Десятого апріля у православных и греко-католицькых вірян, котрі хоснувут юліанськый календарь, зачав ся Страстный тыждинь. 9. апріля была Цвітна недїля – сято, богатоє на народнї звыкы. А віряне западного обряда и другі християне, в котрых принятый ґриґоріанськый календарь, выдпраздновали Великдинь. Тому єдных поздоровляву из Цвітнов недїльов, а другых – из Світлым Христовым Воскресіньом! Христос Воскрес!

На території Подкарпатя православні и фактично всі греко-католикы у церквах хоснуют юліанськый календарь. Тому тыждинь у нас ся починат из Страстного понидїлка. Много звыкӯв у понидїлок не є. Но треба нагадати, ож из понидїлка ся зачинат послїдньый тыждинь говіня. Цілый Великодный пост є строгый и майдовшый. Послідньый тыждинь говіня – майважный и строгый дїля віруючых руснакӯв. Сього тыждне старают ся не порзднити и тоты тко не держав говіня. У нас май часто їдят лиш пӯстноє первого и останнього тыждне. Зачаток и кониць посту – час, коли вшиткі ся хотят высповідати. Май бӯльше причасникӯв ачий на Страстный тыждинь. Мож зробити вывод, ож Страстный тыждинь майважна часть Строгого говіня, час, кой усї старают ся не спорзднити ся тай устигнути ся высповідати.

Што пӯстноє їли тай їдят наші руснакы? Традиційноє їдїня з пасульов – дзьобачка (пасуля приймана). Левеш грибовый и другі пӯстнї левеші. До сього мож написати всякі стравы з буль. Не забываєме за фанкы тай палинята. Тай треба нагадати, ож рыба ся сього тыждне не їсть, тому стравы з рыбов на стӯл не будут паровати.

У Страстный вӯторок чилядь ся продовжат паровати до Великодных сяток. Якыхось важных звыкӯв сього дне не є. Май давно ся знало сього дне мыти цуря, постїльноє, вереты, покровцї. Жоны мыли вшитко, обы на Великдинь чистоє было. Важно, ож мыли и біґльовали «великодноє» цуря, котроє пак чекало сяткы. Люди сього дне талантовали по двору, позирали, вбы дрыва были напарованї тай сїно наметано.

У Чисту середу робило ся вшитко, што не устигло ся за понидїлок тай вӯторок. Люде талантовали по двору, паровали дров, метали сїна, позирали, вбы на обшарю быв порядок. Жоны харили по хыжах, замітали, наводили порядок. Дїти уже починали паровати яйця на крашанкы. Пак увичирі дакотрі жоны зачинали робити причину на паскы, обы їх пак спечи на Живный читвирь. Ипен сяк и днись, каждый занятый свойив роботов. Народных звыкӯв сього дне не є.

Дале наступат Чистый авадь Живный читвирь. Сього дне ґаздує ся, харит ся на обшарю, бо завтра Страсна пятниця, кой не мож уже нич робити. Ґаздынї мавут вшитко у хыжи похарити тай повымывати. Сись читвирь кличе ся даґде «Чистым», бо по народному вірованю, вода днись є цїлюща, та рано ся треба помыти. Сього дне Ісус Христос мыв ногы апостолам.

Живный читвирь є дньом, коли ворожка має майвелику силу. Давно сього дне ґазды свинї хорошали, бо вірило ся, ож днись різана рана скоро ся загоит. Давно чилядь казала, ож днись гыды зачинавут вылїзати. Тай исе є єден динь у роцї, кой ящӯр (саламандра) рознимат рот и годен укусити.

У дакотрых реґіонах Подкарпатя увичирі палят ся огнї, но не такі великі, ги на Страсну суботу. На днешный час, традицію палити Великоднї огнї всокотили, но мало де палят и у читвирь. Днись зачинали печи паскы, айбо мож и у суботу. Туй тко як хоче. Давно, кидь у єднӯй хыжи были дві родины, та мусай ся їм было дїлити: тко буде печи у читвирь, а тко спече у суботу. Давно зачинали уже красити яйця, айбо рідко де.

Страстна пятниця – майскорботный динь дїля християн. Сього дне розпяли Ісуса Христа, тому строго ся заказує веселити, слухати спӯванкы, штось робити, закі служба у церкви й не вынесут плащеницю. Давно чилядь сього дне не їла нич, хыба пак хлїб из водов, як плащеницю вынесут.

Кидь давно ся йшло на службу, а пак цюльовати плащеницю, то типирь из Страстной пятницї вчинили «базарный динь». Робити нич не мож, та многі йдут у бовты прикупити си цуря тай усьо инше, што не заходит на сяткы.

Плащеницю выносят пиля двох-трьох годин пополудню. Она ся пак находит у церкви до Сейночного. За тот час каждый годен пӯйти приклонити ся до плащеницї. Бӯльшость чиляди иде у пятницю, бо у суботу нїколи, много талантӯв перед Великодньом. Выдколи ся выносит плащениця и до вечера, є час заняти ся нетяжков роботов дома. Робити в полю, рубати, шити заказано.

Єден из великодных звыкӯв, што быв тай є на Страстну пятницю – мальовати яйця. На Страстну пятницю красили яйця, бо инше нич не мож было робити. Май рідко красити яйця зачинали у читвирь тай суботу.

Красят яйця по вшиткому Подкарпатю майже єднако. Яйце малювут жилізным пищком, воском тай фарбов. Розогрітый пищок мачавут у розтопленый вӯск и выводят усякі приняті рисункы по звареному, насухо вытертому яйцьови. Пак купавут яйце у малї, котра є червена, сина, жовта и т.д. Кой яйця высохнут, стиравут, а вӯск лишат білі партицї. Бӯльше двох фарб не хоснувут.

За крашанкы тоже у нас знавут, айбо май рідко їх робили. Фарбы чинили из коріня, листкӯв дерев, коры, цибулины, сушеного расту и так дале. Даколи на тых крашанках выскрібтовали рисункы острым предметом. Знаєме щи за крапанкы, шкрябанкы тай мальованкы. Но они не сут у нас ипен такі популярні, ги писанкы.

Рисункы на яйцях сут усякі, мавут они своє символічноє значеня. Майчасто можеме увідїти ростинный елемент, а майрідко звірку. Часто ся хоснувут дзвізда, ромбикы, трикутник, ламана партиця, городинкы, смерека, листочок и так дале. Сут даколи и написы «Христос Воскрес» тай инакі.

(Бӯльше за народнї вірованя про великодні яйця можете прочитати у матеріалї «Мальованї яйця».)

Велика субота – послїдньый динь перед Світлым праздником. У суботу дуже много роботы. Люди роблят ушитко, што треба на ґаздӯвстві, а жоны печут паскы тай харят у хыжи тай по двору. Из майважного, што ся робит сього дне – тото печут ся паскы тай палят ся великоднї огнї. Зась нагадаву, ож у дакотрых селах печут паскы тай палят великоднї огнї на Живный читвирь.

До выпіканя пасок скапчано много народных віровань. У каждому реґіонї Подкарпатя вірованя годнї быти инакі, но напрям у них єден. Но тай рецепты и процес выпіканя у каждӯй части краю неєднакі. Для приміру подаву свӯй куртый очерк за печеня пасок у Березниках (Горішня Боржава, Мараморош). На образчиках бабинї ми паскы.

Паску печут из пшеничной мукы. Ґаздыни треба просїяти муку, а пак за тым ся робит причина. Кой причина файно выкысне, тоды у ниї сыпле ся щи мука и додавут ся другі інґредієнты. И уже пак місит ся паска. Ищи спиршу налажувут ся круглі тиґлі для пасок. У давнину тоже треба было кісто класти у дащо круглоє, а пак тоды печи.

Паску треба два-три раз перемішовати перед тым, як печи. Кругом ниї роблят ся віночкы з кіста, а посерединї хрест. Не мож забывати, ож на закваску ґаздыня кладе посячинї шуткы, обы они сокотили паску выд нечисти.

Давно жоны великодный хліб пекли у печи, а типирь тко в чому (у духовцï, ґазовӯй плитï). Як ся напалит піч, уперед кладут мало шуток, а пак мечут хрест на паскы и кладут печи.

Кой ся паска спече, вынимат ся и змачує ся сиропом, обы была жовта, блискача.

Другый важный звык – ото великоднї огнї, символічно скапчані з огньом стражникӯв, котрі сокотили грӯб Христа, обы Його тїло не выкрали ученикы. Палят огнї по гранках, выдкі їх файно буде видко у село. Починавут палити у пӯночи, коли при Сейночному зачинат ся обход церкви.

Хлопцї кличут великоднї огнї «скатами» через тото, што нынї основа дїля огне – читаво ґолес из машин. Звык палити огинь дуже популярный межи лиґінями. Тото є веселоє дїйство, де мастят ся чадом, пют, часто пак бют ся. Не по християнськы, айбо як є. Лӯтӯсь, через войнӯ, огнї по Подкарпатю ся не палили. Не буде їх и сього року. Но чим ся кӯнчит война, великоднї огнї зась будут горіти.

На останок, увичирі, складує ся великодный кошар. Кладут туды паску, свічку тай ушиткі напарованї продукты. Пак кошар ся прикрыват парадным великодным обрусятьом и лишат ся на столї. Чекат свӯй час. Дале пак тко спати, а тко на Сейночноє. И настає Світлый Праздник – Воскресїня Христовоє! Дав бы Бӯг в гораздї ся дочекати Паскы и благополучно выдпраздновати!

Та най на Паску тихо буде,
Й засвітит сонце из небес.
Обы не чули сьме тривогу,
Ай світлоє «Христос Воскрес»!