По публикації нашого Універзалного Пудкарпатського Русинського Стандарта (дале УПРС вадь просто “Стандарт”) у юлійови минувшого года сьме дустали доста фідбека як уд автору публичных русинськых тексту вшелиякої тематикы й стилістикы, так и уд людий, што пишут по-русинськы головно у май бытовых контекстох. Векшину реакцій сьме дустали у форматі приватных уповісток, айбо даяка часть была и у май публичных просторах. Як бы там не было, щиро сьме вдячні за будь яку реакцію вшиткым — як исьме писали у вступному слові, мы ясно всвідомлюєме, же «не вшитко [з пропонованого] буде фунґовати нараз а без проблем», а значит, же даякі доповніня й зміны — вто лем звіданя часу.
Додали сьме друбні уточніня до написаня буквы ‹И› на місті етимолоґічного даколишнього /е/, головно — зафіксовали сьме заказ удбитя сьої зміны по ініціалному /й/. Иншакыма словами — ініціалноє Є- ся фурт на письмови має убставати ‹Є›: єрись, єсь, у Ємині, єдні. У спередущуй вирзії сеся ортоґрамма не было спеціфікована. При тум у середині слова сякого заказа ниє, и там ґрафема ‹Є› ся в удповідных позиціях годна розкладати на ‹ЙИ›: кітайиць, індійиць, при паралелных кітаєц, індієц.
Як видко з послідньых двох прикладу, ид суфіксови -ИЦЬ исьме додали паралелну му форму -ЕЦ, котра є дуже поширенов як межи руснаками Пряшівської Руси, так ся стрічат и в май выходных діалектах Пудкарпатської Руси: столец, хлопец, горнец. Чом исьме прийшли д сякому рішіньови — розкажеме май дале.
Май головна й велика зміна ся стала з формами типирішнього часа дієслова быти, за што ся й буде писати дале у буршуй части сьої статі. Май сперед сим парадиґма форм быти вызерала сяк:
| я | єм -м |
| ты | ись -сь |
| ун, уна, уно | є |
| мы | исьме сьме |
| вы | исьте сьте |
| уни | суть сут |
заперичні формы, у свою очерідь, вызерали сяк:
| я | ниєм |
| ты | ниєсь |
| ун, уна, уно | ниє |
| мы | нисьме |
| вы | нисьте |
Руно сесі формы ся хосновали и як помучні у складови минулого часа: ходив єм, быв ись... Проблем туй было дакулько:
- ґрафічно-естетична непослідовность: єм, є, айбо ись, исьме; форма ись при заперечнуй формі ниєсь;
- удмітнутя многыма авторами формы єм май мало як помучної у минулому часі як архаїчної й неудповідавучої реаліям живого языка;
- фонолоґічна неточность записа форм ись, исьме, исьте у подакторых контекстах, кой исі формы ся мавут выговорьовати из зачаточным /й/; хыбный запис заперечных форм нисьме, нисьте.
Спершу сьме яли ся снагати выруняти запис візуално. Нам ся не дуже хотіло просто міняти єм на им, бо, так ци инак, нам бы ся хотіло всокотити на записови візуалну з’язь из формов є, а не хотіли сьме мати щи булше розбіжностий из заперечныма формами.
Цільов нашого стандарта є не лем фіксація й сокочіня языка у туй формі, у якуй ун є типирь, ай щи й поширіня тай, у дакотрых моментах, удроджіня його малопопуларных вадь выходячых з уживаня унікалных интересных рис, и хоснованя форм дієслова быти у типирішнюм часі в такых контекстах, як тото доныні сохтувут чинити русины Пряшівської Руси, нами ся бере ги єдна з такых рис. Нам бы ся дуже хотіло вернути в живу бисіду Пудкарпатя широкоє хоснованя дієслова быти як з’язкы, в тому числі й хоснованя повної формы при закунчіньови спередущого слова на голосну, а йсе си мож уявити лем из ініціалным /й/: я єм уже туй, єсьме коло хыжі, дниськы красна єсь.
Проти хоснованя форм из ініціалным Є- нам ся видит дуже пересвідчливым арґумент 2. Єсьме романтикы, айбо мусиме в собі лишати й місто діля реалізма й студеного розрахунка.
Завто сьме прияли рішіня розділити хоснованя форм дієслова быти на два контексты. У первум контиксті, кой дієслово быти выступат як з’язка вадь смысловоє дієслово, його формы вызеравут сяк:
| я | єм -м |
| ты | єсь -сь |
| ун, уна, уно | є |
| мы | єсьме сьме |
| вы | єсьте сьте |
| уни | суть/сут |
Приклады: туй єм уже, веселый єсь ныні, єсьме завтра дома, типирь єсьте у вароши.
у заперечных формах ся додават НИ- до повных форм из ініціалным Є-:
| я | ниєм |
| ты | ниєсь |
| ун, уна, уно | ниє |
| мы | ниєсьме |
| вы | ниєсьте |
Другый контекст: помучноє дієслово у формах минулого часа. Туй мы заведеме понятя редуковані формы:
| я | им -м |
| ты | ись -сь |
| мы | исьме сьме |
| вы | исьте сьте |
Приклады: ходив им там учора, туй ись быв товды, там исьме робили гуд типирь, не были сьме в тому бовті, ужек исьте тото мали мати готовоє.
Дякувучи тому, же не маєме спеціалну форму діля 3. ос. єднины є тай заперечных форм, написаня ініціалного И- туй є доста послідовным, и крум того, дуже точным из боку фонетикы позад наохтема послідовної енклітичности сього филя слув.
А сесе щи не вшитко. Типирь на письмови маєме и опціоналні диспалаталізовані формы дієслова быти, што функціонално ся нияк не рузнят уд привычных пописаных выше (у таблицьох не указуєме формы, котрых ся сеся варіація не докывує). Повні формы:
| ты | єс -с |
| мы | єсме сме |
| вы | єсте сте |
Приклады: красна єс ныні/краснас ныні, єсме типирь у дохтора, у дохтора сме типирь, ци голодні сте?.
Редуковані формы:
| ты | ис -с |
| мы | исме сме |
| вы | исте сте |
Приклады: ходив ис у бовт, былас туй учора, у варош исме ся возили, загнали сте му пінязі.
Сесе ся дотыкує ай форм умовного способа:
| ты | быс |
| мы | бысме |
| вы | бысте |
Приклады: спав быс уже, раз бысме заїли, што бысте выпили?
Без змін лишаєме написаня куртых форм -м, -сь/-с. Напоминаєме, же сесі формы ся годні хосновати місто повных форм єм, єсь/єс вадь редукованых им, ись/ис, кой спередущоє слово ся кунчат на голосный, и пишут уни ся вєдно зо спередущым словом без усякых додатковых розділовых знаку: нынім смутна, испеклам хліб, ци добрісь порозумів?, помногос быв выпив. Булше й май подрубно за синтаксис куртых и редуковых форм читайте у розділови СИНТАКСИС нашого Стандарта.
Накониць повіме, зашто сьме рішили додати тоты диспалаталізовані формы дієслова быти до Стандарта. Уни, як и диспалаталізована форма суфікса -ЕЦ, сут читаво поширині як у діалектах Пряшівської Руси, так и в говорах Пудкарпатя, окреме в говорах Великого Бычкова а його околиць. Окрем май широкої репрезентації діалектного богатства карпаторусинського языка на письмови, сесі формы щи мавут ціль символічно показати, же якыма далекыма и неєднакыма бы ся крайні западні й крайні выходні русинські діалекты не віділи, уни ай так мавут доста ворошного у доста нечеканых моментах, при тум же межи нима сут дисяткы кіломийтру, де сесі окримі рисы не вчути;
и йсе має лишньый раз нагадовати, же не позеравучи на державну границю, ай так ся убстаєме єдным народом из єдным языком, прекрасным у доґдеєднуй його іпостаси.