24-го лютого 2022 рока – дата, же каждый обыватель Украіны запамятат ю до остатку жытя – начала ся полномасштабна война. Підступнї, сред ночы, РФ отварто атаковала мою Украіну.

О войнї слышал єм лем од старых люди. Война подїлила іх жытя на ДО и ПО. Тілько осібных вспоминів, тілько осібных слез… же розуміш, што война навсе змінила лёс не лем тій осібній людинї, але и цїлым народам! Чытаючы артикуль Мигаля Кушницького, тїж сой помыслил, яка дале доля чекат на руснаків / лемків в Украінї. Ниже хцу ся з Вами подїлити свом опіниём.

В основі гідентиты каждой нациі лежыт якыси міт, а часто и не єден… Сербы мают косовски мит, а украінцї мают свій – міт Переяславської ради. Хоцкы не знаме докладнї, о што там ходило, бо жадной умовы на писмі завірено не было, але добрі знаме результат – окупацию маскалями Украіны (Гетьманщыны). Веце як три сторіча украінцём не вільно было будовати свою державу, не вільно было мати свою гінтелїґєнцию, не вільно было пильновати свою гісторию, культуру и язык. Украінскє квітя: полїтикы, науковцї, писателї… зовяло од репресий.

Хвала Богу, украінцї прецїн выбороли свою незалежну державу и юж зачало вырастати нове, молоде квітя. Тото молоде квітя юж знає смак… свободы. Свой свободы! Тото молоде квітя – МЫ! Мы маме отворены границї – мы видїли, як жыют свобідны народы Европы. А колий не видїли, то легко можеме ся дізнати – дос лем поглядати дани в бравзері, дос лем написати иноземцёви в месенджері… Мы юж не даме забрати нашой свободы, бо она так дорого дістала ся нашым предкам.

З розуміням свой свободы конечнї приходит и розуміня чуджой свободы. Украіна – то є молода держава. Яком она буде – залежыт лем од нас, од молодого квітя. В нездалого ґазды и ґаздівство нездале, а в доброго ґазды и ґаздівство добре. Подібнї в пасивных, нездалых до полїтикы а окономікы, обывателїв и держава буде нездалом, а в активных обывателїв… Мусиме быти як тот добрый ґазда! Од 1991-го Украіна пережыла, як мінимум, дві революциі. Цїль каждой украінской революциі ся зводила до єдного – побудовы демократиі, народоправля. Украінцї твердо вызначыли, частём якого сьвіта хцут быти, отже, крок през крок маме до него ити.

Як єм уж гварил, молоде квітя в Украінї допіру росне. Мы ся вчыме! Вчыме ся боронити свою державу, вчыме ся будовати єй окономіку, вчыме ся розвивати єй культуру и т. є. Так, не вшытко ладнї выходит, аже мы ищы молоды. Мы можеме деси ся змылити, мы можеме деси не надати потрібной увагы, мы можеме деси ся ґлупо вперти, але… мы ся стараме!

— Добрі, а што буде з руснаками?

На землях Украіны жыют не лем украінцї, але и велё инных народів. Украіна – то є наш вспільный дім, а свобода – наша вспільна релїґия. Мы видиме, же на Московщынї меньшы народы сут поневолены. На боцї Україны пришли и рамя до рамя встали достойникы чеченцїв, бурятів, татарів, ерзян, айрат-калмыків… За Украіну воюют білорусы и грузины. Тото єст наша вспільна война и я твердо вірю, же звитяга над Москвом принесе вызволїня вшыткым нам. За нашу и вашу свободу!

Браття українці, пам’ятаймо той біль, що пережив і переживає наш народ. Господь дав нам шанс на остаточне визволення з-під московського ярма, тож не втратьмо його. Пам’ятаймо також і про своїх союзників, про своїх друзів! Від імперського гніту Москви потерпають десятки малих народів. Як і ми колись, вони не можуть вивчати свою історію, не можуть підтримувати свою культуру, втрачають рідну мову. Український народ зобов’язаний не бути осторонь і зобов’язаний допомогти. Подібно, ми й самі повинні не загубити, повинні не зрадити ті ідеали людської свободи, за які сьогодні боремося. Україна – символ боротьби за демократію і… маски знято! Руснаки України, руснаки Польщі, руснаки Словаччини встали на бік України – не лише словом, але й ділом! Пам’ятаймо про це і… хай як кому важко, хай як кому суперечливо, проте люди, попри все, мають право на етнічне самовизначення. Дякувати Богу, що є молодь, яка хоче зберегти та примножити своє місцеве, своє рідне – то даймо їм таке право, від цього Україна лише виграє!

А тепер, дорогы руснакы, найперше мы маме глядати тото, же нас лучыт. Я знам твердых патріотів Лемковины по обі стороны, повім, етничной самоідентифікациі. Невелё остало нас, тых лемків, бы ся медже собом вадити. Як маме розбіжности – то лишме іх на потом, працуйме над вспільным. Якбысме тратили тілько енерґиі на хосен, кілько тратиме на ріжны дрібны колотнечы, то юж вера бысме, за пожегнаням Ивана Русенка, збудовали сто два села по двіста нумерів… 🙂 Я хцу, жебы мы потисли єден другому рукы, стали добрыма приятелями. Милы братя з Лемковины, братя з Пряшівщыны, братя з Балькан и инных сторон – дай Пан Біг, тота война ся кінчыт украінском звитягом – я запрашам Вас до Львова на каву. Мы маме дуже вспільного, але давны міты, што ся шырили, затворили нам очы и звязали рукы. Як и Вы, лемкы Украіны хцут знати а розвивати нашу вспільну гісторию, нашу вспільну культуру и нашу вспільну бесїду. Так, маме тїж розуміти, же дуже нас и дїлит… але то єст нормальнї! Мы маме быти тактовны, з терпіням и без аґресиі, арґументовнї доносити своі мыслы, свою позицию. Каждый ся мылит и каждый може мати рацию, але разом сме сильнїшшы!

Одсаль, я вірю в новый добрый етап гісториі народів (медже якых и руснакы), етап свободы. Я наопак маю ищы більшу мотивацию, жебы тот етап пришол и готов ищы більше працувати на наш хосен. З Божом ласком, Украіна стане частём ЄС – пропадут медже нами границї и конечнї постанут и новы можливости, и новы цїлы, и новый приятельскый диялёґ. Як ся гварит, робте screen 😉