Я ся уродив у селї Березникы у Вирхньому Мараморошови, колись было у составі Дōвжанського ōкругу  — фактично исе села Боржавськōй долины. Выд малого я чув дуже читаво розказӯв выд чиляде про нечисту силу, а май бӯльше за босоркань. Май читаво-м ся наслухав, коли быв такый час, ож усї хыжні были по роботах, а я каждый динь быв у прабабы. Май часто тото была зима, кой до бабы ся сходили вшиткі її цімборашкы, та зачинали бисїдовати за ланку, кōшіня, и дуже часто за нечисту силу. У них и у другых обыватилӯв села образовали ся вірованя за сю містичну тему.

Сякі нарōдні вірованя были у давнину и ідеально ся сохранили до днешного часу. Треба замітити, ож много ся звыкӯв, обрядӯв пōміняло у живōтї руснакӯв села — айбо вірованя в нечисту силу на чудо всокотили ся. Чōму сяк ся стало, пōвісти-м ни годен. Давно, што люди ни рōзуміли, ни гōднї были поняти, што тото є, та нараз списовали на якісь містичні, чōрні силы. Типирь, кōй научно много чого мож пояснити, вірованя беризнян бы ся мали рōзвіяти, айбо так ся ни стало.

Приміром, за бзину казали, ож тото чортовоє дерево, ож пӯд нив чорт спит, та ни дай Бог там лїгати. Сяк казали, бо цвіт бзины дуже затїгат, годен вызвати алерґію, авадь напросто буде бōлїти выд нього голова. Чилядь ни могла пояснити чого сяк ся стає, тōму придумала и вірила, ож тото усьо дїла нечистōй силы. И типирь люди, мож пōвісти, інстиктивно варувут ся бзины, ни садят ї пиля обшаря, ниґда пиля ний ни ставут припочити.

У Березниках, як и у каждōму селї, сут міста, які принято называти нечистыми, котрых ся люди варувут, и у ночи старавут ся їх убходити авадь туды ни йти. Тото є рōзпутя, де, по народных вірованях, часто бродит нечистоє, авадь там стойит выд пӯночи до трьох кōгутӯв. На розпутях, кōй заходит сонце, ворожат, ллют там, убы чилядня забрыло та мало хвōрōту.

Межа має свōю містичну силу. И у динь на межи дорогы, сотин, обшаря ни мож си сїдати припочити, бо ōна ни є людська, а иншых сил. Тōму чилядь бойит ся пхати у межу, кōй кладе городину, стройит дащо и так дале.

На мосты тоже мавут моч злі духы. Ōни гōднї на мостови перестати та замордовати чилядня, бо самі «живут пӯд мостом». Май містичноє місто — тото є малый мӯст пиля млина, де розказувут, ож дуже часто видят мōлōду, яка там ся была утопила, а типирь бродит на тӯй теритōрії.

Млин тото тоже є такоє місто, де нечиста сила ся водит. Давно млинарі фурт проносили у жертву чорного кōгута, гибы укладали дōгōвӯр, убы духы ни мішали млинови фунґовати. Ясно, ож за тыны (тимитовы) ни треба и писати. Чим заходит сонце, та на теритōрію тына уже ити ни мож.

Треба спомнити и за вōднї обєкты, як пōтӯк, зворина, ріка, кырниця. Кōй иде ся у хащу, та находит ся пиля путе ци на кӯсници кырниця, та ни мож нараз пити из ний воды. Спиршу треба трічі веричи на ний хрест, та лише так пити. А коли зайде сонце, та уже ни мож пити из ний вōду, хōть и дуже хочеш.

На тых містах у хащи, де ся датко завісив, авадь найшли тїло, де ни ясно, як чилядня умерло, ци є вто самогубиць, та мечут пару копачикӯв, так ги откуп завто, ож заходит ся на їхню теритōрію. Опасными сут также міста убийства. Бо душа убитого доты буде на тōму містови, докы ни судило ся было чōлōвікови умерти свойив смертьов.

А типирь мож перейти и до нечистōй силы. Треба пōвісти, ож дводушникӯв тай босоркань наша чилядь выділят навкреме выд другых злых духӯв, по причинї, ож тото были люди, які пак звязали ся из нечистьов. Пōвноцїнными представителями сут водяникы, вōвкуны, фрас, блуд тай пōвітрулі.

Дводушниками у нас называют тых людий, кōтрі у динь талантувут, ги другі, а кōй ляжут спати, та прōбужат ся їх злый бӯк, темна сторона, — и заставлят  бродити поночи, дōкі кōгуты трічі ни запівут. Ōни мавут два сердця, и кōй умиравут, та умират лише єден бӯк, а другый, также из сердцьом, убстає ся живым. Через исе двōдушник по смерти ходит поночи, стойит на рōзпутях, чекат свōю жертву, убы замордовати. Тōму сякым, кōй провадят у тын, та спиршу пōяжут ногы драчом, тай посыпавут битым склом тай маком, убы поночи ни ходили чинити біды, а збирали скло тай мак. Инако кажучи, убы мали иншу рōбōту.

Босорканї. Нарōдні вірованя про босоркань у Березниках ипен такі, ги у другых селах Боржавськōй долины, Марамороша тай другых реґіōнӯв Подкарпатя. Є їх два виды: врōджені тай учені. Врōджені сут май опаснї, ōни уже ся рōдят такыми тай мавут май читаво мочи. Вчені – исе жоны, кōтрі были нормальні, а пак через ōпридїлені ритуалы стали босорканями. Каждый тыждинь ци місяць (в зависимости выд періода) чинят шабаш по хащах тай на гатарах, межи селами. Справлявут там усякі танцї, ōрґії из фрасами, гōлі збиравут травы, нōсят ся на ōлінях (на рогах). Также выдбиравут выд кōрӯв молоко — исе єдно з май главных їх занять. Гōднї ся перечинити у мачку, авадь коропаню (жабу), убы ся запхати у стайню. Ōкрім сього ворожат и чинят инчаку біду чиляди. На вид ни будут ся різнити выд другых жӯн, айбо гōднї мати такі ознакы, як ōстрі, злі, часто кōсі очи, бородавку на лицьови, низдоровый цвіт кōжі и инше. Фурт ся у них рōдят хвōрі, жōвтōваті дїти.

Водяникы. Водяникы — ōто вōдні містичні истоты, кōтрі люблят силити ся пиля водяных млинӯв, пӯд мостами, у ріках. У динь ōни, ги и остальна нечистота, сплят, айбо кōй прихōдят годины, та янут вылїзати из воды та ходити по мостах, пиля рік. Дуже часто ōни сут пиля млинӯв, де чекавут на свōю жертву. Годнї ся перечиняти у псӯв. Старі русины Березникӯв казали, ож водяниками были усї євреї. Чōму именно євреї? Старша чилядь каже, бо ōни были нехрещині. По вірованях, усїх, тко быв нехрещеный, чилядь пōязовала из нечистōв силōв. Айбо у селї быв свого рода антисемітизм через тото, ож євреї у Березниках жили на самых файных містах, мали читаво землї, мали бōвты, ґешефтовали, а прōсті русины бідовали. Тōму и зачала чилядь вірити тото, ож ōни сут нечистьов. На типирь у селі ни є и єдного єврея, а вірованя у водяникӯв ся убпстали. За водяника ми прабаба розказала истōрію:

«Чōлōвік цілый динь талантовав у хащи з дрывами, а пак понадвичӯр вернув ся дōмӯв, заїв, мало припочив и дорадив ся пӯти мало у жидӯвську кōрчму, на центру. Прийшōв, корчмарь-жид налляв му децу, єдну-дві и такōй зачав бисіду. Так посидїв, поговорив и пӯшōв пак дōмӯв.

Лїг спати, айбо тōї ночи не спало му ся нич. Думат си, ож кидь уже ни годен уснути, та пӯде у кōнюшню (кōнюшня находила ся ниже школы) та дасть кōньом воды. Зобрав ся, пӯшōв. Якрас тоды были уже «страшні годины». Были у кōнюшни двоє кōнюв. Узяв ґазда відро и спустив ся ид ріцї, убы зачирити воды. Айбо чим лиш хōтїв чиряти, та щōсь го вхопило и яло тягнути у вōду. Чōлōвік из усьōї силы старав ся вырвати ся: копкав нечистоє ногами, бив то відром, то ножом, що мав при сōбі, вхопив пак сокыря та убараняв ся ним. Леґдвы-леґдвы выдбив ся. Ōта истота утїкла гет у вōду. Уже было ґаздови ни до кōнюв, пилувучи ся пōбӯг дōмӯв.

Пак рано прōбудив ся и пӯшōв у кōрчму. Айбо сього дне щōсь корчмаря-жида ни было. Замість нього робила му жона. «Де ти ґазда», — звідав чōлōвік, айбо жидка ни казала нич. Коли пӯшла зачирити, ци принести палинкы, учув чōлōвік из другōї комнаты тяжкый слабый голос корчмаря. Стало му дуже интересно, та зайшōв у ōту комнату. Позират вӯн, а там на постели лежит жид, страшенно побитый, леґдвы живый. Тоды нарас му стало понятно, што го сий ночи у вōду тягнуло. Тот увидїв чōлōвіка и слабым голосом сердито пōвів: «Добре ти лиш єдно, бо там ōкрім тебе ищи двоє кōнюв было, та ни мав им такōї силы, а инак ты бы своє видїв!»

Вōвкуном у Березниках называли чōлōвіка, што у ночи ни по воли перечиняв ся у вōвка, а пак сходив у село и чинив читаво біды по людськых обшарях. Май много мочи мав, кōй наставав пōвный місяць. Но треба и пōвісти, ож межи усїма нечистыми, вӯн ни так много чинит біды ипен людям, май часто нападат на худōбу. Має такі ознакы, як и по другых реґіонах краю.

Фрас авадь чорт за народными вірованями ходит выд пӯночи до трьох кōгутӯв. Його місто тото сут межі тай толокы. Годен ся перечинити у коня. Вид має такый, як и у другых реґіонах Подкарпатя. Кōй заходит сонце, та у нас принято ни лати у чорта, убы го ни кликати ид сōбі.

Блуд тай пōвітруля рахуют ся злыми духами, кōтрі мают силу и у динь. Блуд май часто перестає єдного-двох людий у пōлю авадь хащи и зачне ними водити так, што люди ни будут ся рōзуміти де сут, будут за пару годин фактично ходити кругами на єднӯй теритōрії. Инак може быти, ож чōлōвік ни буде ся рōзуміти та з єднōй гранкы перийде гет на другі, дуже далеко. Убы ся выд сиї силы вырвати, треба было зверичи з ся цуря та взяти го на ся навборот тай молити ся Отче наш.

Пōвітруля часто ся чинит на рōзпутях, коли вітру на двōрі и ни є. Часто ї видїли пиля тына, кōй ся иде на другу нидїлю пӯсля Великōдня тай в осени. Вбы ся ї всокотити, кидь перестала, та треба ся также молити Отче наш.

Коли нечиста сила май активна. На вто сут опридїлені дны. Мож пōвісти, ож фурт выд пӯночи та до трьох кōгутӯв. Выд дванадцяти годин та до єднōї мавут май бӯльше силы, тōму тоды люди старавут ся ниґде ни йти, а перечекати «страшні годины». Дакōтрі злі духы прōбужавут ся и зачинавут бродити, чим лиш сонце зайде.

Май бульше мочи мавут на Юря, тоды й читаво ворожат босорканї. На Русальню пятницю з воды выхōдят злі духы — тото сут потопленикы авадь нехрещені дїти. Айбо вірованя у них в Березниках ни є сильноє. Май бӯльше люди вірят, ож сий ночи дуже пōвно мочи мавут босорканї. Ōни тоды збиравут травы тай чинят чиляди біду. На Ивандиль босорканї збиравут ростины, зіля, кōтрі пак будут хосновати діля шкоды при вōрōжіню.

Также у літї по хащи йде свальба. Там босорканї свальбувут из чортами тай иншōв нечистьōв.  Май велика ознака сий свальбы, ож идут ōни дуже скоро тай шумно. Дуже чути, як голосно бубнавут.

На останок треба пōвісти, ож у другых селах бывшого Дōвжанського ōкруга ни є водяникӯв, но сут вірованя в бōсōркунӯв тай чорнокнижникӯв.

У другōму назōрі напишу, што рōблят березницькі руснакы, убы ся всокотити выд нечистōй силы.