И кед би пришло до конца швета, мож повесц же ше Руснаци на таке дацо нєсвидомо пририхтую уж цали живот. Живот у худобстве, без струї, води и улїчного ошветлєня, без здравственого систему, без дражкох по котрих мож крачац у тей истей цмоти, полни улїчки з беснима улїчнима псами (вони лєм випатраю як кед би це сцели укушиц, вони ше лєм бавиц сцу!), дутяни або празни, або драги, або их напросто нєт – права апокалипса у котрей жиєме длукши час.
Руски Керестур єден мирни валалчок котри одихує з чувствами цеплоти, дому и любови, алє з другого боку реалносци зна буц наисце иншак. Маме щесца же Сербия жем котра ма умерено-контитенталну климу, бо и так маме почежкосци котри ше без проблему випендраю людзом на главу. Док ше людзе у других жемох боря и нє даю страхотнима бурями и нєпогодами, у нас кед капнє дакус дижджу або кед витрик задує такой ше шицки шветла гаша, и на драже, и у обисцох. Кед лєпше роздумам, то би могло буц нове правило котре треба же би кажде обисце почитовало, окреме у тих часох кед зна дакус витрик задуц: Кажде обисце обовязно же би мало пакованє швичкох и ширкох! А можебуц и добре пакованє челїчних нервох, алє то уж вельо кошта. Тоти котри ше найду у штред валала кед струї нєстанє, най примеркую – бо половка улїчкох нє ма анї дражку на котру ше мож склонїц, лєм траву и вельо жеми котра ше дзекуюци дижджику одавно претворела до велького и шлїзкацого блациска. На шицко тото, у самей цмоти, будзеце чуц и прекрасне шпиванє, то єст завиванє милих улїчних псох (а зато, єст их можебуц и вецей як самих жительох) за котрих нє знаш чи ше сцу побавиц, чи заш лєм дакус покусац бо нє єдли даскельо днї.
Обще познате же людзе у Сербиї барз вредни! Кед руша до роботи, тим роботом нєт конца. И так, кеди нєкеди, учуєце же даєдни улїчки нє мали воду у обисцох. Тоти цо кладу обвисценя баржей здабу на тих цо патра до чаривних куґлох, а нє як на людзох котри маю преверени информациї. „Увага! Улїца Иве Лоле Рибара нє будзе мац води од пол дзешатей рано до два годзин пополадню.” Ниа до конца, води уж нє було на осем рано, а зявела ше аж на пол штвартей пополадню, так же анї кафа ше нє сцигла увариц и попиц. Алє но, можеме повесц же мали право, лєм ше дакус шицко одлужело… цо же то даєдна годзина менєй-вецей? И нє знали зме же ше подрозумює же кед води нєстанє, дойдзе и до того же у хвилькох нєстанє и струї. Будземе знац за другираз, бо цо можеме поробиц, нє так же маме одвичательних котри би требали ришовац таки проблеми…
Цо ше случує кед же случайно змокнєце и похорице ше? Як и кажди граждан у тей жеми, маце право пойсц до свойого вибраного дохтора у державней установи наволаней Дом здравля. Тота установа у нашим валалє (як и у векшини других местох у нашей жеми) випатра як кед би ше розпадла у хвильки кед биш дуркнул до мура. Место на котрим би гиґиєна требала буц на першим месце, у реалносци полне зоз прахом, нєчистоту и бактериями. Тот проблем на єдним висшим уровню котри дакус чежше ришиц бо корень того заш лєм на уровню самей держави, алє тото цо на локалним уровню то сама заєднїца, односно колектив знука тей установи. Правда же млади нє сцу робиц у таких условийох, вони жадаю за дачим лєпшим и праве прето иду цо далєй отадз. Алє на таки мали валал верим же би достаточна була єдна, або два совисни и вредни особи котри би ше дакус баржей пошвецели своїм гражданом. У хвильковей реалней ситуациї, роботни час установи нїяки и анї кус практични, шицки возрости иду ґу єдней дохторки котрей бурек важнєйши од своїх пациєнтох и на шицко тото нє знаш чи ши пришол, чи ши пошол. Дакус ше понамагаце и натрапице алє до конца достанєце шицки папери котри вам потребни. Ище єден проблем то велька вироятносц же и далєй нє будзеце знац цо ше з вами случує, бо препатранє пациєнта єдна велька обовязка, и прецо ше подрозумює же дохторе тоти котри одвичательни за ваш препатрунок, я наисце нє знам (а нє знаю анї вони, дзе пише же то їх обовязка?). Общи дохтор пациєнтов проблем випише на паперик и пошлє го ґу другому дохторови, до другого места дзе препатрунок мож заказац аж о три мешаци (кед пациєнт ма щесца!). Нормално, кед дахто нє ма авто тот будзе у ище векших бриґох, бо рижни превозки нє барз обезпечени з нашого валала. Правда же зме дакус завартейша ґрупа народу, алє нє так же нє любиме и ми видзиц швета… З таким системом голєм можеме знац же нє вимреме як нация, алє найвироятнєйше же поумераме як єдинки од хоротох (або стресу).
Дружтвени порядок, дзепоєдни системи и установи нє функционую так як би требали. Кед приду одредзени хвильки за медиї або за перши шори, шицки одвичательни ше знаю зявиц у елеґантних облєчивох з пишно подзвигнутима главами. Дзе ришеня за системски проблеми и проблеми уж хронїчного гарактеру? По тих цмих улїчкох и Домох здравльох єдного дня треба же би ходзели и нашо дзеци, котрих нє будзе кед ми щезнєме скорей як цо направиме пременки. Жажда за намаганьом зна ше загашиц як и швичка котра гори у цмей ноци, алє кед вибудуєме стаємни шветла, нє будзе вецей анї валал, и нє будземе вецей анї ми як народ жиц у цмоти.