Витам, любе товариство! Гнеска мы континуєме радити о лемківскых гварах, і юж нас чекат…
Русь Короснянска
Тото є острівок з дакіљкох рускых сел, же сут положены коло міста Коросна, на горбовинї х колїнї рікы Вислок, кус на пілніч од властивой Лемковины. Лемкы называют тых люди замішáнцї аљбо замішáный нáрід, часаме навет речут на нї мазуры, бо жыючы меџы мазуры они перебрали сой їх убраня. Самы замішанцї называют себе русúны. Rusynami їх называют і місцевы полякы, ба навет і на сторну ту щы по гнес повідают Ruś. Приміром, коли полякы зо села Łączki, а ци зо села Łęki ся зьвідуют меџы собом: «Gdzie idziecie?», — то як ідут до замішанскых сел Петроша Воля або Ріпник звыклї одповідают: «Na Ruś». Такой і мешканцї поблизкого піљского містечка Frysztak гварят на вшыткы замішанскы села: «Ruś», «on poszedł na Ruś», «deszcz pada na Rusi» і так дале…
Сут то села: Близењка, Гвоздянка, Коростењка, Бонарівка, Опарівка, Ріпник, Петроша Воля, Віљка Братківска, Ванївка, Чорнорікы, чей щы Яблониця Пољска й Малинівка… Но і купка старых замішанскых сїл: Баричка, Поломия, Явірник, Гвозниця, Жарнова, Кізлівок, Высока, містечко Небилец, же юж вшыткы праві нанич спољщены і, так ся видит, же давно такых старых рускых сїл было щы веце.
Свою бесїду замішанцї называют руска: гварити по руску (Коростењка), а бесїду поляків называют пољска аљбо ляцка (од етнонима ля́хы): гварити по пољску (Коростењка) | гварити по ляцку (Ванївка). Лемків зовут замішанцї гірняками, рідко такой лемками. До слова, цєкаву гісторию о ґаданю замішанця з лемком записал І. Верхратскый од селянина з Ріпника:
«Я кýпиў бы́кы на ярмáку у гірня́ка – а тот гвáрит мі: «вы Мазýры!»
я-ж мóвю му: «чўовеку, зá-што? я тáкый Рýсин, як ты!» — е, повíдат, вы юж Мазýры”.
Гвары замішанецкы
(…так єм презвал нону гварову ґрупу без назвиско тамтейшых руснаків.)
Што люде гварят?
Осібны людскы мыслы о замішанецкых гварах
«Одміною лемківского говора єсть говор так званих 3амішанцїв… Ті Русини, окружені Мазурами, а почасти замішані між ними, близяться бесїдою своєю найбільше до Лемків, від котрих однакож ріжнять ся подекуди виговором і декотрими другими примітами… В цїлости говор Замішанцїв має на собі одтис говора лемківского… Говор Замішанцїв – хоть і обмежає ся на просторонь невеличку, ледве кілька сел обнимаючу – оказує розмірно велику розмаїтость і одмінность місцевостну: майже кожде з сел горі наменених має в своїй бесїдї щось приватного… Навіть в однім селї бувають щодо виговору ріжницї… Річ природна, що Замішанцї, творячи мов би о́стров руский серед осель мазурских, підлягли впливови бесїди мазурскої сильнїйше, нїж Лемки… З другої сторони не мож знов поминути сеї обставини, що декотрі місцеві вирази суть дуже хороші, чисто рускі… Старинні форми в говорі Замішанцїв взагалї попадають ся рідше, нїж у Лемків… мимо тоє сам виговор взагалї мякший і більше зближений до говорів східної Галичини… говор Замішанцїв уважати випадає за одміну (підговор) говора лемківского…»
Іван Верхратскый, 1894
Цехы
Ту лем спрощенї подам найважнїшшы і найцєкавішшы даны; полный спис борше зафіксованых языковых цех глядайте долов, х полученых мном мовознавчых працёх.
(Приміткы. Текст выдїлено: червеным = тверды гваровы цехы)
Гвары замішанецкы лучат з гварами властивой Лемковины дуже цех. Найперше, же замішанцї, як і тверды лемкы, кладут акцент завсе на передостатный склад. По-другє, по k, g і x в ґрупах kы, hы, gы, xы такой ся заховало *y: сокыра, гыбнути, хыба. По-третє, вызвучне < ь > одпадує, гварят: кін (Коростењка), мід, пят, серст, гус (Коростењка), заяц, марец (укр.: кінь, мідь, шерсть, гусь, заєць, марець ‘березень’).
Тоты цехы зверхы сут барз важны, і тым цєкавы, бо їх не знают велё інных рускых гвар на полудне а всхід од гвар замішанскых. Властиво, за нима мож одріжнити тверды лемківскы гвары од переходовых. На ґрунтї того хтїло бы ся повісти, же товды маме помарковати замішанецку бесїду яко твердо лемківску, лем не годны зме того зробити, прецї має она тыж важны і цєкавы ружницї:
I. Назвучны < о > з < у > мают протезу ў (в); перед < у > часаме быват іщы протеза г ци й : ўоґін (Ванївка) ‘хвіст’, ўозеро (Ванївка), ўод ‘від’, ўоддати; ўухо, гусениця (Ванївка), юж (лемк.: оґін, озеро, од, оддати, ухо, усениця, уж | юж).
Подібнї голосівкам выже, назвучне < а > рівно має протезу / придых г, й ци б : гарешт, ястряб (Ванївка), багньіткы (Бонарівка).
II. Формы прикметника середущого роду х селах Коростењка, Близењка, Чорнорікы мают закінчыня -оє : жеребя маўóє, пьекнóє ўоблеченя, краснóє поле, соўодкóє моўóко; х селах Ванївка, Ріпник, Бонарівка, Опарівка мают закінчыня -ой : небéской небо, дóброй моўоко, тéля хýдой.
Перша цеха лучыт замішанскы гвары з даякыма гварами Сяніччыны а Дынівщыны, што сут положены дале на всхід. Такой з нима лучыт замішанскы гвары і друга цеха, єдно з том ружницём, же прикметниковы формы множыны г велёх гварох Сяніччыны а Дынівщыны сут нестягнены (на стат: добрыї, білыї), противнї в гварох замішанецкых сесї формы сут стягнены (на стат: добры, великы, сивы, білы).
Як юж тепер видиме, на замішанецку бесїду выпадат радше позерати, гыбы на неяку переходову ланку од західных твердых до всхідных переходовых лемківскых гвар, бо заховала нона х собі цехы і першых, і другых.
Мимо того, гвары замішанцїв мают:
Чысты неакцентованы (укр. ненаголошены) голосівкы: e = e, o = o.
Множескы формы іменника: вовкы (лемк.: вовци), жоўняре, боднаре, шкляре, муляре, дохторе, мазяре, столяре, ґаздове, сынове, вітцьове.
Хоцкы конечне < р > г наросткови -арь є тверде, в одмінюваню єднак мнягчыт ся : рыбар, вівчар, горчар => genet. рыбаря, вівчаря, горчаря. Змнягчене < р > выступує х словах породы чиряк | чыряк, горячий, гварю; х словах породы мерва, тепер, бурак, драпати < р > зас тверде.
Орудниковы формы з -ом, рідше з -ов : дорогом | дорогоў, водом | водоў.
Дїєслова х 3-ой особі єдиничного і множеского чысла звыкло ся кінчают на -т (як всяды на Лемковинї) : гварит, косит, повідат ‘повідає’, гварят, косят. Формы 1-ой особы множеского чысла кінчают ся на на -ме (як звыклї на Лемковинї), але рідше годно ся трафити тыж і закінчыня -мо (як звыклї на долах) : гвариме (Коростењка), будеме (Коростењка), кльнемо (Ванївка), маймо (Яблониця Пољска), заспіваймо (Яблониця Пољска).
Осібной увагы вартают формы 1-ой особы єднины. Ту слова, на стат гал.: < знаю, бою, имаю, маю, цїлую >, кінчат ся на ў : я знаў (Ванївка, Опарівка), я ся боў (Коростењка), я йімаў (Чорнорікы), я маў (Чорнорікы), я цюўуў (Чорнорікы). Решта дїєслівных форм, на вид, сут типово лемківскы: повідам, повідат (Коростењка), мырдат | мырдже і так дале… Такой спосіб повелющый: нес ‘неси’, ход ‘ходи’, пуд | пýдий ‘піди’, пудме ‘підімо’, пудте ‘підіть’.
Выбраны формы теперішника *byti: я єст в хыжы (Опарівка), мысме ту вшыткы ‘ми всі тут’, ўони сут (Опарівка, Бонарівка, Ріпник, Чорнорікы).
Будучник: буду сьвідчити або буду сьвідчиў.
Наостаток, наведу щы даякы займенникы, котры ту выступают а ріжнят ся од звыклых лемківскых: єго ‘його’, до него ‘до нього’, нашéго ‘нашого’, нашéму ‘нашому’, вашéго ‘вашому’, вашéму ‘вашому’, ник ‘ніхто’; ба, окремі повім о тутейшой лєксицї. Хоцкы замішанецкы гвары барз близкы до лемківскых, але не знают замішанцї такых твердых штоденных лемківскых слів:
місто лемк.: лем, кажут зам.: тілько | ено | ацы | яцы
місто чыслівників лемк.: єденнадцет, дванадцет, кажут зам.: єденайцє, дванайцє
місто лемк.: ярец, кажут зам.: ячмін
місто лемк.: палюнка, кажут зам.: зорівка
місто лемк.: хыжа, кажут зам.: халупа ~ хаўупа (з выємком Опарівкы)
Жебы ся веце докладнї ознаємити з бесїдом замішанцїв, позер. «Говор Замішанцїв» Івана Верхратьского: https://shron1.chtyvo.org.ua/Verkhratskyi_Ivan/Hovor_Zamishantsiv.pdf
Добры тексты од Коростењкы подає п. Михайло Дзіндзьо на «Лемківска сторінка» тыжденника «Наше слово»:
№1: https://drive.google.com/drive/folders/1KjH9MAatCKGpjYaUZzHS1hjpBm9PKKDg
№2: https://drive.google.com/drive/folders/1KjH9MAatCKGpjYaUZzHS1hjpBm9PKKDg
№3: https://drive.google.com/drive/folders/1KjH9MAatCKGpjYaUZzHS1hjpBm9PKKDg
№4: https://drive.google.com/drive/folders/1KjH9MAatCKGpjYaUZzHS1hjpBm9PKKDg
№5: https://drive.google.com/drive/folders/1KjH9MAatCKGpjYaUZzHS1hjpBm9PKKDg
Такы добры тексты, же конче мам лишити Вам ту хоц єден зняток. Гвара с. Коростењка:
Но а тыж «Samogłoski nosowe w gwarze wsi Krasna w powiecie krośnieńskim» од Івана Зілинского, про тых, хто хце веце знати о лемківскых носовых голосівках: https://crispa.uw.edu.pl/object/files/268772/display/PDF
І видиво, жебы тото на власны уха слышати, гвара зоз села Ріпник: https://youtu.be/hM0WdAjvAKU (од 13:33 по 14:50; од 28:10 по 29:00).
Дале буде… 😉
А пок… обзерайте мапу долов… Збадали зме новы лемківскы гвары:
Приміткы до мапы:
Цотацкы гвары = сїро-ѕелена
Замішанецкы гвары = помаранчова