Якый стан русинськой бисїды? Богу дяковати, активно ї хоснувут ушиткі руснакы, кроме тых, што страдавут комплексом меншовартости. Нашу бисїду люди кличут каждый инако. Ткось каже «діалект» – майбӯльше днешні «патріоты». Выд старшой чиляди мож учути, ож говориме «по-руськы». Нынї датко каже, ож говорит «по-закарпатськы». Выдносно невеликоє число людности называт нашу річ русинськов, майбӯльше чиляди каже просто «по-нашому», як тото сохтовали казати й давно.В независимости выд того, як бисїду кличут люди, у животі руснакӯв ся хоснує каждый динь.

Межи великыми народами дакому ся видит, ож руснакы – Богом забытый народ, у котрого не є будучности, як не є будучности и в русинськой бисїды. Кажут, ож тото хыба старші говорят по-нашому, а дїти рӯдну бисїду уже забудут. Не розуміву, на основі чого были зробленї сякі высновкы. Ясно, кидь просто сидїти, нич не робити, тоды точно не буде будучности. Будучность маєме си творити самі, а не чекати, кой за нас датко штось изробит. А русинська бисїда жива, закі нив говорят. У днешный час малинькі дїти, дякуючи свою̄й старшинї, говорят по-руснацькы – и так буде дале. Туй великой математикы не є – хосновати рӯдну бисїду в животї, сяк ї всокотиме. Сяк фурт буде чилядь, котра говорит по-нашому.

Наведу примір хоснованя дїтьми русинськой бисїды. Быв им ся на сято мировати. Малыми тай великыми ґрупами пиля церкви стояла чилядь. Говорили межи собов каждый на свою тему.  Пиля капуры зобрали ся до вороха дїти, майстаршому межи них кобы было пять рокӯв.Там зачали ходити, бавити ся, а што май радує слух, красно й чисто говорили по-нашому, без «иканя» тай заміны нашых слӯв на чужі. Красно, де має быти, чути звукы ы taj ӱ (ü), котрі ся хоснувут у Горішню̄й Боржаві тай дакотрых другых реґіонах краю. Прислухав им ся їм до бисїды, та сердце ми обняла радӯсть. Русинська бисїда жиє! Нив говорят выд мала до велика. Закі дїточкы хоснувут рӯдну бисїду, годнї сьме выдыхнути й успокойити ся. Не вшитко так пӯдло, ги видит ся. Айбо не всьо й так, ги бы ся хотїло.

Ткось повість, дїти и так забудут бисїду, бо не учат ся в русинськых школах. Я тоже не ходив у русинську школу. Мож повісти, така школа была у ня дома. Як ипен у каждого из нас. Вшитка моя фамілія приказує лише по-руснацькы. Туй, де-м ся родив тай живу, вшитка чилядь хоснує йсю бисїду. Менї не треба было школу, бо рӯдноє слово-м чув выдколи-м ся уродив.

Другоє дїло, кидь дїтина росте у населеному пунктї, де ї рӯдна бисїда є в меншинстві. Дись на улици, у садиках тай школах, дїтина рідко буде чути свою бисїду, айбо буде ї чути дома. Ци буде знати рӯдноє слово, зависит выд старшины. Кидь няньо май мама будут привчати любов до свого й говорити по-нашому, та й дїтина буде хосновати бисїду, котру чує дома.

Є у ня читаво позитивных примірӯв, напишу за єден из них. Жона из мого села ищи давно ся выдала на Украйину, в Кіровоградську область. Айбо кой вертат ся домӯв, у гостї, говорит чисто по-русинськы. Нич на ний не дало, ож там не є з кым говорити по-свойому, не стратила свою бисїду. Но йсе щи нич. Там ся в ний уродила донька, котра дїточі рокы тай цїлый свӯй живӯт прожила в Кіровоградськӯй области. В Подкарпатя приходила пару раз из матірьов си, но май чудно тай приятно, ож ипен так, ги мати, говорит чистов русинськов. Сим хочу доказати тоту важность старшины, котра має выступати хранителями и учителями прадїдӯвської бисїды.

Што мы годнї вшиткі зробити дїля того, вбы всокотити русинську бисїду? Активно ї хосновати, каммай у говоріню з малинькыми дїтьми. Приказуйме каждый свойим говором, хоснуйме слова, котрі нам передали щи прадїды. Из дїтьми казкуйме лиш по-нашому. Старайме ся казку ци оповідку розказати рӯднов бисїдов, и так фурт. Многі з нас держат ся сього неписаного народного правила, чим ся й сохранят нашоє слово.

Не буду писати, ож што бы мали робити дїля всокоченя языка русинські общества. У днешный час робити штось тяжко, на активну културно-просвітницьку роботу тай выдкрытя недїльных шкӯл раз чекати не треба. Напишу за тото, што можут зробити ворохом русинські дїячі. Треба робити акцент на будучность, майглавноє на дїти. Што годнї сьме зробити? Гроші на мультикы у нас не є, но аудіозаписы русинськой дїточой поезії тай куртой прозы годнї сьме зробити. На дале русинськым літераторам треба буде писати бӯльше дїточой літературы, котру бы мож выдавати тай робити електроннї тай аудіо-варіанты. Вшиткі форматы ширити межи чилядь, обы пак читали авадь включали слухати дїтьом рӯдноє слово.

Читаво дїля дїти написав Володимир Новак. Його матеріал бизӯвно треба буде хосновати. Взяти, приміром, поезію:

Настя мамі розказала,
Што учителька казала:
Кидь буквар я буду знати,
И читати, и писати,
Раховати на бізувно –
Дуже буду я розумна.

Сяка література є дуже добра. Треба ся буде постарати, вбы через якыйсь час набыла широкый розвӯй дїточа література, у якӯй бы была поезія тай проза на всякі темы. Исе нам пӯд силу реалізовати, як и зробити аудіозаписы и покласти на Ютуб, выдкі бы ся матеріал ширив.

Руснакы дуже богаті на фолклор. У совітськый час наші казкы, балады, спӯванкы, переказы и много иншого было записано и выдано, айбо потовмаченоє на українську тай російську бисїду. Нам треба вернути ориґінал и ширити го межи народ. Сяка робота уже ся робит. На сайтї rueпорталу є катеґорія «рӯдні казкы», де їх можеме читати народнов бисїдов. Треба робити сяк и на дале. Кидь зробити щи пару подобных проєктӯв, буде дуже добре.

Ци забыват ся бисїда? Не раз им натрапляв на песимістичнї коментарії в інтернетї, што наша чилядь забыват русинську бисїду, уже не так говорят, ги давно. Бисїда ся з часом мінят – тото постоянный процес, выд котрого ся нїґде дїти. Много слӯв, котрі ся давно активно хосновали, нынї стали архаїзмами. Много предметӯв, што треба было руснакам дїля роботы, уже неактуалнї, тому й слова, котрыми называли тоты предметы, уже ся не хоснувут, хыба у споминках за давнину. На місто архаїзмӯв приходят неолоґізмы, за котрі не чути было до адде. Бисїда ся забывати не буде, кидь ї хосновати.

Бисїда ся не забыват, но нам треба позирати за чистотов языка, як уже писав знаный поет Мигаль Чухран. Кидь «засмітили як полова наш язык чужі слова», треба наводити порядок из свойим говоріньом. Старайме ся хосновати лише наші слова, убходїм ся без слӯв-паразитӯв (тїпа, короче) Треба и прискіпленї нам російські маты заміняти народным лаяньом.

Днешный стан. На днешный час руснакы Подкарпатя активно хоснувут русинську бисїду, она ся передає выд старшины дїтьом. Сохранявут ся говоры, котрі ворохом творят русинськый язык. Є хыба, ож через усякі неґативнї факторы бисїда пӯддала ся вплыву асиміляції, айбо видиме, што хыба не переросла у біду.

Люди говорят по-нашому не лиш дома, ай свободно усяды. На украйинську ци російську переходят хыба тоды, кой бисїдувут из немісным чоловіком, межи свойими людьми приказувут рӯднов. И на державнӯй роботї русинська не є заказана, хоснує ся неформално.

Май пӯдло ся має наша бисїда в Ужгородї, мало лїпше у Мукачові, но так было и давно. Фурт у великых варошах была домінантна така бисїда, яка была власть, тай по числу людности руснакы были меншинов. Хоть нынї читаво руснакӯв уже жиє по городах, много ся до нас поселило чужых людий, котрі за ся нынї кажут, што они «корінні закарпатці». Тому маєме туй не дуже добру ситуацїю, айбо не траґічну. Устна бисїда жиє, но хоснованя ї на письмі уже май проблематичноє. Тото уже друга тема, за котру пак дале напишу.