У назорі «Комплекс меншовартости» зробив им подїл Руснакӯв Подкарпатя на катеґорії по выдношеню до ідентичности. Майвелика там катеґорія – Руснакы, што ся щи не пробудили, авадь «не оставили глубокый сон». Тота ся катеґорія складат из многых ґруп, єдна из них – тото чилядь, што через роботу не має час думати за културу тай ідентичность. За йсю часть народа хочу написати, бо йсе не днишня, ай вічна наша проблема.    

Узьму тоту чилядь, што жиє по селах. Ци часто у Вас у фамілії пӯднимали тему ідентичности? Видит ми ся, мало тко повість, ож айно. У нас круглый рӯк лиш єдно – ґаздованя, тяжкі каждорӯчнї роботы выд яре до зимы. Плюс до домашнього талантованя фурташнї зароботкы, котрі ся так вкорінили у наш живот. Чилядня тяжко талантує дома, дале мече собов, глядат, де бы заробив – та ци є час думати за културы, бисїду тай ідентичность? Знаву по собі тай по другӯй чиляди, по тяжкому дньови леґдвы ногы ня принесут до хыжі, нич ся не хоче, лиш помыти ся, заїсти, та лячи спати. А рахуйте, у нашых людий сяк каждый динь, кроме сят тай недїлї. Тай сяк по зароботках: кобы прийти увечирі заїсти, напаровати си на завтра полуденок, та спати. А сил на якоє думаня, читаня не є. Кобы мало новостї послухати, ипен тоды кой вечиряш, тай домӯв подзвонити, та спати. Сяка реальность простых нашых Руснакӯв, котрі ся цїлый живот трудят, обы заробити, та мати дома порядок тай вшитко, што треба дїля живота. Тому, думаву си, перед тым, як нашу чилядь ґанити, ож слабі у ний знаня за рӯдну зимлю тай ідентичность, треба враховати и сись фактор. 

Давно было ищи май тяжко. Туй много розписовати не треба. Узяти лише кӯлько было епідимій, голод по верховинськых селах – тай в цїлому быв не живот, а выживаня. Ци просто так ся зачали еміґрації руснакӯв у Гамерику? Дома дуже тяжко треба было бідовати, думати, ци буде што на дале їсти. Ипен и тоды, у такому тяжкому положеню, кой другі народы Європы зачали ся бороти за свої права, Руснакы спали глубокым сном. Мы ся застали, пробудити ся было тяжко. У тӯй біднотї не думало ся за патріотично-народноє, ай за елементарноє. Чим нижчый уровинь живота, тым май люди ся вкоріньовали в постоянну тяжку роботу и менше думали штось за духовноє.

Як им узнав «тко сьме». Моя родина тай цїла файта выдносит ся до катеґорії Руснакӯв, котрым нїколи думати за свою народность. Я до свої ідентичности дӯйшов ищи дуже малым, бо любив им сидїти из старов чилядьов, слухати, што говорят. Майбӯльше за тото «тко сьме» учув им си выд прабабы. Типирь си думаву, ож май давно моя прабаба тоже не дуже часто говорила за тото, тко мы є. Докі ищи бировала, талантовала, имала ся усе коли до якых робӯт. Межи тым усе ми любила розказати, як было давно, а ипен як ся талантовало тай бідовало чиляди. Лиш пак у зимі, кой было май много часу, нашоє приказованя уже было май довгоє тай обширноє. Тоды межи вшиткых тем доходило ся и до народности. Но за исе розказовало ся боязно – давала за ся знати комуністична минувшина. Типирь, на 88. роцї живота розказує, ож кого на нашӯй земли лиш не было, усі хотїли тай до днись хочут, обы сьме пропали, розмыли ся межи них. Айбо они ся усї мінявут, а русины убставут. Дуже ми ся затямило, як казала: «Кой были мадяре, та казали, ож мы тоже мадяре, лиш неученї, кой были чехы – ипен так, а пак зась мадяре, та чилядь ся уже яла не розуміти. Айбо як бы нас не кликали, мы ся усе вставали тай до типирь остали тыми, кыми мы єсьме».    

Задумав им ся над сим. Споминаву, як ся зимного дне у хыжи изыйде пару бабиных цімборашок, та як зачнут приказовати за всячино. Майбӯльше як талантовали, ходили ид сїну. Пак зачнут за всякі історії, переказы. Красно ся чилядь сходила тай сходит ся по недїлях тай на сята. Зберут ся та доста говорят за свої каждодиннї темы.  Їм ушиткым єдно, як їх называт власть, бо живут свойим животом, є у них свої переживаня, талантованя тай цінности. Нас приписувут до другой національности ищи выд комуністичного періода, нас офіціально держава не видит, айбо выд того мы ся не міняєме – як были Карпатськыми Русинами, так ся ними убстаєме. И даже тота наша чилядь, што фурт занята роботами тай зароботками, та ищи не дӯйшла до темы свої ідентичности, розуміє, што не має нич до того, што нам навязувут. А тко ся на тото поведе, пак зачне розуміти, ож йому брешут. 

Дає за ся знати ґенетика. У сякых файтах ся не говорит за тото, ож они Русины, айбо в людий на уровни пӯдсвідомости є тяга до всього рӯдного и любов до свого села й цїлого краю, Вӯтчизны. Приміром, нараз ся у чоловіка онь сердце май наскоро зачне бити, кой на чужбинї чує рӯдну бисїду. Люди не выдходят выд свого основного сохташа, а держат ся го. Арґументувут, ож сяк робила їх старшина, та сяк ся має робити и дале.

Є моменты, кой сякі ся люди задумовуют, ож тко они такі. Лиш по правдї, бо тото, што говорят по телевізору тай пишут на сайтах, слїдно їм, ож брешут. Отвіты бы найшли скоро. Айбо зась таланты тай метаня собов сюды-туды, вбы заробити, выдкладат гляданя отвіта на май потому. Пак ся йсе думаня й забыват. Без нормального уровне живота людям тяжко ся брати до сий темы. Кобы ся мало живот поліпшив, та многі бы ся зачали опредїляти, бо быв бы час и на думаня, бисїды, гляданя. Ясно, дїля кого майглавноє у животї гроші, и дале нич не будут видїти, лиш як бы тoты гроші мати. Гамішні «патріоты» й дале будут позирати на вшитко, кроме свого, бо кидь ся будут кликати русинами, та тото їм «нич не дасть», а яка власть, такі они й «патріоты». Мы не годнї штось поміняти из економіков, айбо годнї сьме вчинити мӯцный фундамент дїля нашої ідентичности. Из мӯцного фундамента зачне ся муровати повноє воскресїня русинського народа Подкарпатя.