Пōмню из дїточых рōкȳв, як казала ищи мōя прапрабаба (!), котра, дав Бог, прожила была читало рōкȳв. Аж до самōй смерти фурт была у яснōму рōзумі. Жалуву, бо типирькы бым ї читаво вызвідав, што ня інтересує. Наслухав бым ся читаво за давнину, за наш русинськый живот, за што бым читаво написав. Но єдно ми ся затямило из дїточых рōкȳв – як казала баба за тогочасный світ. «Світ мудріє, а пустіє! Біды из тыми модами пустыми». Типирькы рōзуміву сам діля себе, ож кȳлько у сьому є смысла. Чилядь, ож жиє май добре, є технічный проґрес – што ни кажи, айбо комфорт усяды. Но вто дало неґатив у другого бока. Усї стали май злі, гōрді. Читаво тото замітно. И як спортсмены біжат на чемпіонатах, так наша чилядь біжит за мōдōв. Давно сякого ни было, завто й гōвōрят старі люди: «Сяка мода типирькы. Заклята бы Бог дай!»

Мода годна ся дōтуляти до єднōй особы, вороха чиляди тай цїлōй хыжі, обшаря –тритїй пункт мож выдїлити окреме.

Начну з кȳнця – як ся мода докыват до цїлōй хыжі? Тото перед ушиткым ремонты удну в хыжи тай стрōйка на обшарю. Ни дурный казав: «Ремōнту є зачаток, айбо ни є кȳнця». Кобы грōші, убы ся пōкутало у хыжах, убы было файно тай комфортно. Сяк ми ся й самōму любит, нич ни кажу. Айбо ци усе ремонт є добрый діля нас? Видит ми ся, ож ньит. Мода на ремонт из каждым ся роком мїнят на инаку, а мы ся за нив женеме. Исе ни чудно. Но яка бы ни была тота мода, у нїй уже ни буде міста іконам, бо «нифайно ся позират». Кōй ся вчинит «євро», та на стїны уже купувут картины, убы паровали пȳд цвіт. Кȳлько читаво по хыжах было шпōрȳв тай кальг, кōтрі файно гріли. Айбо што типирь? На нōвітнōму фōнї ся вже ни парувут. Ниестетично. Вмісто падимента из красных, здоровых дощок кладеме паркет, а самі дощкы пōріжеме тай попалиме. Возоры тай двирі гет! Треба пластикōві. Креденцы и краснї столы тоже гет. Другі ся куплят – кидь чесно, примітивнї, айбо завто нōві. Мōднї, єдным словом. До чого веду, ож люди рōблят си й пȳдло у хыжи, гōднї выметати, понищити тото, што было – айбо што, кидь оно ни ōтвічат мōдї?

Кидь говорити за двориць, та усї бы хōтїли файну капуру из городинōв, выд них дōрȳжку пōпȳд хыжу, выкладену плиткōв ци чимись иншым парадным. Датко насадит вічнозилинї дерева ци якісь инакі декоративнї. Лиш майчасто йсе ни робит ся діля себе, ай про другых! Убы видїли, ож ни, – мы можеме. Яка у нас мода, як ся парадиме. Ги кажут: «Треба ся старати так, убы наша хыжа была хōть мало выща выд сусїдськōй».

Перийду до другого – як ся мода докыват даякого вороха чиляди. В зависимости выд міста, де ся люди нахōдят, усяды буде свōя мода. Сяк є и на гостинах – як на домашных, сяточных, так и на свальбах, приміром. Як бы ся абсурдно ни чуло, айбо мода дȳйшла й до їдїня. Нашоє народноє їдїня на гостинї уже ни видко. На типирішньых гостинах мусят быти нōвȳтнї салаты, ги правило, заправлинї майонезом. Тко їх ни ладит на гостину, рахує ся уже ни такым «дужым ґаздом». Чогось ґаздынї ся ганьблят, кидь ни наладят на стȳл тоты салаты, до котрых ся часто й ни докынут. Айбо треба їх паровати, бо сяка мода. Мусят быти й усякі кōвбасы нарізанї бōвташські тай сыры, бо так типирь має быти.

А в кȳнци гостины ґаздыню ōцїнят, ож ци файнї напекла колачі. Туй ї чекат безальтернативный провал. Бо кидь колачі сама напекла, та тото нидобре, бо ни сут такі, ги купōванї. А такі, ги давно ся пекли, уже ни дуже парувут. Но кидь жона купила тоты нōві кіста, «мōднї», та и так нидобре, бо купує, сама спечи ниваловшна.

Кидь говорити за великі гостины, ги свальбы, та там тоже так позиравут, убы было читаво їдїня налажено, убы было усячино тай лиш майдоброє. Кидь ни є тȳлько, убы столы ся трясли, пōвість чилядь, ож нич ни было налажено, нїчим было й закусити, тай вобще дōмȳв ся гōлōднї вернули.

Выд великых гостин перийдеме й на цуря, котроє треба на тоты гостины, авадь на сято. Приміром, на Великдинь жоны уже ни йдут хриснятам давати яйця тай плиткы, ай ставут пиля церкви та позиравут, ож тко як ся вбрав. Давно уже до майвеликых християнськых праздникȳв приписали ниформальноє указованя мод. Тōму на Великдинь, храмовый праздник, треба си прикупити дашто новоє. Тогорȳчноє уже ни буде паровати, ганьба. Ипен сяк чинят траґедію, кōй треба йти на якусь гостину, бо ни є нового цубатя, а мōду там указати треба. Инак засміют.

На гостинах гуде музика. Тоже модна, ги за ний кажут. Кōму што слухати – дїло каждого. Я ни люблю тоты вшиткі типирішнї піснї, айбо ни критикуву тых, тко їх слухат. Лиш хōчу написати тото, ож рōсїйська тай анґлоязычна музика читаво вытїснят наші русинські спȳванкы. Ищи адде мож їх было учути лише на свальбах, а кидь дись у другōму містї уключити нашу нōвту, та мнōгі казали, ож нашто, ганьба, ачий исе ни свальба. Завто ни ганьба слухати за наркотикы, алкоголь, дївок низького сōціального статусу в ракаши з великым набором паскудных слȳв. Бо йсе модно, исе круто!

Но май пȳдла мода, кōй штось ся стає, та выкладовати ся на показ, писати у сōціальных мережах, вкладовати свōю кōпіку там, де сам ся ни рōзумієш. Майвеликый «талант» у многōй чиляди – писати гасла, хосновати предметы тай символы, кōтрі ни сут наші, ай другого народа. Перерастат тото у мōду, та хапле ся й на нашых, бо сяк рōблят усї. Но сякоє дїйство як приходит, так выдходит. Жаль, на русинськоє, рȳдноє моды ни є, а на чужоє є. Біда в нашых головах, бо думаєме, ож чужоє май ліпшоє. Я такым бы пōвів, ож ліпше ся держати свого, бо оно є рȳдноє, цїнноє, а нинашоє ни є такоє «крутоє», ги вам ся видит. Славноє ни тото, де много людий и што ни є твоє, а славноє рȳдноє!

Напōслідь, мода, што ся кыват єднōй особы – тото поведїнка чōлōвіка ги особистости. Чилядник у зависимости выд урōвня ошколованости, културы тай саморозвōю принимат дїля ся сякі ци такі привычкы, цїнности тай смакы, из котрыми вȳн жиє. На русинську ідентичнōсть мода єднōй особы ни буде мати даякый дуже неґативный вплыв. Є нипостоянна, з часом ся мінят, за цїлый живот. Туй усьо зависит выд самого чōлōвіка, выд його цїнностий.

Мож зробити высновок, ож мода, котра ся ширит на великоє число людности, убиват! Убиват нашу мораль тай зразкы ідентичности. Много звыкȳв, традицій наша чилядь вōліє забыти, бо ни сут пōпулярнї. Спȳванкы наші слухати ганьба, треба быти злым та завидїти, коли датко штось робит на обшарю. Треба грōші кильтовати на цубатя и на вшитко инше, лиш убы указати ся. Указати мōду.

Варуйте ся сий ґалибы, бо з ниї ни є хȳсна. Будьме людьми, тямім своє, та живім так, ги нам добре, а не штось кōмусь доказуючи. Ни вшитко тото доброє, де є много чиляди. Маєме самі рōзуміти, што є дїля нашого живота доброє, а што поганоє. Сього ся й держім, ни давайме ся «вбивати». Бо, ги ся казало єдным філософом: «И міліон мух ниґда ни докаже пчōлї, ож балеґа май лїпша выд косицї!»