О проблємі орґанизациі карпаторусинской осьвіты в Украінї повідат ся много, лем не є нич з того – час летит тріском, а проблєм ся затягує до ґудза веце а веце. Так, можна нарікати на нашу державу, же не дає підтримкы. Так, можна нарікати на нашых люди, же не мают запыта. Так, можна нарікати щы на дуже вшелякого… на брак пінязи, на брак специялїстів, на злый лёс, на Пана Бога, але ци наріканя ту зарадят? Нїм нарікати, волїл бым іти од противного а подбати наперед о «стратеґиі». Наприклад, выобразте, же деси в світї прецї ся нашол неякый «пан богач», котрый має дос пінязи і готов іх інвестовати в карпаторусинску осьвіту? Ба та што гварити…? Выобразте, же тым «паном богачом» єсте Вы – та во што бысте інвестовали?
Повім, якбы «паном богачом» был я, то найперше бым глядал, як інвестовати в розвій будучой інтелїґєнциі, на котру ся буде рівнати простый люд. І хоц я барз не любю вшелеякы великополїтичны забавкы, але мушу ся згодити, же без гардой інтелїґєнциі никотрый нарід на перспективу не выжыє. Інтелїґєнция закладат народови певный сьвітогляд – не лем языковый ци культуровый, але тїж полїтичный, економічный. Зато бым волїл ся не обмежовати єдным захованям языка, а настоял бым, абы в нашых осьвітных установах файнї штудиёвало ся і математику, і анґлїцкый язык, і так дале…
Выховом інтелїґєнциі найлїпше ся занимати од рана, тобто з дїточых захоронків (садків). Навчальный підхід на основі языковых гнїзд: вшытка комуникация медже научытелями а дїтми має одбывати ся лем в рускім (русинскім) языцї. То позволит дїтям перебрати русинску бесїду за рідну, навет коли вдома родиче юж гварят медже собом (а до дїтины) інным языком. Мимо того, захоронка пак не має ся звести до умовных «ріпы з солонинов». Мус розуміти, раз жыєме в ХХІ-ім сторічу, то мусиме готовити дїтину до одповідной будучности. Не подумайте нич підлого о «ріпі з солонинов», лем подумайте, як бы выріс престиж русинского языка, якбы колиси по-русинскы гварил якыси барз знаный міскый архітектор, а ци економіста, ци бодай ґрупка молодых ІТ‑вцїв насеред залюдненой улицї? 🙂 За то барз мі ся любит проєкт Інтерфийса, бо показує, же русинскый язык – то є не лем о «ріпі з солонинов» (то такой важно), але тїж і о дачым модернім.
Памятам, як повіл єм раз свому скєптичному знакомому, же Енді Варгол был руснак (русин). Тот ся зачудовал ба та як?! Ба отак! 🙂 Енді і до ґреко-католицкой церкови ходил, і з мамом по-руску (по-русинску) гварил, і… был тым самым Енді Варголом – культовом постатём в істориі штукы! Власнї, хтоси мі заперечит, што Воргол ся дос ганьбил своіх русинскых коренїв, лем я бым радше повіл, же він ся ганьбил той худобы, де вырастал. Якбы дїти ся рімнали на такых, як Е. Варгол, добрі бадали його біоґрафію, видїли листы його мамы, слышали сьпіванкы його мамы – то вера бы ся так не ганьбили свого походжыня, своєй бесїды. На кому на кому, а на Е. Варголу руснакам треба (по-доброму) «паразитовати», жебы піднести свій престиж. Зрештом, де улицї Е. Варгола на Подкарпатю?!
Вернийме ся до осьвіты… Дві першы подібны захоронкы я бым видїл в Ужгородї а Мукачеві. Сут то два найбільшых русинскых міста, де дос таляновитых дїти з (бодай потенцийнї) русинскых родин. Не хцу ся здати неґречным, але была бы то взаємнї выгідна угода: родиче оддают своі дїти до заклада, де іх добрі навчат русинского языка; заклад дає дїтем добру освіту не лем з русинского языка, але і з математикы, базового анґлїцкого, малёваня, фізвыхованя і т. є. Win-win! Нарід в перспективі отримує доброго фахівця (інтелїґєнта), котрый гварит по-русинскы, а родиче отримуют добрі выштудиёвану дїтину, котром зможут ся выхваляти 😉 Не кількостём, як якістём! Така моя основна мета… утопія? Час покаже, але про мене лїпше не мати пінязи тепер, лем знати, як быс іх інвестовал, якбы часами дістал, нїм дістати пінязи, а пак не знати, де іх дїти ци пустити дурно на вітер.
А што думате о заложыню карпаторусинской осьвіты Вы? Як бысте інвестовали піняз, якбы были тым самым… «паном богачом»?