Як знаме, культурны люде, перше нїм гварити, конче мусят ся привитати. Тож… витам Вас! Гнеска кус погвариме як ся витают лемкы.
Форма витаня годна ружнити ся. Наприклад, залежнї од люди: рече хлоп ци баба, старый ци молодый. Залежнї од часу: тераз рано ци вечер, звыклый ден ци празниковый. Залежнї од роботы: хтоси ґаздує на полю ци пере на ріцї. Коли ся барз не гдавати до деталї, добры слова о витаню на штоден подає І. Верхратскый: «Як ся витают у нас люде? — Ци сте добрі спали? Як ся мате? Ци здоровы? И рука ци дужа? І дашто нове ци чувати? — Добрі хвала Богу! Добрі сме спали, не чули мы нич, коло вас што льіпше? Дай Боже шестя! — Дай Боже і Вам! — так мы ся витаме і як є поблизь, та ся витаме за рукы, бабы ся цьілуют по пыску — а мы хлопы за рукы ся стискаме», — од хлопа зо с. Вислік Выжній. З тых слів виднї, же гардї єст не лем привитати люди, але щи важнїшше єст зьвідати як они ся мают, як ся чуют а подібне. Памятам, як раз єм пришол до рідного Кіньского, то стары бабця повіли лем курте: «О! Родина!», — і одраз радї зачали ня зьвідати (не чакаючы на одповід): «Як істе дої́хали? Што там бабця з дїдом, чи здоровы? Ся́дайте си на канапу…», — так поволи нараз перешли зме до бесїды.
Добрі… А коли ся такы гдавати до деталї, то як найвеце правильнї витати ся по-лемківскы? Поглядайме х слівнику А. Бігуняка і О. Гойсака (поз. ниже, правопис за ориґіналём).
Звыклї, по-кстиянскы, лемкы ся витают: «Слава Ісусу Христу!», — одповідают: «Свава навікы!». На всходї Лемковины, де юж рухомый натиск: «Слава Ісусу Христу́!», — «Слава навікі!» (Кіньской), — гадали, же тото похвалёне (витаня).
Мимо того, жычат: «Дай Боже добри ден!», — одповідают: «Дай Боже и вам!»; «Дай Боже добриден!», — «Дай Боже здоров’я!»; «Дай Боже добрый ден!», — «Дай Боже, дай Боже!». Як спіткали кого рано, гварме: «Добре рано!», а як юж спіткали кого гвечер ци серед ночы, тогды гварме: «Добрый вечер!» ци «Добрый вечур!» (залежыт од гвары нашого села), «Щаслива добра ніч!».
На Кіньскім витают люди: «Дай Боже здоровя!», «Будьте здоровыї!».
Як є хто за роботом, то ся гварит: «Дай боже щещя!» (щестя), — а дякує ся: «Дай пане Боже и вам!», а як хто пере на потоцї, то ся повідат: «Дай Боже білого!».
Як видят знаємых, же йдут дорогом, то лемкы кличут до себе: «Ходте блище!», — зьвідуют ся: «Витайте же! Што повісте?». А як ідят, то все запросят до стола: «Просиме блище до обіду… Сідайте!», «Просиме обідати (вечеряти) з нами…». На тото запрашыня їм одповідают: «Обідайте здоровы, Боже вам запват!».
Х часї Різдва, наміст звыклых витан, вшыткы ся витают: «Христос ся раждає!», — на Кіньскім: «Бог ся раждає!». Одповідают: «Славите ёго!».
Х часї Великодня: «Христос воскрес!», — «Воістину воскрес!», — на Кіньскім: «Воскресения!».
Як ся спіткают два приятелї то гварят єден до другого: «Сервус!», — такой: «Чест!», — ци: «Здоровлю!».
Так ся витают на Лемковинї! А як витают ся г Вас? Пишийте долов х коментарех свої витаня а село! (;
Як видиме, лемкы сут добры, жычливы люде. Лемко ци Лемкыня завсе зьвідат як ти ся поводит, запросит до стола, попросит за тебе Пана Бога. На жаль, гнеска мы юж поволи забываме свої звыкы, а з нима і свої традицийны витаня. Не ганбийме ся свого, а будме такы самы добры та жычливы як нашы дїдове. Майме ся здоровы!