Якым у економічнōму планї мы типирь видиме подкарпатськый край? Высōку перспективу годен мати туризм, котрый ся буде переплїтати из рекреаційными ресурсами реґіōну, великым числом санатōріїв тай обєктами природно-запōвідного фōнду. До того будут ся дōтуляти історико-архітектурнї, културнї, релиґійнї тай инші міста и обєкты Подкарпатя. Сяк годен настати економічный розвȳй Подкарпатя. Лиш діля того треба ся старати як на реґіональнōму, так и на містнōму урōвнях.

Кидь говорити за промысел, та перспективу годен мати лише деревный и деревообробный промысел. Ушитко тото годно фунґовати лиш так, кидь будеме збалансовано хосновати ресурсы, кōтрі маєме.

Стан днешнōй екōнōмікы краю тай урōвня промысла читаво смутный. Туй нияк тай нич ни мож управдати. Та ци дїло в тōму, ож нич у нас ни є? Айбо ньит – ушитко маєме, а ипен богату теритōрію з великым числом ресурсȳв. Біда в тōму, ож ни гōднї сме до шōру ґаздовати. А што береме выд природы, та береме нараз дуже читаво. За збалансованоє хоснованя ресурсȳв у нас, може, уже й чули, айбо додержовати ся ни хōтят. А тото є пȳдло.

И дотипирь стара чилядь говорит, ож як добре давно было при чехах. Тай мы знаєме из истōрії, ож тото быв «золотый період» діля Подкарпатя. Хōть Подкарпатська Русь была май слабо розвинута межи вшиткыми землями Чехо-Словакії, айбо празька власть читаво вчинила діля розвитку реґіōну. Кидь пōруняти, якый край быв у пōслїднї рокы Австро-Мадярщины, а якый пак при чехах, та нараз видко, яка велика была зроблена робота. Робило ся вшитко, у всякых напрямах, што й пȳдняло уровинь живота в Подкарпатськȳй Руси. Много чехо-словацька власть выдїляла гроши й на промысел краю, чим заробила читаву пȳдпōру.

На теритōрії Подкарпатськōй Руси май передōві были лїсозаготōвный тай девевообробный промыслы. На землях Марамороша были великі лїсопильнї заводы. Май знанї тай мōцнї были у Дōвгōму, Рахōві тай Буштинї. На тот час заводы были нōві, высокомеханізованї, державного стандарту. Ипен такі модернізованї заводы были у Сваляві – «Латориця» тай «Сōльва». Было ищи читаво дрȳбных завōдȳв – приміром, у селї Люта, де чинили дошкы діля мōстȳв, авадь у Вōлōвōму, де быв завод, а при ньому лісопильня. Сяк было у многых верховинськых селах Подкарпатя.

Зась ся треба вернути до Свалявы. Тоды у гōрōдї быв и великый лїсохімічный завод. Подобнї заводы были у Великōму Бычкōві («Клотильда») тай у Перечинї («Бантлін»).

Треба си нагадати про швабликōву фабрику «Вулкан», котра была в Чинадьові (Чинадієво). За рȳк ся там вырабляло пиля 10 млн. коробок, котрых было доста діля вшиткого краю. Фабрикы на бутор (меблї) были в Ужгōрōдї («Мундус», «Бегун») тай Мукачōві.

Лозоплитїня читаво ся ширило межи руснаками краю. Йсе ремесло ся у нас сохранило й дотипирь – май ся туй познає село Иза Хустського райōну. У часы Подкарпатськōй Руси чехо-словацька власть надала пȳдпōру лозоплитїню в реґіōнї. Так зафунґовали спеціальнї фабрикы у Великых Комнятах, Нижнїх Вирицькых (Н. Воротах) тай Текōві. А по многых селах было читаво майстеринь, де правили кошары тай много чого иншого.

Давно на теритōрії Подкарпатя добывали камняный угиль. Приміром, у селї Вышково, выд 1920. до 1935. рōку. У Скотарськōму, Букȳвци, Неґрōві, Ільници тай ищи у пару населеных пунктах прōвбовали добывати бурый угиль. Айбо было го мало тай мав пȳдлу якōсть, тōму робота на тых родовищах была нирентабельна, ни мала розвōю.

У Андрашȳвцях, Туря-Реметах, Порōшкōві, Чертежах, Великых Лазах, Лалові, Кобилицькȳй Пōлянї, Ірляві тай Анталōвцях добывали жилїзну руду.

Треба нагадати, ож ищи выд часȳв Астро-Мадярщины у Анталōвцях была фабрика, де чинили гордовы (бочкы). Дале пак, при Чехо-Словакії, там почали чинити колеса, шпалы, а пак лижі, сани (спортивный інвентар).

Наша зимля была богата и на другі прирōднї ресурсы. Приміром, у райōнї Свалявы были поклады звести (вапна). Ищи ї добывали нидалеко выд Перечина. А в Задньōму (типирь Приборжавськоє) фунґовав звестяный завод. Каолінōві глины добывали у відику Берегова. Родовища мрамуру были у Требушанах (Ділове) тай Берегōві. У Мужійōві тай Бене добывали алуніт. Из нирȳдных копалин были у нас ищи родовища глин (горнчарнї, огнестōйкі), ґраніту, трахіту, туфу, реаліту, андезиту.

У часы Подкарпатськōй Руси камнянї карєры фунґовали у Радванцї, Рōкōсōві, Камняници, Пȳдгорянах, Чинадїйōві, Кендерешōві, Онокōвцях, Мидвидївцях, Бобовищі, Ōріховици тай у Кōльчинї.

Выд 1920. рōку на теритōрії нашого реґіōну фунґовало 16 тиґло-черипляных завōдȳв. Май великі а дужі были у городах Ужгōрōдї, Сивлюші, Мукачōві, Берегōві тай Хустї. У варошах тай многых великых селах фунґовали горнчарнї taj керамічнї промыслы. У Сваляві, Нижнїй Грабȳвници тай Требушанах были склозаводы.

Діля нафтōвōй ропы фунґовали Мукачōвськый тай Чопськый нафтоперерōбнї заводы. У Севлюшови тоже быв малый переробный промысел. «Нафтовоє поле» было меж селами Луг тай Ставный. Площадь му была пиля 50 км². Выдты сыровину чирпали діля нивеличкого промысла у Костринї.

Фунґовали у Подкарпатю металурґійнї май металōōбрōбнї заводы, напримір, у Дōвгōму из ковацькым цехом на Лисичōві, авадь у Кобилицькȳй Пōлянї. В Ужгорōдї была велика металообробна фабрика Лайоша Козара. Быв у вароши й  промысел Вінце Нїколаша, де ся чинили вōдōпрōвȳднї тай водоканальнї трубы. Кроме того там вырабляли бōрдюры, выпальовали кахлї и чинили много иншых вырōбȳв. Ливарный завод быв у Золтана Деметера.

Познавали ся в нас фабрикы звōнȳв – Ференца Еґрія у Малых Ґейовцях тай «Акорд» в Ужгōрōдї.

Ни треба забывати, ож дōвгыми роками, ищи выд давных часȳв, наш край ся славив сȳльōв, кōтру добывали на теритōрії Марамороша, а ипен у Солотвинї. Из приходом Чехо-Словакії солотвинськый солерудник став державным тай так фунґовав дале. Сȳль из Солотвина поставляла ся по цїлȳй Чехо-Словакії, тай ни лише. Солерудник, шахты и усьо инше ся модернізовали, што было лиш на хосен промыслу. Сȳль пак возили штрекōв ни лише у другі реґіоны державы, ай инде по Єврōпі.

Из харчового промысла май бȳльше рōзвōю мала мукомельна нива. По вшиткых населеных пунктах краю были вōдянї млины, а даґде и маслōбōйнї, де били й ōлȳй. У май великых селах тай варошах были уже май модернізованї, технічнї млины. Были й парōві у Чинадьōві, Тересві, Буштинї, Ужгōрōдї, Мукачōві, Берегōві. В Ужгōрōдї фунґовав марґариновый завод.

По селах было читаво мнясарōшȳв, бōйнї у них были такōй дома. Были бōйнї ни лише по селах, де держали худōбу, ай и по варошах.

Кидь перейти до спиртнōй нивы, та мож си нагадати за пивоварну фабрику Шенборна-Бухгайма. Она была лиш єдна в реґіōнї, айбо доста моцна, тōму дōкус задоваляла потребности краю. На 1930. рȳк у краю фунґовали 16 спиртных фабрик. Май мōцнї были у Сивлюши, Ужгōрōдї тай Великōму Березнōму, де кроме спирту чинили лікеры taj рум. Дакотрі села мали малинькі промыслы, де чинили сливовицю.

Туй им описав ушиткый промысел, котрый быв в Подкарпатськȳй Руси. Хōть им далекый выд екōнōмікы, айбо сякі темы ми ся читаво люблят. У 2020. рōцї выдав им книжку «Пȳдузятникы и промысел Дōвжанського ōкругу». Дȳйшōв им выснōвку, ож ипен так, як и у другых реґіонах Подкарпатя, вшиткый великый промысел того історичного райōну быв у руках мадярȳв тай нїмцїв, а дрȳбный – євреїв. Найти руснака, котрый бы ся занимав пȳдузятництвом у тот час, дуже тяжко. Ни діля бізнеса ся карпатські русины родили – доказано історично. Айбо тото ни заважало руснакам мати свȳй домашный промысел, де чинили вшитко, што треба діля ґаздȳвства – лиш исе уже друга тема.

На останок хōчу добавити, ож у многых подкарпатськых часописах, як при Австро-Мадярщинї, так и при Чехо-Словакії, на пōслїднїх стōрȳнках была реклама. Дуже часто мож там было увидїти рекламу промысла, фабрик Подкарпатя. Діля додатка лишаву пару зразкȳв тогочасных реклам.