На основи пописа жительства зоз 2011 року на териториї Войводини пребувало коло штернац тисячи Руснацох, док ше шейсц роки познєйше тото число зменшало за єдно три тисячи особи. Таки емиґрацийни пременки за Войводину нє барз велька новина. Аж напроцив, вони уж децениями порядови з вше векшим интензитетом. Чи то достаточна причина же бизме були застарани за траценє нашого шлїду? Гоч велї думаю же гей, мушиме припознац же наша еґзистенция нє у опасносци док страсц и родолюбє обставаю – гоч то лєм у форми малого пламеню котри ше може барз лєгко прешириц лєм кед ше будзе активно отримовац.

Єдна од главних вигваркох пре котру нашо людзе одходза звонка своєй матичней держави то глєданє лєпшого и квалитетнєйшого живота як и будучносци. Алє чи наисце там дзешкаль далєко муши буц лєпше як ту дзе зме хвильково? Дзе ше тоти людзе цо одходза страца, и чи вони наисце и страцени?

Кед бизме вихасновали фразу же „На младих швет остава“, чи добра будучносц викукує и чека Руснацох?

Кед повеме же госцопримство, вешелєнє, музика, добра и богата орґанизация и дружелюбивосц заєднїцки характеристики нашого народу, чи то може буц достаточно же би ше посцигли и озбильнєйши резултати у обсягу зачуваня, унапредзованя и припознаваня нашого националного идентитету на даяким висшим уровню? Кратко и ясно – гей!

Гваря же нам цали рок будзе таки як го ми и започнєме. З пиху можеме повесц же ше у Войводини рок почина зоз рижнима активносцами и друженями. Конкретно, у мешацу януару и фебруару скорей початку Велького посту було найвекше число друженьох т.є. балох у рижних катеґорийох – пензионерски, майсторски, паприґарски, омладински, бал Дома култури, Русинов, Каритасов бал итд. – на котрих шицки назберали моци и предлужели ше унапрямовац ґу манифестацийом котри представяю поволанку за ширшу публику як цо то „Червена Ружа“, „Коцурска жатва“, „Мелодиї руского двору“, „Ружова заградка“, „Коцурска чутка“ и други.

Тото зоз чим ше можеме поцешиц то же млади людзе праве тоти котри ґураю и орґанизую збуваня з вельким намаганьом и амбициями. Того би нїчого нє було кед би млади нє припознавали свой национални идентитет, цо при наших Руснацох вообще нє представя проблем. Векшина нїх ше цеши зоз тим же хто су, цо су и одкадз су, алє и хто були їх родичи, баби и дїдове, и други предходнїки, цо наисце ма вельке и глїбоке значенє. Фамелийни стебла нашого народу знаю буц окреме цикави и шицки треба же би були заинтересовани за походзенє и историю свойого презвиска, як и назвиска. Шицки Руснаци без огляду у котрей ше жеми родзели и у котрей жеми пребуваю маю идентични задаток – же би нє забули хто су и яку крев маю, нє скривали свойо мено и ношели шерцо Руснака вшадзи зоз собу. Того року у януару означени ище єден Дзень Руснацох у Сербиї з святочну академию у Сербским народним театру дзе патраче мали нагоду же би часц програми патрели и слухали уживо, а другу часц препровадзели у слуханю наших людзох прейґ проєктору – нє пре ковид ситуацию, алє прето же часц програми була пошвецена праве тим людзом котри пошли до швета и витворели ше у одредзених вибраних фахох и напрямох. Подрозумює ше же треба же би успихи шицких наших людзох, були вони у матичней або странскей жеми того швета, були припознати на єднаких уровньох.

Гоч швет наисце остава на младих, терашню хвильку представяю и нашо старши алє и дзеци – найкрасши и найпахняцейши пупча котри представяю надїю будучносци. Треба же би дзеци без огляду дзе одрастаю уж од малючка були свидоми свойого походзеня през познаванє своєй историї, традицийох, обичайох и фолклору. Свидомосц ше може пребудзиц и през активну интеракцию з рижнима домашнїма шпиванками, бависками, сликовнїцами и телевизию, чому помага и нєшкайша технолоґия. Нажаль, нєшкайши швет засновани на такволаних „трендох“ без котрих нє мож вельо того посцигнуц. Алє Руснаци наисце у тренду зоз свою окремносцу, нє?

„Браца Русини! На ровнї жиєме, алє зме зоз горох квеце пресадзене.“

Чи наисце важне у котрей заградки пресадзене квеце кед ше воно нє залїва достаточно? Руснаци розшати як нашеня по цалим швеце чийо число можебуц на перши попатрунок випатра же є наисце мале – алє кед би ше тоти заренка позберали, швет би ше нєсподзивал же яке тото число у сущносци наисце вельке. Розшати як нашеня котри пущаю свойо коренї и виродзую плоди вшадзи дзе су руцени, з любову, нє патраци яки квалитет жеми на котру спадли. Прикрашую тот швет зоз свою красоту и розличносцу док витор ноши їх пах… то Руснаци. И гоч на котру жем кед нашенє спаднє, воно нє може роснуц и напредовац кед ше нє залїва. Так подобно и зоз нашим идентитетом. Нє важне дзе ше Руснак находзи, алє важне кельо вон карми и залїва свойо коренї, пестує плоди свойого идентитету и преширює приємни пах родолюбя як и любови спрам других народох. Праве прето Руснаци нє народ котри глєда лєпши швет, алє вон тот цо го сам твори!