Кой празник у селі авадь у вароши чекавуть,
Великі сята храмові честує наш народ.
Ґаздынькы приладити ся змагавуть,
Обы не заганьбити файту й род!

Варять, печуть, колотять, парять,
Шлиячину придумувуть они,
Ґемісять, душать, ліплять, жарять,
Прибажанкы чинити мавуть в сохтажи.

Ролады крутять и пацувуть мнясо,
Білкы збивавуть и колотять крем,
Вбы встигнути, воювуть вни из часом,
Пилнувуть фурт шіковно гуртелем!

В них шутимині на шлиякый дівод,
Гостина кажда не обыйде ся без них!
По дяці каждый найде си там сміло
Хосенну хуть колачикув смачных!

Присилувати люблять на гостині,
Традицій нашых знавуть ипный шор.
Вповісти мож спокійно, вни — ґаздыні!
Шіковні дівочкы Карпатськых гор!

Учинять з сята пречудесный празник, spacing text for
Де любо й файно тілови й души!
Динь на хосен навхтема буде красный! —
На празник в Подкарпатя поспіши!

---

Леся Адамова Стецович ся родила в селі Павлові на Пудкарпатю. У 1991 році закончила Свалявськый політехнічный технікум. Робила в Свалявському лісокомбінаті, в бухгалтерії фабрикы ДСП. На зачатку 1995 року выїхала в Чехію, жиє у вароши Брно. Мати трьох діти, занимат ся косметолоґійов і візажистиков. Выдала дві зберькы поезій (2017, 2021), публиковала стихы в журналі Отцюзнина і в Альманасі днешньої русинської літературы. Пише стихы по русинськы, по украйинськы, по російськы і по чеськы. Читаво текстув ся стало популарныма співанками («‎Горличка»‎, «‎Білі ружі»‎, «‎Кличуть нас Карпаты»‎, «‎Кущі троянд у росах»‎, «‎Звіздочка»‎ і др.). У вольному часі малює картины и образчикы до свойих стихув.