„Русини на шицко нєдобре способни, розбойнїцки народ.“ — тот цитат найдзеце у кнїжки др Федора Лабоша „История Русинох“. Нєсподзивала ме и зацикавела тота контроверзна тема, та бим ю сцел подзелїц з вами. Руснаци за себе гуторя же су мирни, цихи и поцагнути народ. Руснак патри до свойого двора, нє вадзи ше, нє бреше, роботни є и вредни. Кажди чежко заробени пенєж мудро потроши. Та чи вец наисце Руснаци розбойнїцки народ? Годни сце дознац у дальшим тексту.

Под час власци краля Максимилияна ІІ. Хабзбурґа (1594-1576), держава була под вельким гроженьом турского войска. Случовали ше части зраженя, цо вицерпело державну касу, а же би ше ю ознова наполнєло держава предписовала нови порциї и то найхудобнєйшим, односно крипаком. Попри державней порциї, плацела ше и комитатска (розликовала ше спрам комитатох), пре войну и отримованє войска. Обовязки ше плацало у пенєжу, алє и у натури (жито, шено, кури, гуски…).

Роботни людзе попри шицкого плацали ище и дзешатину. Тоту обовязку нашо Русини нє мали як други крипаки, алє ю плацели окреме и директно своїм паноцом по ришеню державного собору од 1484., 1495. и 1551. року, а по ришеню зоз 1563. року порцию дику (dica — порцийна єдинка) плацели лєм у половки (б. 34).

Краль Максимилиян сцел же би и Русини плацели без винїмкох як и други крипаки. Вон ше у своїм писме бояром поволує же Русини „гоч хижи нє маю и биваю у колїбкох у лєше и у брегох, заш лєм красне число статку маю“. Бояре нє сцели прилапиц тот предклад краля, а кральовски двор нє сцел попущиц од того же би шицки вєднак плацали. Потим була послата трочлена комисия — мл. Салом Микола, Папендорф и Пацот, котра прешла цалу Горнїцу и випитовала положенє Русинох и обставини у яких вони бивали. 4. авґуста 1570. року комисия написала звит и послала Бечкому двору. У звиту писало:

„Найвекшу часц мункачевского панства як и панства св. Миколи населюю Русини, хтори пред велїма роками пришли з Русиї… Тот народ барз нєдовирлїви, погани, барз погани… власцом нє даваю дзешатину, алє ю своїм паноцом плаца… Прето, по нашим думаню, таки ствари на час треба зопрец же би ше прилагодзели державним законом. … з дня на дзень найдзечнєйше лєм лєси керча и главу о крадзи розбиваю, велї преходза ґу Турком, най раз єдного дня нє задаю держави вельо роботи. Прето начас треба роздумац о тим цо зробиц, а Велїчество реформу того простого народу могло би започац на мункачевским панстве. … Тоти Русини вельо шлєбоди беру себе, а на хтору анї права нє маю. За даскельо роки, з рока на рок, велї валали подзвигнути, хтори през 12 роки були ошлєбодзени… алє накеди прейду 12 роки, далєй иду и индзей беру жем же би на тот способ вше у шлєбоди могли жиц.“ (б. 34)

Так як комисия описала обставини на Горнїци, нагнала Бечки двор озбильно роздумовац цо зробиц з Русинами. Но, скорей як цо дацо направи, двор ше ище опитал Спишскей (Сепешскей) комори, на чиєй териториї жили Русини, цо вона дума о одстраньованю тих людзох, котра 1571. року одвитовала:

„Русини на шицко нєдобре способни, розбойнїцки народ. Панства видза їх злосци, алє ше тому шмею и допущую им то, цо вецей – ище их и браня. Од своїх плодох нє плаца дзешатину, цо потвердзую и їх панства же су и по державних законох ошлєбодзени од того плацаня. Правда же вельо нє шею, а шею, и то мало, жита, ярцу, овса, алє ше барз занїмаю зоз статкарством – волами, кравами, овцами и козами, прецо викерча и найлєпши дубови лєси, а и добри орачи жеми на пасовиска претворюю. З вихованим и купчим статком барз тарґую и на вельо други способи знаю пенєж заробиц. Богати су и маю вельо златни дукати. Тот народ полни вшелїяких злосцох и прето го як чому треба одстранїц од християнох, цо нє лєм хасновите и спасоносне, алє и богу благоугодне дїло би було. …нагле одстраньованє або витаманєнє руского народу опасним випатра пре вельке зменшанє дики як и пре зменшанє приходох панством, цо би створело вельке нєзадовольство медзи жителями держави, прето за тераз таке коренїсте одстранєнє и виганянє треба напущиц.“ (б. 35)

У обидвох звитох можеме обачиц вельку мержню державних орґанох спрам Русинох. Причина тому першенствено у нєплаценю дзешатини, а потим и же од державней порциї плацели лєм половку. Основа мержнї була же нє плацели єднак як други крипаки — а могли, прето же були богати. Попри того, мушиме мац на розуме войну процив Туркох, котра вимагала вельо пенєжу. Державни чиновнїки праве при Русинох думали пренайсц нови жридла державних приходох, медзитим нє могли им нїч прето же их закон щицел. Попри закона чували их и бояре, прето же з такима роботнїками и їм було добре. Взаємне добре обходзенє приведло до того же постали маєтни и єдни и други.

На державним собору 1572. року, Спишска комора медзи иншим сообщела шлїдуюце:

„… Треба додац же ше руски народ нательо змогол од державних маєткох, збогацел ше и натил, же у своєй велькей шлєбоди нє же лєм роби цо сце, алє анї од розбойнїцства нє сцека, а то шицко прето же му то бояре нє беру за зле. Вони их любя, бо шицко цо на нїх наруца, Русини подноша… так же уж присловка гутори: Хто Русина ма за крипака, тому и кухня полна.“ (б. 36)

Же Русини наисце були богати указую податки зоз 1600. року же у Мараморошским комитату було вецей валали зоз богатима фамелиями, а лєм даєдни спомнєме: валал Рахов — Орос Михал мал 6 крави, 6 конї и 300 овци, ґдовица Добош Дюри мала 4 воли и 300 овци. Валал Горня Рона — Надь Филип мал 4 конї, 4 воли, 8 крави, 5 швинї и 200 овци. Бережски комитат 1625. рок, валал Солочин на Верховини — Калабиска Михал мал 14 конї, 10 воли, 20 швинї и 100 овци.

До велькей пременки приходзи помедзи 1683. и 1691. року, кед ше нагло зменшало число статку. Тота пременка у маєтносци Русинох була пошлїдок войни процив Туркох. Цисарско-кральовске войско у швидким поцискованю Туркох нє могло зоз своїх маґазинох начас достац потребну поживу. Прето ше вояци сами остарали за свойо потреби зоз найблїзших крайох, а то була Горнїца. Воєни емисаре од нїх одберали статок без дошлєбодзеня, брали го дзе го нашли и кельо го нашли.

З войну процив Туркох престава материялне богатство Русинох на Горнїци. Пустош яки нємецки и польски вояци зохабели була боляца и смутна памятка. У тих жалосних обставинох велї фамелиї остали без єдзеня, жита и статку, а почали ше зявйовац и рижни повстаня и нємири роботних людзох спрам держави.

На концу можеме заключиц же нашо предки були барз мудри. Почитовали шицки права котри им держава оможлївела, а тиж пренашли и подаєдну „дзиру у закону“ котру знали на прави способ вихасновац. То им оможлївело добри живот и же би ше маєтно збогацели. Медзитим пре войну зоз Турками и празну державну касу постали церень у оку Бечкому двору. Руснаци були „розбойнїцки народ“ лєм за державу котрей требал їх пенєж, а нє могла го достац пре закон и боярох котри их щицели. До конца Цисарско-кральовске войско котре ше било процив Туркох опустошело тот край и на таки способ ше виполнєло длуге жаданє Бечкого двора.

Литература:

• др Федор Лабош, 1979: История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918, Союз Русинох и Українцох Горватскей, Вуковар, 33-42.

Иван Лїкар
27.1.2022. Нови Сад