Яка буде сколомыйка, як мене ни буде

Доброго здōрōвлїчка!

Аддека звонила ми мамка, та доста дōвго сьме говорили за єдну співанку, кōтру такōй в тот час выпустила єдна наша співачка. Дуже мамка бановала, ож тōту свальбōву співанку домак перечинили так, ож, процитуву мамку: «Там из русинського ся убстали хыба самі слова, а тото, як йих тягнут — уже домак ни нашоє». За сим мамка такōй зачала наспівовати исю співанку так, ги ї тямила, ги ся співала у нас на свальбах, из тыми ритмами, кōтрї їв май паровали. Тото была иппен свальбова пісня, а ни «естрадна».

Посправдї за сякоє из мамкōв говориме доста часто. Часто ся споминат ай за усякі такі модерні переробкы народного, кōтрї берут лиш тексты, тай тото йих читаво перераблявут май пуд «літературный» формат. Гибы просто прōбувучи приткнути ся у модерну културу, лишивши из сōбōв пӯвдруга слова, тай вті потрепані ги кōвдōші. Ци исе до типирь наша култура? Ци исе до типирь наша співанка? Кидь чесно, та доста часто у сих діскузіях из мамкōв я ся за тых артистӯв заступав, казав им, ож тото сяк типирь усї чинят, ож тото ни є дашто аж поганоє. Тай спомнянуті гудакы бізӯвно ни прōбувут ся из нашōї співанкы сміховати. 

Айбо пӯсля сиї бисїды зачав им мало думати над другым. Чого лиш слова? Чого лиш текст? Сисї гудакы, што ся бют у груди ож сут из «Закарпаття» часто у свойих співанках из нашого мавут хыба лиш тōту лексику, айбо дōкус зохабили нарōдні ритмы, якыми ся тота співанка вела. Експеріменты из міксованьом народного тай модерно естрадного вто ни є штōсь поганоє самоє выд себе, точно нє. Айбо кым май дале, та вижу ож сякі «міксы» ся чинят майбӯлш у єднōму форматови. Інтересно, ба ци увидиме авадь учуєме колись на образōвцї телефона тай компютера, як ся переродят не лиш слова, айбо ай наші ритмы? Ци убстане ся темп того крученого лиш у вспоминках из старых свальбӯв на селови? Увидиме, час укаже.

Ни менш важна звіданка: тко годин упōвісти ож «исе русинськоє, а исе уже нє»? Часто вижу, як чилядь пуд такыми піснями пише «исе штōсь ни вто, у нас сяк ни кажут». Авадь «исе ни по-нашōму». Туйкы выд слова «по-нашōму» бӯлше біды ги хӯсна. Бо про каждого самым рӯдным буде слово лиш из свого села, из свōї родины, а уже дашто мало инчоє буде казити ухо. Чажко люди бирут слова из сōсїдньых діалектӯв руно такыми самыми русинськыми, ги свōї. Айбо исе дōвга тема, за яку щи заприказуєме у другый раз. Но та тко держит у руках тото право казати што є русинськоє, а што нє? Каждый из нас. Тай тота співачка, што учинила перерōбку співанкы, кидь каже ож тото є русинськоє, та є тото иста правда, ни можеме выд ниї исе право забрати.

Хочете, убы там была инчака лексіка авадь другый ритм? Я бы лиш радый! Давайте творити таку музику у рокаши! Сут у нас гудакы, які валōвшні заиграти тоты самі ритмы, які тямлю из дїтинства: «Сабадоші», «Петро Чорт», «Незабудка», HUDAKI Village Band тай много далшых (самі щи допишіт у коментарьох, тко вам ся май любит). Ни ганьбіт ся изкапчати ся из ними тай учинити новый хіт. Бо кидь лиш лармовати на тых, тко дашто чинит, а самōму сидїти си на гузици, та далеко ни утїкнеме. 

У сьōму текстови ни прōбуву сміховати ся из нашых гудакӯв, які прōбувут популаризовати руснацьку културу як знавут. Туй лиш надїву ся, ож може скоро будеме видїти тай чути нōві формы старого, які сьме лишили иззаду.

Красно дякуву, чистуйме ся!