Прийшла студїнь, ипнї морозы цїпит. Ипен типирь настав красный час, убы пōрізати поросята, набити си пікницї а гуркы, будити солонину. Як руснакы нарабляли из свіжанинōв давно, а як типирь, напишу у сьōму назōрі.
Из приходом мōрōзȳв у карпатськых русинȳв є звык різати поросята, кōтрі ся выдгōдōвувут, держат ся рȳк. Сись час файный тым, ож добре ся солонина а мнясо будит, што ґаздам лиш на хосен. Айбо давно ни вшиткі гōднї были свинї держати. У дакого їх ни было, бо тяжко было выгодовати. Та завто у такый час різали козята, ягнята. Айбо у мнōгōй чиляди ōснōвōв діля мняса были свинї. Як до ярьованя авадь кōшіня, до сього «сытного» сезōну чиляди треба ся было паровати.
Давно
Што гия было зробити май первоє, тото напаровати си много файнōй папороти, кōтрōв убпальовали поросята. Бо лампы на бензинови пōявлят ся у люди лиш через дōвгый-дōвгый час. На папōрōть зачинали ходити на зачатку новембра. Брали міхы, вязанкы, та ишли у хащу, ид толокам. Тоды из папōрōтьōв была проблема, бо усяды ся косило, были толокы, де ся пасло читаво худобы, та читаво ї тяжко было найти. Май ліпша ōна была у драчу, бо там ся всōкōчовала высōкōв тай рунōв. Треба ї было нажати на дві файнї вязанкы. А дома ї ищи треба было вымыти тай пōсушити.
Дальше наперед треба ся было договорити из різальником, бо їх было лише пару на село. Инчак за такых людий казали гентеші. За мадярȳв, а потому и за чехȳв, гентеш — професія, котра была сертифікована. Убы дȳстати сертифікат, треба было ни менше пȳврока-рȳк учити ся коло сертифікованого гентеша из стажом бȳльше пяти рōкȳв, а пōтōму здавати екзамен. Дуже интересно, ож кидь у єдного гентеша двоє ни здали екзамен, його тоже лишали сертифіката.
Різати поросята, як давно, так и типирь, ґазды хōтїли израна, убы быв час талантовати из мнясом. Різальникови фурт помагали єден-два людий — раз вытягти порося из стайнї, а пак помагати по паліню тай розбираню. Порося ся раз убертало на єден бȳк, пак на нього метали папōрōть и палили, а пак ипен сяк, лиш другый бȳк. Дале гентешови треба было акуратно розбирати.
У давных хыжах дым из печи ишōв до сїний, а из сїний на пȳд. Из пода пōпȳд стріху на двȳр. На пȳд и клали солонину, котра ся будила выд дыму. А пак ї на літо искладовали у гордовы.
Мнясо про руснакȳв было делікатесом. Ни їли го каждый динь, а лише на праздникы. Авадь давали пораз хворым ци малым дїтьом. Мнясо солили та вішали на пȳд, на банты, де ōно ся будило выд дыму. Пікниця была лише на великі сята.
Нынї
У днешный час різати поросята у період мōрōзȳв переросло у традицію, котра тоже має звыкы. Причина у тōму, ож коли ся заріже вепирь, та треба два-три дны талантовати из мнясом, а за тыждинь будити ищи солонину. Дуже є читаво усякōй роботы, котра первого дне буде ся робити и до пōпȳвноче авадь ищи май пȳзно. За тото вшитко напишу.
Так, ги давно, треба ся договорити из різальником. Утōчнят ся динь тай час, коли чōлōвікови буде паровати прийти. Вшиткі бы хōтїли договорити ся чим май скорше, убы быв час талантовати из мнясом. Убы порося ся зарізало чим май скорше, та треба різальникови прийти дуже рано, коли ищи дōвго буде потемок. Тōму ґазды позиравут, убы на тот час, была у шōру литрика (на тōму містї, де ся буде різати).
Типирь уже на папōрōть ходити ни треба, хōть є ї дуже читаво. Свинї ся палят лампами. Тоты лампы сут на бензинови, та ґазда позират наперед, убы напаровати пару літрȳв бензину. Приносят ся два цапы тай великі двирі, ци инако стȳл (збиті великі до вороха дошкы). Складувут будїлку, кидь ōна деревляна (розкладна). Ищи ґаздови треба напаровати чисті великі дрыва, котрыми ся буде пȳдпирати порося гōрілиць, кōй го треба буде уже розбирати. Ни забыти напаровати мōтуз, котрым треба буде язати порося, кōй го будут из стайнї выводити, тягнути. Кидь у хыжи ни є бȳльше людий, та треба ся ищи из дакым договорити, убы прийшли помочи тягнути, а кидь треба та и убстати ся палити.
Ґаздыня парує лаворы, банякы – вшиткый пōсуд, котрый треба буде на мнясо. А треба го дуже читаво. Розпридїлят ся усьо, што гия. Приносит ся корыто, у кōтрōму ся буде солити солонина. Ясно, ож треба напаровати й сȳль, па пікницю треба буде начистити часныку. Видит ся, ож нич тяжкого ни є, айбо сякі пȳдгōтōвчі таланты забиравут много часу.
Рано, кōй ся ріже порося, ґазды уставут и рōблят си рōбōту: ґаздыня кōвпотит, а ґазда палит литрику, вшитко, што треба, выносит на двȳр. Ги правило, хōтят ся зашорити на годину май скоро, ги прийде різальник, убы усьо было напаровано, и мож ся имати до роботы. Різальник кōй приходит, спиршу го честувут кавильом, авадь узваром, а пак ся вȳн пȳдгōтōвлят до робочого процесу. У нього сут усякі нōжї, єднї на різаня, а другі, убы порося чистити. Точит їх, кидь треба. Ллє бензин и розпалює лампу, треба їй час, убы ся прōгріла. Кōй прийде ищи датко ни з хыжных (кидь треба) помогати, усї в збōрі, мож ити у стайню.
Люди захōдят у стайню та шікōвно планувут, як провадити на двȳр порося. Ґаздыня стає пиля коровы, сокотит ї, убы ся ни напудила ци ни стало ся инчакых хыб. Гентеш иде у кецок, ид поросятам, выбират котроє треба, мōтузом яже за лабы так, убы перепуженоє порося людям легко было тягнути. Даколи натягне му на голову відро, та так помалы го вытїгавут, убы ся ни так бōяло. Кōй порося уже на двōрі, різальник тым го мōтузом шпотат, а люди у другōму кȳнци мōтуза мȳцно держат, убы сōбōв ни било. Пак різальник наскоро дōсїгат напарованый нȳж та ріже порося. Ріжут у нас поросята у сердце, а май часто у шию. Пак чекавут три-пять минут, убы стекла крōв, и лиш так кладут го на напарованый стȳл.
Зачинат ся процес. Двоє-троє люди зачинавут убпальовати свиню тай такōй ножом чистити выд шерсти, котра убпалена легко ся выдшкрібтує. Убпалювут тай чистят з єдного бōку, а пак перевертавут на другый. Дале свиня читаво, начорно палит ся лампōв, зась из єдного бōку, а пак из другого. За єдным разōм выдрывавут гет папіркы.
За тым, як свиня убпалена, поливавут ї горячōв вōдōв, и давут мало часу, убы «накысла». Дале єден чōлōвік изливат горячу вōду, а другі чистят. Май тяжко было чистити там, де гучок тай уха. Туды воды треба было лляти май бȳльше. А за вōдōв позирала ґаздыня, усе звїдала, ож и заходит ї ци нєт, та доносила.
Но а дальше різальник зачинав розбирати. Вȳдрубовав и рубав на дарабы гōлōву. Такōй из шиї різав ґаздыни мняса, бо просила, убы зварила на фрыштик. Но а дале ся брало усьо за шором тай метало ся у лаворы ци инакый пōсуд. Килюхы клали навкреме и раз прятали. Дале уже мнясо ся носит та вішат у будїлку, а дарабы солонины нōсят у корыто из рōпōв. Котра солонина из мнясом, тōту навкреме пак вішавут будити. Кōй вшитко ся зробило, тоды ґазды кличут різальника за стȳл на напарованый фрыштик, де мусит быти свіжоє вареноє мнясо.
Што ся робит дале? Но туй, ги кажут, роботы нипочатый край. Ребра, лабы треба убрізовати, а тото мнясо різати надрȳбно на пантликы. Тото пак мнясо моле ся мясорубкōв на фарш, набиват ся пікниця. На май великі дарабчикы ріжут мнясо, котроє буде на тушōнку. Ідеальноє, черствоє мнясо, за котроє кажут «рыба», ріжут ōтдїльно. Кȳстя, што ся лишат, рубавут на май малі дарабы. Дакотроє, особенно ребра, будят.
Варят рішкашу, кōтру треба буде на гурку. На ний треба зварити сердце, пичȳнкы, язык, й почкы свини. Тото ся пак моле и набиват ся гурка. Як на гурку так и на пікницю, треба кышкы, кōтрі ґаздыня усе мыє у ріцї, пōтōцї, а пак у хыжи ищи повирьхы чистит. На пікницю ид фаршови мōлят часнок и додавут пирцю тай соле. Гурку пак варят, а пікницю несут у будїлку.
Мало за будїлку. Будїлка – спеціальноє місто, де будит ся солонина тай пікниця. Годнї там будити также шōйт тай инше. Сут будїлкы вымурованї тай деревлянї, розкладнї. Дрыва, што кладут ся на огинь у будїлцї, ни сут тоты, што ся кладут у шпор. На сякоє дїло парувут ся инакі из овочевых дерев, ги слива, яблȳнка, авадь дичка. Причина сього в тōму, бо дым из дрōв сякых пōрȳд буде мати файный аромат, котрым ся красно прōбудит солонина. Могли на огинь класти піря из струча, а пораз и струк. Робит ся тото вшитко про аромат.
Солонина стойит динь-два у рōпі, а пак ї будят за пару днȳв, закі файна ни буде. Пікници доста й динь. Ищи тōплят на шпōрі сало тай шкваркы, убы з того была масть. Но тай рōблят ся ищи усякі май дрȳбнї роботы, ги приміром, кōжу нарізати, шкваркы закласти. Тко што любит, тото си налажує.
Ися робота — приклад того, ож як у днешный час вчинив ся звык. Сут туй и нарōднї вірованя, бо кōй різальник заріже свиню, выдтинат їй кȳнчик хвостика. Ґаздыня го бере и мече у стайню, у кецок, убы ся свинї вели. Ріжут у нас и телята, айбо сякых талантȳв, кōтрі мавут почисть межи руснаками, ни є. Там што? Заріжут, издōймут кōжу, розберут, пōріжут на дарабы мнясо, кȳстя пōрубавут — и кониць. А из свинями уже сут традиції, період свіжанины ся чекат. Но тай які вичȳркы фурт были! Даже выд самого рана сходили ся жоны, та помагали талантовати из мнясами. Робила ся робота, тай доста, за єдным разом, было бисїд. Ищи, за традиційōв, ташку из свіжанинōв несли до родичȳв, убы и ōни заїли мало свіжака.
Датко уже ни знає чинити пікницю, гурку, шōйт и усьо инше. А мнясо складут у камеру тай готово. Айбо май много русинȳв ищи талантувут ипен сяк, ги-м написав у назōрі.