі ся зачали женити тай асиміловати, онь тяжко было їх одрузнити од місных. Ґены тых людий ся усокотили у карпаторусинах, білорусах, українцьох тай росіянах.
Руська конфедерація екзистовала од 882. р. до єї упадка в 1240. році, причинов котрого стал монґолська навала. У тот період Русь прияла христіанство, а такой стала єднов из май булшых держав у Європі. Традиційно ся думат, же тото хрещеня Володимира Великого у 988. рокови дало зачаток новому переходови, хоть конкретный рук и до типирь оприділити доста тяжко. Сися подія ся традиційно принимат за зачаток христіанства на Руси, айбо самі руські прияли го на дисятироча (кидь не на стороча) май пак, а много поганськых ритуалув ся обстало на далекых карпатськых селах и до ныні.
По тых чотырьох віках інтеґрації, измішеной з войнами межи шелякыма княжествами, упадок Руси принюс воювучым меджи собов сосідьом лем анексію їх територій. Восточныма княжествами рядила Золота Орда (наступниця Монґолськой Імперії). Даже ныні мож найти поєдні ознакы їх терора, наприклад, у Москві улиця Большая Ордынка, котра має сяку назывку позад асоціації з зачатком пути до Золотой Орды. Минули вікы, докы тамошні руські ся ослободили и скапчали у тото, што пак стане Московськым Царством.
Западні княжества, такі ги Полоцьк, Галичина ци Волинь, обстали ся знані ги Русь и трафили у Річ Посполиту Обох Народув. Галицько-Волынськоє княжество было май успішным, и у даякум сенсови даже продовжило політичну систему Руси. У тот час на Востокови люде уже не могли дустати ани яку самостуйность. Ани яка филь самосправованя не была возможна онь до Запорожськой Січи у 1552. рокови. Ай и тогды они ся не узяли од давньых княжеств, айбо од тотых, котрі утекли на територію нынішньой восточной Україны тай южной Росиї.
Тоты, котрых ныні называєме карпатськыма русинами, не екзистовали щи в часах той руськой державы. Територія, котру ныні называєме Домовинов, была май скорі ничийов онь до зачатка XIII стороча. Доста віроятно, же подакотрі люде жили туй и тогды, айбо тото было не булше ги пару сел. Май главныма помежи тых народув были білі хорваты, за котрых заєме не много. Хоть на них ся ныні дуже часто одказує у нынішньых русинськых дискусіях, ги на своякоє “наслідство”, айбо діапазон їх території розселеня тай далшого уплыва раз дослідити скоро невозможно. Подля права тото была територія Корольства Мадярського, айбо фактично тото была буферна зона, котра сокотила корольство од набігув з Сівера. Из часом самой лем зимлі уже на то было не доста, и Мадярська Корона знала, же мусит найти булше люди про заселеня той території; люди, котрі бы мали дяку боронити границі. Мавучи тото на увазі, Мадяры завели тото, што типирь кличеме волоськым правом.
Волоськоє право было збирьков законув Австро-Мадярськой імперії, што дозваляли особом из од вонка ся селити на краях імперії. За даякі привілеґії, наприклад, за зимлю тай зволненя од дані на дисять рокув, многі з тых міґрантув мусіли боронити дорогы перед бандитами. На дакотрых територіях, такых ги Пудкарпатська Русь тай Трансилванія, булшина територій ся обставала незаселенов. Реґіоны, што лежат май близко ид цивілізаційным центром, такі ги нынішні Южні Словакы, пробовали заселяти німцями вадь иншыма, айбо успіхом ся тото не кончило, бо они не знали, як ґаздовати на тых зимльох.
Волохы, што были потомками латинникув из Южных Балкан, утекли на Сівер од Османськой Імперії. На Сіверови русины з Галичины тай Поділля рушили на Запад, жебы втечи од набігу Крымського Ханства и не быти його пудданыма. Селили ся у варошах тай селах на території нынішньой Карпатськой Руси, принимавучи з часом назывку Волохув-Русинув. Тота подія, котру в русинськой історії мож назвати Великов Експанзійов на Запад – тото час появленя тых, ко ся пак став нашым народом.
Волоська часть нашого наслідства ся раз обстала лем у ДНК тай дакотрых културовых артефактах. Айбо што ся з тов міґраційов стало дале? Люде, очевидно, селили ся на туй території, айбо процес, котрый довюг їх до нынішности, не дуже ясный до типирь. Опыт русинув залежив од міста, на котрум жили. Зато перейдеме до май пузньых часув, поникаєме на ґеоґрафію и поділы Карпатськой Руси. Коли їх познаєме, та вшитко стане май ясным.
ҐЕОҐРАФІЯ КАРПАТСКОЙ РУСИ
Карпатська Русь тото територія, што лежит у Восточных Карпатах. У булшости она гориста, што трудило процес урбанізації. Вароши, котрі ся трафляли, были наперво у долинах межи гурськыма вирьхами. Карпатська Русь поділена на пять авадь сім реґіонув – тото залежит на політичні назоры. Каждый реґіон має свуй власный стил. Май головнов частьов, центром Карпатськой Руси суть три реґіона – Пряшівська, Лемківська тай Пудкарпатська Русь. Туй русинська ідентичность май силно тай одгев походит булшина русинськых знамых люди. Четверта, т.зв. Периферія, тото щи єдна гориста територія на Сіверо-Восток од Центра, де жиє много люди, што сут близко закапчані локалнов културов, и котрі не мавут русинськой ідентичности. Сотакія, Панонська Русь тай Земли Южных Поселенцюв сут май мало знані позад дакотрых причин, за котрі повіме май пак. Вернеме ся д ним щи, жебы мати повну видину.
Пряшівська Русь лежит на території нынішньой Словакії, у краях Пряшівськум и Кошіцькум. Територія довготов 160 км з Востока на Запад тай у сериднюм 20 км из Сівера на Юг характеризує ся краєвидом на горы серидньой высокости тай силным русинськым патріотизмом, бо у 1990. тай 2000. роках была центром русинськой културы. Сама назывка Пряшів є русинськым одповідником словацькой Prešov, и мусит быти хоснована, кой говориме за русинську културну єдиницю. Булшина знамых ныні русинськых інтелектуаліштув, такых ги Александер Духнович (Тополя) и Адолф Добрянськый (Рудлов) походят власно одгев. Причины того нараз не сут очевидні, айбо видко, же концентрація новых інтелектуаліштув, діячув тай активіштув ся ныні перемістила май на Восток.
Сотакія тото етноґрафічна зона, обнимавуча варош Гуменноє тай села коло нього на Восточных Словаках. Люде, што походят одтам, тото змішана межи русинами тай словаками ґрупа, котру называвуть сотаками. Подакотрі хоснувут и сисю назывку, айбо булшина тых люди май скорі ся будут ідентифіковати ги словакы авадь русины. Їх етнічноє приналежаня май часто ся дефінує на закладови цирькви, ид котруй належат. Булшина римокатоликув ся ідентифікувут ги словакы, а ґрекокатоликы тай православні – ги русины. Їх говоры структурно сут восточно-словацьков бисідов из доста читавым русинськым уплывом, котрый видко у лексиці.
Лемковина тото єдина часть Карпатськой Руси, котра лежит на Северных схылах Карпат на території Польщи. Єї жителі хоснувут назывку Лемко авадь Лемко-Русин, од слова “лем”. Такі назывкы, ги “лемко, бойко, гуцул” раз не мали такого значеня, ги, наприклад, “поляк”. У булшости тоты назывкы были дані ґрупам гурськых русинув, котрі самі тоты назывкы не хосновали. Они были, у даякум сенсі, резултатом пудлой етноґрафії. Айбо з часом назывка “лемко” ся прияла и стала частьов ідентичности. Лемкы мавут иншу од иншых русинув політичну історію, бо были пуд владов полякув тай австрійцюв, а не мадярув. Лемковина має май низкі горы, кидь рувняти з иншыма русинськыма реґіонами. Хоть и має май высокый релієф ги инша територія Польщи, айбо навпраду туй не было даякой барієры про вход у реґіон, кроме Бескидув на Юго-Востокови. Булшина гурськых перешийкув до Пряшова припоминавут малі гурські дорогы у невеличкых горах. По рувно туй причині, по котруй лемкы мали окремішньоє културноє формованя, архітектура и цуря на Лемковині ся рузнит од того, што находиме дале на Восток.
Пудкарпатська Русь є май блушим из трьох реґіонув, творячых Центер. Лежит на Востокови, граничит из Румынійов. Жиє туй булшина русинув, кулкость котрых ся оцінює приблизно у 800 000. Сесе єдиноє місто, де ся находят русинські вароши – Ужгорож тай Мукачово. Южна часть хоть и доста плоська, ги ушитка Панонська рувнина, айбо контрастує з Карпатами, де подакотрі хребтымавут до 2000 мийтрув. Языкова рузнородность у сюм реґіонови є май булша помежи ушиткыма трьома, и зато туй доста тяжко завести методы стандартизації языка.
Периферія – теритоія, занимавуча гурські районы на Сівер и Восток од Пудкарпатськой Руси. Там головно живут бойкы тай гуцулы – етносы, котрі ся сформовали позад подобных міґрацій, котрым было Волоськоє Право на Западі про русинув. Жебы переслідити їх скапчаность из русинами, та треба писати окрему книжку, айбо раз треба лем порозуміти, же тоты ґрупы усе были поділині межи українськов тай русинськов ідентичностями. Наприклад, єден из май уплывовых русинськых історикув быв Александер Бонкало – гуцул из вароша Рахово, што лежит такой на граници Пудкарпатськой Руси тай Периферії. Из иншой стороны, ныні русинська ідентичность про гуцулув тото май скорі рідкость (за выимков дакулькох сел на території Румынії.)
Ліпше порозуміти Периферію мож поникаши на єї ізолацію. На розділ од иншых русинськых реґіонув, де сут горы, айбо невысокі (авадь хоть сут великі вароші у пару годинах їзды мотором), ситуація у Периферії докус инша. Она ся характеризує хребтами гур, высокыма ги у Румынії, позад чого много з тамошньых сел сут фактично одтяті од вонкашного світа. Тоты обстояня стало причинов того, же тото у тум містови было легко діяти шелиякым бандитом и особом пуд криміналков. Є верзія, же назывка “гуцул” пушла од той пудлой репутації іміґрантув, и віроимно походит од румынського слова “hoțul”, што значит особу проголошену мимо закона.
Земли Полудньовых Осадників тото ґрупа сел, котрі заклали русины, што еміґровали з Пряшівськой Руси тай Лемковины до Мадяр од XVI. тай XVII. в. Хоть булшина з них ся у повности асиміловала тай тримлят ся за мадярув, айбо дашто з минулого щи ся обстало. Много потомкув тых поселенцюв дотипирь сут ґрекокатоликами, а варош Комлошка в токайськум виннум реґіонови и дотипирь ся ідентифікує ги русинськый. Ци даст ся одвернути тоту асимілацію – залежит од того, же як ся за тото имлят русинські діятелі. Айбо до ныні великого интереса тото не выкликáло. Тоты, што ся дале ідентифікувут ги русины, но тай недавні міґранты з Пудкарпатя, сут політично репрезонвані через Самосправованя Русинув. Тота орґанізація сидит у Будапешті тай веде роботу на хосен русинув, и старат ся боронити їх політичні интересы. Тота робота ся складат як из літньых школ про діти, так и шелиякі політичні події.
Панонська Русь – ґрупа русинув, котрі живут у Войводині (Сирбія) тай у Восточнуй Хорватії. Їх предкы еміґровали уже булше як пару стороч типирь, жебы помочи у колонізації новоприкапчаной території, котра опустішала по войнах з Османськов Імперійов. Число панонськых русинув ся оцінює у 15 000, централныма селами того общества сут Керестур тай Коцур у Войводині. Бисідувут они свойым языком – панонськым русинськым, мавут свою азбуку. Коцур у Войводині. Бисідувут они свойым языком – панонськым русинськым, мавут свою азбуку.
МЕЖИ 1250. ТАЙ 1867. РОКАМИ
Історія русинув пусля їх міґрації до Карпатськой Руси є доступна у разных фраґментах. У 1843. р. русинськый сященик Михаил Лучкай опубликовав «Historia Carpato-Ruthenorum» – перва історична робота, написана етнічным русином. Сперед тым тоже были роботы и штудії, айбо они были доста сомнівной кваліты. Теорії, скапчані з Федором Корятовичом – руськым шляхтичом, што мусів утікати з Литвы до замка Паланок у Мукачові, сут фалшом зо взглядом на політику епохы. Такі діла, ги «Gesta Hungarorum» ци історія міґрації мадярув до Панонськой Рувнины были написані через парусот рокув пусля тых подій, што ся силує засомнівати у їх правдоподобности. У цілум, сперед великов міґраційов русинув на Запад (из земли Кыйовськой Руси), што ся имила у 1200. р., історія русинув была історійов Руси у май широкум контекстови. Окрем роздумовань, же кым были тоты білі хорваты, так было в усьых частях Карпатськой Руси.
Тото, што годно мало высвітлити історію того часу и натуру еволуції русинув, тото факт, же не вшиткі села и реґіоны были заселині у єден час. На зачаткови тото были май Западні села, котрі май пирві ся были заселині русинами. У Шаришови тай Спишови, што сут на земли нынішньых Словакув, были заведині порядні реєстры. Сут записы уже з 1480. рока, котрі ся односят ид волохом-русином у Блажові тай Тихум Потокови, сорок кіломийтрув на Восток од Татрув. Тоты міста ся не колонізовали – записы вказувут, же словакы тай німці пробовали тото чинити, айбо без особого успіха. У XV., XVI. тай XVII. віках темп русинськой колонізації ся збулшив и она зачала занимати кам май великі території. Приблизно до зачатка XIX. Стороча ся сформовала Карпатська Русь, котру знаєме доныні, од пудножы Татрув онь до Марамороша. Послідня габа міґрації – гуцулська, была нелеґална, бо волоськоє право уже не фунґовало. Айбо влада не была валовшна ся дустати д туй области, зато ся мусила пуддати. Тото были послідні сторонникы православія по зміні булшины Карпатськой Руси на ґрекокатолицьку віру у 1646. рокови.
Русины мали щастя, бо на Сіверови тай Востокови їх од набігув з Дикого Поля на Єврозійськый Степ боронили Карпаты. Єднак сяка позиція не была цілком на хосен. Через етнічні території русинув не течут ниякі великі рікы, туй не є портув, мінералув, ани торговых пути. Сякі обстояня довели ґаздувство до уровня ниже сериднього, што было записано щи у меморандумови Едмунда Еґана 1898. рока на тему ужасных условій, у котрых жили русинські люде. Накониць тот документ став основов мадярськой проґрамы про гурські території – ініціативы, котра мала полегшити тоту ситуацію.
Кидь казати за русинську ідентичность, та процес народного формованя быв довгый. Мож повісти, же формованя русинськой інтеліґенції ся имило зо змінов православія на ґрекокатолицтво у резултатови Ужгородськой Унії у 1646. рокови. Ошколеный клас русинув ся зформовав пусля реформы цирькви, кой гроші трафили у села из цільов поліпшити уровинь реліґійного живота. Тоты люде, єднак, не были націоналіштами. А тоты, ко дустав май булшый успіх, были асиміловані у мадярську сполочность.
Політична русинська інтеліґенція ся появит на пару стороч май потум, у виді первой габы лідерув, од 40. рокув XIX. стороча. Они были первыма, ко з честованьом пудходив ид помочи людьом, што не знали писати, и д поро зуміньови їх наслідства. Часто ся тото діяло через посередництво орґанізацій, котрі побликовали матеріалы про читаня.
Хоть ся тота зачаткова історія русинув и видит май скорі доста супокуйнов, даже беручи до увагы усі біды, та од 1867. рока, коли ся сформовали Австро-Мадяры, зачали ся процесы, котрі идут дотипирь. Тоты процесы наохмета поміняли наш наруд. Тото власно у тот час русины стали на путь, на котрум стали єдным из май гнобленых народув цілой Європы, и у тому сут винні вшиткі державы Централной Європы.
ІСТОРІЯ ОПРЕСІЇ РУСИНУВ
Май первым ділом мусиме порозуміти, же тота ситуація, у котруй сьме ся оказали як у Європі, так и у Америці, не є ціла спричинена лем нашыма діями. Русины не забывали своє имня тай наслідство, бо хотіли того. Як сперед сьов брошуров исьте не знали, же може сьте русин, и тримали себе лем за українця, так тото є руно тот трафунок. Процес, позад котрого стали такі реалії, имив ся од того, што ся называт Вымазованьом Русинув, а його обяненя залежит од сторону, котруй ся дават голос.
Вымазованя Русину вся односит ид процесови авадь тенденції, позад котрых русины сут неправдиво представлині тай делеґітимізовані уже 155 рокув. Жебы порозуміти, же што конкретно тото значит на практиці, можеме поникати на главні приклады сього явища онь до ныні. Хоть ся тото годно видіти ги довгоє и тяжкоє повіданя, мы мусиме знати основні події, бо самоє лем переникованя нынішньой ситуації не даст нам доброго обясненя. Булше того, не мавучи видины того, што ся домак стало, не будеме мочи утечи од того, што є типирь. Наші травмы ги народа мож бы было записати у грубуй книжці, айбо сього куртого обзора буде доста, жебы всокотити ясность повіданя.
Первотна форма вымазованя русинув мала містощи у часы мадяризації у Австро-Мадярах у 1867-1918. роках, коли Будапештськый уряд пробовав асиміловати свої меншины, жебы тоты стали мадярами. Тота зрада поклала кониць скоро 1000-ручної справедливі односины помежи тыма ґрупами. Дакотрі з нашых історичных фіґур изо дня на динь у історичных книжках стали мадярами, русинські прузвища поміняли на мадярські, вели ги норму мусайноє ученя мадярського языка.
В елітарнум дискурзови доста частым быв тезис, же люде на селах тото хотіли. Наш будитель Александер Духнович (1803-1865) увидів тоту проблему щи сперед 1867. роком, и уже у 1840. роках рушив до інтелектуалной автономії русинув. Тото поклало зачаток роботам иншых нашых героюв, што утримали нашу ідентичность живов даже у май гуршых часах.
У тот період ся зачала міґрація до Америкы. Первотно она была скапчана из економічным хусном, бо території, котрі лишали русины, были май бідныма на цілум субконтинентови. Фатюв, котрый робив у Америці пару рокув, муг супокуйно си купити ґаздувство, та щи ся му обставали пак гроші. По дакотрум часови многі ся русины лишили в Америці позад причины штораз май гуршой політичной ситуації дома. Не знаєме, як много русину были страчині позад той політикы, айбо мінімално дакулько дисяткув тысяч люди ся асиміловало.
Перва Світова Война принесла наглу зміну, завершили ся спередущі формы гнобленя. Типирь, кой Австро-Мадяры были у станови войны з Росийов, карпатськых и галицькых русинув (обыдві ґрупы у тот час жили на Австро-Мадярах) имили розниковати ги потенційну угрозу позад їх русофілськых конотацій. «Русофілство» у сюм контекстови тото окрема збирька ідей за ідентичность потомкув Руси тай їх з’язи з державами, у котрых жили.
Первотна Русь была мала форму конфедерації. Даже пуд час самостуйного розвоя Москвы на Востокови тай уключеня западных територій у Річ Посполиту имили ся читаві політичні поділи, ги тот поділ на Москалюв тай Русинув. Позад того ідея скапчаня Руси у границьох єдного корольства была доста притігавуча про ґрупы, котрым грозила асимілація. Пуд час войны австрійськый уряд вюг політику масовых репресій тай зниченя русинського населеня. На Лемковині особено часто, без усякого суда, мучали русинськых діячув. По розказови уряда быв избудованый первый у Європі концлаґер – Талергоф. У нюм тысячі лемкув тай галицькых інтелектуалув умерли у страшных обстояньох. Нелюдські події з лаґра были описані в ґазетах, наприклад у «New York Times», де жостокость подій была представлена самыма свідками.
Кось муг, без хоть даякого варованя, быти з’язаный мотузом тай забитый ножом такой у баракови… Часто ненарочні «штуркніня» стражника могли ся закончити смиртьов. Ныні на території лаґра побудовали аеропорт, жертвам Талергофа не было покладено ани якого памнятника! Австрія доныні не вызнават свойых злочинув! Ци мож си домак уявити, жебы нацистські лаґры были так цільовано нарочно забыті? Окрем тых діянь, уряд Австрії зачав процес цілковитой делеґітимізації русинув. Позад той причины, же українську ідентичность австрійці виділи меншов про ся угрозов, єї тручали помежи лемками тай галичанами. Не мож было быти русином – у тум нараз виділи потенційну угрозу. Місні інштітуції были зничині, айбо їх українофілські одповідникы могли діяти.
Тот процес гнобленя быв скоро кунцьом про русинськый наруд – вун выйшов з войны фест попсованый, але живый, хоть уже и без свойых май булшых лідеру тай інтелектуаліштув. 1918. рук, котрый знаменав кониць войны, знаменав такой первый пробунок русинув дустати си незалежность. 5. Децембра 1918. рока, рокаш 500 русинув из 130 сел проголосили Лемківську Народну Республику. Но єї чолови став Ярослав Качмарык, лемко з Білцаревы. Офіційні границі той республикы занимали скоро ушитку етнічну Лемковину тай дакотрі території на Запад.
Была тото файна проба, даже при тум же была доста фест издеорґанізована. Новый уряд не побировав исформовати силну централну владу. Широко знамый опис из книжкы Симеона Пыжа «Курта історія Карпатськой Руси». Каждоє село мало свою раду, котра принимала рішеня, што щи май ослабляло державу ги цілость. Люде не розуміли и не пробовали прияти реалность тогдышньых політичных реалій. Лемкы пак ся змагали прикапчати д свойым братьом з Пудкарпатськой Руси.
Мы, русиньскый наруд, проживавучый у близкум осадництві у южных частях адмініштративных єдиниць Тарга, Нового Санча, Грыбова, Ґорлиц, Ясла, Кросна и Санока не хочеме быти уключині до польской державы и хочеме ділити долю нашых братув [проживавучых] у повітах спишськум, шаришськум и земплинськум ги єдна неполілна ґеоґрафічна и етнічна єдиниця.
5 Децембра 1918 р.
На жаль, тот план до реалізації не дожив. Як тогдышньый ґубернатор Пудкарпатськой Руси, Ґриґорій жаткович, русин-американиць, так и Чехословакія з Польщов ся противили туй інтеґрації. Остаточно полська влада ліквідовала Лемківську Республику в 1920. рокови, а єї глав дала пуд суд. Процесы протув лемкув были дуже ніжныма, кидь рувняти з тым, што полякы чинили з українцями восточной Галичины. Пусля тых процесув полськый уряд, у булшости, лишив лемкув у супокойови. Была тото єдна з многых причин, котрі довели до великого розділа межи тым, як полська влада никала на українцю и як на лемку вонь до Другой Світовой Войны.
Русины на Пудкарпатьови дустали ся до цілком иншого світа. Подобно до лемкув, пусля войны много русинув хотіли ся прикапчати до Росиї. Не было тото возможным мінімално позад лоґістичных причин. Полякы контрольовали читаві території Западной Україны тай Білоруси, знані ги «Кресы». Май высунена на Запад часть бывшого Радянського Союза и восточна границя Пудкарпатськой Руси были оддалині од себе мінімално на 200 кіломийтрув. Хоть велика часть політичного класа русинув ся у тым часі змагали дустати даякого рода незалежность, уряд Вілсона в Америці їм повів, же єдиный реалный варіант тото включеня до Чехословакії.
У границьох того договора восточна часть Карпатськой Руси (из выимков Пряшова) дустала бы автономію. Подобно на многі межинародні договорености того часу, тота обіцянка до кунця реалізована не была. Автономія Русинув была у май ліпшум трафункови лем новтов на папірьови. Чехы тай Словакы заповнили місный уряд, котрый сам и так мав дуже невеликі уповномоченя, кидь рувняти з тым, што му обіцяли. На Домовину Русинув никали ги на екзотичноє, зачуханоє місто, котрому хыбило цивілізації, кидь рувняти з иншов частьов державы.
Чехословацькый уряд быв некомпетентный и контролювучый. Позад Громадянськой Войны у Росийськой Імперії много бывшых українськых воєных тай інтеліґенції ся поселили на Пудкарпатськой Руси з цільом українізовати сисю територію. Чехословацькый уряд не зробив нич, жебы тото даяк истримати. Місні русины были пудвержині маніпулації зо стороны українськых націоналіштув через дакотрі културні и економічні центры. Ідеї Духновича тай русинськый язык зачали ся бігом часу вымазовати, бо были цілком незлучні з теоріями за українськость Карпатськой Руси. Май гуршоє мало ся стати пусля переворота 1938. рока, котрый зошмарив леґалный уряд Пудкарпатськой Руси.
Тото, што буде знаноє ги проєкт Карпатськой Україны, сформує обстояня про май гуршу епоху в історії русинув. Українські націоналішты з Галичины вчинили піхотну армію, знану ги Карпатська Січ, котра перекрочила Карпаты тай атаковала чехословацькоє войсько, коли чехословацька держава уже ся розпадала. Кой мали успіх, та проголосили карпато-українську державу. Помагала їм у тум и жменя місных русинув, такых ги Авґустин Волошин, котрых мож характеризовати ги політичных опортуніштув. Участь иншого населеня в урядови тай армії была фактично нулова.
Карпатська Січ была тісно поязана з ултранаціоналістичныма ґрупами в Западной Україні, такыма ги ОУН (Орґанізація Українськых Націоналіштув), котра была одповідална за Волынську Різанину тай помагала націштом у масовых убивствах жидув в Україні. Тоты реґіоны были містом реґуларных жидувськых погромув, коли на Пудкарпатськой Руси ся за цілу історію не став ани єден. Мимо ушитко, мадярська армія пак зничила малу армію Карпатськой Україны и анексовала територію Пудкарпатськой Руси, котру пак справовала уже мало инак ги сперед тым. Типирь уряд Мадярув фактично помагав русинізації реґіона, што ся тримало рувно пять рокув. Сися часть Карпатськой Руси была у руках Мадярув до 1945. рока, кой была зась анексована, айбо уже Радянськым Союзом, и прикапчана ид Радянськуй Україны з пудтексом, же є українськов етнічнов територійов, и была переименована на Закарпатську область. Так ся зачали Декады Мовчаня.
Декады Мовчаня тото час межи 1945. тай 1991. роками, коли ушиткі державы, де проживали русины (кроме Югославії) делеґалізовали русинську ідентичность тай язык. Называня себе русином язало ся з опасностьов тюрьмы, авадь, што гурше, смерти. Скапчаня помежи русинами и їх наслідством ся оборвало. Комунікація межи русинами дома тай діаспоров ся оборвала. Даже помежи русинськыма реґіонами ся оборвала комунікація. Жилізні границі межи Радянськым Союзом тай його сателітами поклали кониць хоть якому діалоґови. Ґрекокатолицьку цирьков тоже гонили, многых реліґійный діячув радянська влада просто убила. Инші мусіла діяти из пуд земли, жебы хоть даяк тото вшитко пережити.
Наші люде были змушині принимати нову етнічну ідентичность и ходити до спеціалных школ, створеных про тручаня штучной «конверзії». Наприклад, русины з Пряшова мусіли выбирати, ци они ся ідентифікувут ги словакы, ци ги українці. Булшина выбирала перву опцію. На Пудкарпатськой Руси українізація была основ державной політикы в реґіонови и тримле ся дотипирь щи з момента анексії у 1945. рокови. Русинськый язык став закарпатськым діалектом, русинська култура – закарпатськов културов. Каждый, ко ся противив тым обставином авадь пробовав говорити правду, быв арештованый авадь штрафованый. Лем пусля падіня Жилізной Завісы у 1989. рокови и Радянського Союза в 1991. р. ситуація ся имила зліпшовати на ліпшоє.
У тот час ціла Лемковина была гет зничена з 1947. рокови з ідейов, же русины = українці, а стримованя діяній УПА жадало повного вытісненя українцюов, котрі щи проживали у Польщи. Тото ся называт Етноцидом Лемкув (офіційно ги Операція «Вісла»), и было кулмінаційов той політикы, котра ся зачала од Автрійцюв и тримле ся дотипирь в Україні. Ушиткі лемківські села были гет спалині авадь заселині поляками пусля выкіряня лемкув. Чехословацькый уряд тоже быв у тум винный, бо запер гет границю, стримувучи тікавучых лемкув. Каждый, кого не убили, был насилно переселеный на западну Польщу, де булшина з нас жиє дотипирь, за выимков 10 000 люди, котрым ся дало вернути домув од кунця 1950. рокув.
Доныні одчуваєме наслідкы тых подій у русинськых реґіонах. Тридцять рокув мира и вызнаня у булшині держав, де жиют русины, нияк не забрало велику скверну з минулого. Реалность є така, же булшина з нас жиє з нив и ныні. Політика Україны декларує, же русины сут українцями, а в міру того, як уряд става май націоналістичный, пробы вымазованя русинув сут штораз май выразнійші. Типирь зась люде на Пудкарпатьови сут арештовані за выповіданя проти дій державы и наступат повна атака на русинську културу. Даже русинув-американцюв, такых ги Ендій Варгол, познавут ги українцюв. Таблиці з именами локалных русинськых героюв мінявут на имена українськых націоналіштув пуд видом дерадянізації. Наші културні інштитуції цілком фінансувут і конктролювут уряды Словакув, Полякув тай Румынії, котрі заказувут хоть які діяня, котрі идут у розріз з установленов изгорі лінійов. Не годно быти ниякуй бисіды за автономію ци перебаченях за події минулого. Тоты рувно уряды не зробили никус нич, жебы ся хоть даяк застати за права русинув в Україні.
Дякувучи величезнуй борьбі, мы щи живі тай типирь маєме ачий май высокый уровинь русинськой свідомости од часув Другой Світовой Войны. Нові проєкты ся появлявут по цілум світови, як никда сперед сим, дисяткы люди у Європі ся дузнавут за своє похоженя. Велика часть из них хоче покласти кониць сьому вымазованьови. Айбо його угроза ся не зменшила, бо мы не знаєме тай не розумієме його історію и шкоду. Скоро кажда наша взаємодія из владов краин, у котрых мы жиєме, выпозирує ги контакт раба и його ґазды.
БУДУЧОЄ
Знакомство з истинов, котру сьте сперед тым не знали, дуже часто мерзит. Сеся брошура, віроимно, выкликала вам много чувств, кидь найшли сьте час дочитати ї до кунця. Кидь сесе так – знайте, годні сьте дашто учинити уже типирь. Поділіт ся сив брошуров из свойов файтов, цімборами, колеґами. Поможіт їм порозуміти тото, што сьте туй перше прочитали. Просто вчиніт сесе. И вы уже фест компенсуєте нам шкоду. Дуже ся надієме, же уже у близькуй будучности тоты знаня за нашу історію и похоженя будут звыклым ділом у цілум Пудкарпатьови.
Тото мож осягнути лем помочов участи русинув єднодумцюв ушиткых рокув тай зданости. Єдиноє, што мусите внести в сесе діло – воля и увага д друбницьом. Детайлна інформація за тото, як контактовати нашу орґанізацію, указана про читателюв на слідувучуй сторінці. Каждый динь булше нашых люди ся дузнавут правду и зачинавут робити над поширеньом тых знань.Через сисю курту брошуру сьме подали вам руку. Вашоє діло лем имити ї.
КОНТАКТ
МЕЙЛ: