Што по сōбі лишиме?

Што по сōбі лишиме? Тяжкый вопрос, котрый си кладе ачий каждый чилядник у даякый конкретный момент живота, догнав аддека ай мене. Што ся бстане пӯсля мене? Дїти? Хыжка? Ци може пара добрых вспоминок? Исе щи кидь будуть які дōбрі…

Давайте проникаєме ситуацію выд самого низа гет идгōрі.

Чилядник є біолоґічна животинка, ги любоє другоє на сюй земли, што бігат, скаче, цабат, лїзат, лїтат, плавле, авадь просто лежит тай чекат си дїлу шор. Кажда біолоґічна животинка у сюм світови може лишити по сōбі свӯй ґенетічный код, кидь буде мати можность ся розмножити. Сяк живут дерева, косичкы, боґары усякі, рыбы тай звірькы. Сяк ся передавала біолоґічна «памнять». Тко май шікōвно ся годен приладити ид усякым змінам природным тай кліматичным, тот ся убстане жити, крōв тых пӯйде дале. Сяк живут ай люди: стрїчавут ся, люблят ся, мавут дїти, передавут дале свӯй ґенетічный код. Сяк было, тай сяк буде. Бо раз инчакого метода ся розмножити не найшли сьме. Исе є тот заклад природы, якый выдонажує слабых выд силных, якый філтрує шорикы тых, кōму ся убстати из нами, а кōму навхтема пропасти.

Тко сьме?

Но айбо ци из сим усьо ясно? Ци гадаєте си, ож ваші ґены мавут у сōбі тото вшытко, што из вас робит чилядника? Всьо тото, кым єсьте «вы»? Бізӯвно, ож не так, уже давно не так. Научно є доказано, ож любый дїтвак, не важно якōї крови, не має ґенетичнōї проґрамы ож якōв бисїдōв говорити, авадь якый сохташ держати. Дїтвача, роженоє у єднӯй державі, кидь го забрати у другу, наскоринько ся переучит на нōву бисїду, легко прийде на нōві звыкы, кидь ся родина му перебере на новоє місто доста скоро. Тай уже домак нич у нюм не буде нагадовати му за «рӯдну землю». Значит чилядник біолоґічный тай чилядник соціалный — тото сут два. Єдно выд другого домак не залежит. Бо так само, кидь тото дїтвача домак нич ни учити ай просто лишити, тай выросте из нього ни чилядник, ай дика звірька.

Ид чōму я исе домака вам розказуву? Ци думали сьте над тым, ож тко єсьте такі? Кōй вы себе вограничуєте словесно, ги живого чилядника, та за што си думаєте? За вашоє смертноє тїло, за вашоє кӯстя тай крōв? Ци за слова тай думкы, што дзилинчат у вашӯв гōлōві? Ци за споминкы тай ідеї, котрыми живе ваш дух? Што є про вас быти чилядником, што є про вас быти навхтема «живым»?

Часто чуву выд люди, ож «я буду жити, буду жити дале у свойих дїтьох тай внуках». Исе правда. Ты, біолоґічный, правда будеш жити у свойих дїтьох. Даш йим усьо, што маєш сам: резістівнӯсть ид даякым болячкам єдным, тай слабинку ид болячкам уже другым. Даш йим барву вōлōся тай очи, даш йим высокоє чоло тай ширōкі груди. Авадь може даш йим спадково проблемный поперек тай щи яку ґалибу…

Наші технōлōґії тай наша наука вытягли наш біолоґічный вид на таку ґарадічку евōлюції, кōй уже нам не треба быти аж такыми фізично силными тїлом, обы легко выживати. Замісто нас нам помагавут выживати технōлōґії, книжкы, лїкы, болницї, машины тай роботы. Айбо «Мы» — уже давно дашто бӯлшоє, ги наша крōв тай нашоє тїло.

Та зазвідаву ся щи раз — што вы лишите вашым дїтьом? Де вы будете жити? У кōму?

Ваш дїтвак може быти хōть сто раз «вашым» по крови, айбо ци є у тōму смысел, закидь приказовати вӯн буде не вашым словом, а словом заграничных мультикӯв? Ци тото буде правда ваша дїтина, кидь у гōлōві юв будут жити ни ваші думкы? Туй є над чим помирьковати.

Людство іронічно дӯстало ся такого урōвня евōлуції, ож почти домак ся мож высвистати на тот ґенетічный код, бо вӯн не є закладом нашого выживаня. Айно, иста правда, ож тото є важно. Айбо на днишньый динь, файна ґенетика — тото даже не пōлōвка ґарантій вашого успішного живота. Ваша ґарантія є в тōму, што у вас дала ваша родина, накӯлко єсьте вошколені, накӯлко много мали сьте часу набрати ся людськōї културы, яка ся дниська рахує престіжнōв.

Днишні дїти не приказувут ги йих родина, они будут говорити фразами пōпуларных стрімерӯв бавок. Днишні дїти рахувут успішными того, кого видят у телевізорови авадь телефонови, а не тото, тко йих выкохав рослыми тай здоровыми, тко на свōму горбови вытяг йих у світ. Сисї слова бізӯвно много кого из вас насердят. Айбо пōдумайте самі, накӯлко ваша дїтина є «ваша», кидь дниська-завтра буде говорити из вами чужым словом?

Люди — парадоксальні істоты, які довели ид тоталнōму абсурдови методы выживаня у сюм світови. Чилядник може дōкус не мати дїти, айбо лишити в сьому світови бӯлше памняти за себе, бӯлше влива на сōціум тай културу. Мōлōді люди будут кричати його слова, цітовати його піснї, жити його ідеями. Чилядник може не мати ани єдного шанса выжити ґенетічно, айбо убстане ся жити вічно у головах люди.

На кониць вам хōчу упōвісти лиш єдно: закидь тратите бӯлшу частину дне думавучи што свōму дїтвакови покласти у рот, пōдумайте ай над тым, што му покладете у гōлōву. Бо практіка указує, ож другый пункт стає кым май дале та май важным.