Розгварка зоз Гелену Медєши и Михайлом Фейсом

Правопис (ортоґрафия), ґрупа правилох зоз хторима ше стандардизує одредзени язик, т.є. одредзує ше способ писаня того язика. Слово „ортоґрафия“ походзи зоз греческого язика – ὀρϑογραφία. Воно настало зоз зєдиньованьом словох ὀρθός (ортос, правило) и γράφειν (ґрафеин, писац) – правилно писац, правопис.

После пол вика вишол нови Правопис руского язика з правописним словнїком авторох проф. др Михайла Фейси и мр Гелени Медєши. Длуго зме чекали на нови фундамент нашого язика. Перши Правопис написал Микола М. Кочиш давного 1971. року. Лєм штири роки познєйше, Микола Скубан у своєй роботи Нєдошлїдносци у нашим язику пише: „Перше виданє Правопису би требало служиц як „пробни камень“: цо ше у пракси прилапи тото останє, а цо ше нє прилапи – до другого виданя нє войдзе.“ Нажаль, до другого виданя нє пришло и попри намаганя нашей заєднїци. Тиж мушиме мац на розуме и тото же були даєдни почежкосци хтори онєможлївйовали його писанє. Аж як вишли Сербско-руски и Руско-сербски словнїк ґрупи авторох, Ґраматика и Словнїк руского народного язика Юлияна Рамача, Словнїк медицинскей терминолоґиї ґрупи авторох, Словнїк защити рошлїнох и животного штредку проф. др Радмили Шовлянски, Словнїк компютерскей терминолоґиї проф. др Михайла Фейси, а тиж и кед публиковани велї розлични линґвистични роботи хтори дали потребни фундамент, могло ше почац писац нови правопис руского язика.

Правопис зложени з двох часцох. У першей часци найдземе глави Руске писмо, Глас, фонема и акцент, Гласово пременки, Писанє префиксох и суфиксох, Писанє велькей и малей букви, Писанє словох вєдно и окреме, Писанє даєдних законченьох пременлївих словох, Скраценя, Интерпункция, Хаснованє италику и розмакнуца, Присподобене писанє и Дзелєнє словох на концу шорика. У другей часци Правописни словнїк хтори осучаснєни и дополнєни зоз сакралнима терминами и виразами, анґлицизмами и компютерску терминолоґию.

Общи проблеми правопису руского язика ґруповани до трох ґрупох:

• Перша ґрупа проблемох ше дотика медзиодношеня морфолоґийного и фонетичного принципу писаня словох, т.є. доминованя уплїву етимолоґиї або ортоепиї на ортоґрафию.
• Друга ґрупа проблемох ше дотика штучного урамикованя руского язика и, пошлїдовно, предписованя ришеньох зоз цудзей норми.
• Треца ґрупа проблемох виросла зоз нєвикриштальованого приступу ґу странским словом.

Професорови Фейсови и мр Медєшовей нє було лєгко превозисц тоти проблеми, а тиж нє сцели унификовац даєдни форми у каждим поглядзе. Медзитим, за даєдни слова хтори мали три або штири форми, зведли их на два. Професор Фейса надпомнул: „Дублети нєзаобиходни у руским язику з оглядом на тото же през историю, углавним на його лексику, уплїв мали и славянски и нєславянски язики ‒ од церковнославянского, мадярского и нємецкого по сербски и анґлийски. Висцерац шицки їх шлїди просто нєможлїве, а анї у швеце нєт чисти язик.“

Коавторство ма и добри и нє барз добри боки

Авторе робели вєдно на вецей проєктох. Панї Медєшова маґистровала на руско-сербским билинґвизме, а пан Фейса на анґлицизмох у руским язику. Рецензовали єдно другому даскельо кнїжки и вєдно публиковали даскельо науково-фахово статї, хтори ше дотикаю праве правописней тематики. Медєшова свойочасово предложела и змист нового правопису, хтори публиковани у часопису Дружтва за руски язик и литературу Stuidia Ruthenica. Попри того же панї Медєшова Керестурска, а пан Фейса Коцурец, то им нє спричинєло проблем „керестуризмох“ и „коцуризмох“ у писаню Правопису и вєдно их превозишли. Панї Медєшова гуторела же коавторство добре, прето же ше надополнюю думаня, доставаю нови идеї и проблем ше спатра зоз рижних бокох. Медзитим, тиж так надпомла же у даєдних правописних проблемох нє було лєгко пренайсц заєднїцки язик. Вона видвоєла шлїдуюци приклади:

• Законченя ґенитива єднини: др Фейса ше закладал за законченє на -а/-я, а я на -у/ю: байпас – байпаса, чи байпасу; верх – з верха, чи з верху; виривок – з виривка, чи з виривку; чи зоз записнїка, чи зоз записнїку; чи з правилнїка, чи з правилнїку; чи рефрен – рефрена, чи рефрену; чи предиката, чи предикату, обєкта – обєкту итд.
• Законченя локатива єднини: др Фейса бул баржей за законченя -у/-ю, а я за законченя -е/-є: як наприклад: по гектару, на гвозду, на пойду, у орману, у писму, у Новим Саду, у Беоґраду, о грому, а я була за: по гектаре, на гвоздзе, на пойдзе, у орманє, у писме, у Новим Садзе, у Беоґрадзе, о громе итд. Тоти дилеми зме ришели так же зме положели обидва законченя и у ґенитиве, и у локативе.
• Професор Фейса ше дакус процивел тому же би ше назви етникумох – мена жительох дзепоєдних населєних местох хлопского роду закончовали на мегки консонант -нь, а я сцела випочитовац обичайну праксу и додац -нь, праве так як нашо людзе вигваряю: Вербащань, Дюрдьовчань, Ґосподїнчань, Ораховчань, Суботичань, Заґребчань итд. Тото зме ришели так же зме написали обидва вариянти. Зохабели зме змегчанє на законченю при етникумох хтори нам блїзки, а вихабели при менєй познатих менох, з нам оддалєних местох: Вашинґтончан, Баґдадчан, Приєдорчан итд.

• Нє складали зме ше коло того чи предписац у Правопису и кратшу форму дїєсловох, хтору хаснуєме под уплївом сербского язика як цо: диктирац, иницирац, унифицирац, клонирац, чи прилагодзиц тоти форми ґу нашому язику: диктовац, иницировац, унификовац, клоновац, так же тиж написани обидва форми.
• Нє була сом за тото же бизме кладли апостроф за оддзельованє буквох „т“ и „д“ од „я“, „є“ и „ж“ у словох як цо: поджемни, наджемни, подярмени, Сутєска, подєднак, Закарпатє, Татяна, оджити, наджити и под. Положели зме таки слова з апострофом пре читачох хтори нє з нашого бешедного подруча, гоч би нашо читаче напевно нїґда нє пречитали: наджемни, подярмени, подєднак, Сутєска, Закарпатє, Татяна, наджити итд.
• До Правописного словнїка вошли як ровноправни и ткв. коцурски вариянти нашого язика, та так єст и бетелїна и требиконїна, и чеперки и рошошки, и бухти и пампушки, и ещи и ище, и капушнїки и капущанїки, и клюмпи и древянки, и геровци и череґи, и аколь и фанґи, хтори и котри итд.

Яка будзе улога нового Правопису?

„Насампредз, Правопис стабилизує норму, бо дзепоєдни Кочишово ришеня уж преґажел час. Кочиш за ришованє проблемох у своїм правопису отверал виключно нормативну литературу українского язика, хтори, за розлику од руского язика, нє «анахроне и реакцийне зявенє» (Линґвистични роботи, 1978, б. 22), и применьовал копи-пейст процедуру. Ми у новим правопису насампредз верификуєме тоти ришеня тутейшей пракси хтори базовани на законїтосцох руского язика, хтори найобсяжнєйше винєсол проф. др Юлиян Рамач у Ґраматики руского язика 2002. року, а за евентуални нови ришеня консултуєме нормативну литературу русинских вариянтох у Словацкей, Польскей, України и Мадярскей. Наша сущна улога була «преошац» рижноформносц и звесц ю, на основи спознаньох сучасней линґвистики, на голєм дублетносц“ – гуторел др Фейса.

Чи нови Правопис „капиталне“ дїло?

„Абсолутно. У каждим поглядзе. Кед же правопис єдного язика єдного народу, попри словнїка и ґраматики того истого язика и того истого народу, нє капиталне дїло, наисце нє знам цо вецка капиталне дїло. Капитал правопису єдного язика духовней природи. Вон конкретно указує же язик и його народ жию. Язик нє статуета, алє живе єство. Провадзи час у хторим ше находзи. Прето у тим нашим правопису, за розлику од Кочишового, и компютерска терминолоґия, и духовна терминолоґия, и гражданска терминолоґия, а заступени и поняца вязани за родову перспективу и еколоґию“ – заключел др Фейса.

Фото: Вероника Вуячич, Иван Лїкар