Єдна курёзна розпис

Людска етнична куљтура має велё проявів: хто як бесїдує, а хто як празникы обходит, а хто як ся уберат, а хто як хыжы ставит… а як хто тоты хыжы прекрашат? І велё велё інного… О тім можна (і треба) ґадати а ґадати! Не забывати нич, прецї вшытко то робит нас власнї тыма – кым зме. Но а гнес хцу зробити коротку павзу в мові, а заакцентованти Ваш взір на лемківску орнаментику хыжы. Єст тото барз шырокый темат до гваріня, а пічнеме з єдного курёзного, кус смутного, але барз цїкавого орнамента… 

Того рока юж преминуло 76 років од падїня нацистской Німеччыны. Друга война сьвітова принесла лемкам дуже страт — не лем матеріяљных, але тыж куљтурных. З осібна, вељкой страты пізнала лемківска орнаментика хыжы… 

Коли ся зьвідати х перехожых якы симболї г них асоціюют ся з нацизмом, то векшіст твердї хповіст — свастика (Hakenkreuz [гакенкройц] – гакуватый крест). Свастика є то стародавный симбољ формом рівнораменного крыжа зо загнутыма під простым кутом по лїво або по право рамнями. Спіткат ся він г ружных формох, ту і там, г богатёх народів сьвіта, а з ныма, такой і г нас, лемків.

Х 1941-ім роцї гвидїла сьвіт книжка «Лемківщина: Матеріяльна культура», написана знаным лемком і збадачом Юліяном Тарновичем. Навет не розгортаючы книжку, юж з титуљной сторінкы взір до себе моцно приковує дивный симбољ на дверех лемківской хыжы:

Титуљна сторінка книжкы Ю. Тарновича

Детаљне го прояснїня однайдеме г роздїлу Білення та прикрашування хати:

Дуже давня є форма прикраси дверей і міжвіконня – ломаними хрестиками. Ці хрестики мають окремі, дорисовувані перехрестики на своїх раменах; це означає поминковий знак за помершим дідом, батьком, або менший  за братом, що помер у свому молодому віці. Для жінок не присвячують таких хрестиків.

Малёвали такы крестыкы фарбом аљбо глинком:

Поминальні символы на лемківскій хыжі

Окрем Ю. Тарновича, о тім знацї хспоминат тыжек інна збадачка, вроџенка Сянока, Ірина Добрянска:

«Велике село Команьча, положене при залізничному шляху, колись малювало свої хати багатими узорами… Ще де-не-де можна було тут зустріти хату з білим розписом, який від інших сіл відрізняється тим, що часто виступав тут мотив три – або чотирираменного хреста з закривленими раменами, що в них називався «закульки». Подекуди між раменами «закульок» приміщений був хрестик, що означав поминковий знак для члена сім’ї».

«Настінні розписи лемківських хат» (архів Нашого Слова)

Як гварит збадачка, настїнна розпис лемківскых хыж поволи занепала, отілё з нёго, ганблячы ся, сьміяла ся молодїж.

Потенцийный вигляд розписи, яку споминат І. Добрянска. На жаљ, х своїм артиклю она не лишыла точной підписи на зображыня

Фронтова стїна лемківской хыжы (Ю. Тарнович)

На одміну од Ірины Добрянской, Юліян Тарнович ся обмежыл лем загаљныма словами а не лишыл точны даны відлуґ сїл, де ся стрічала така тип розписи. Цєкаво, же г знаного збадача Лемківщыны Романа Райнфуса споминок о подібнім символї не спіткаме (принаймнї, мі ся не знайти не гдало). Хыба, спераючы ся на іншы зображены Тарновичом симболї а іншы ганалёґічны симболї, што споминат професор Райнфус, можеме ствердити, же то єст доріча Ославы. Рівно же, не споминат о подібнім симболї і Ян Фаљковскый, як і не находиме їх на повоєнных архівных знимкох з Комањчы.

За то, сміливі можеме ствердити, же даный симбољ є нанич страчено а, справедливі граховуючы полїтичну ситуацию, врядчы колиси буде одновлено — задуже болю пізнала Европа під фанами з подібным візерунком. Та й барз долго пак треба буде пояснёвати специяљним орґаном, же то є лем памнят о дїдови лемкови 🙂

А як підля одроџыня х сучаснім інтерєру інных лемківскых розписи? О тім поґадаме гнет, в однім з переступных артиклїв!