Де бы сьме ни йшли, што бы сьме ни читали авадь слухали, усяды ся пӯднимат тема екōлōґії. Но тото ся робит ни задерь, бо кидь файно попозирати, та видко, ож проблемы сут. Сама наука екōлōґія, старат ся ни лише рішити наслідкы проблем, а и навчити людий їх ни чинити. Сам знаву, за што пишу, бо выдучив им ся на еколоґа у Дрогобицькōму ДПУ им. И. Франка. Кидь напросто, май главноє типирь діля екōлōґії — тото навчити людий сокотити ото, што є кругом нас, рішити екопроблемы, што ся стали типирь, позирати, обы промысел ни чинив хыбы прирōдї тай навчити збалансовано хосновати прирōднї ресурсы.

Хōть «збалансованоє хоснованя» ввели нидавно, айбо видит ми ся, ож наші прадїды знали за нього и в свӯй час. Бо тото, як они робили, ставили ся до всього, што є кругом, вшитко пӯдходит до днешного терміну.

Давно ся люди гріли лише дрывами, ґаздӯвськый инструмент быв ушиткый из дерева, айбо ни значит, ож чилядь читаво рубала хащу. Хыжкы были малі, тōму нагріти їх было легко. Треба было фурт дрōв тай трісок, обы спечи хліб, варити їдїня — исе айно. Треба было тыча, палї, стōвпцї и всьо инше на ґаздованя. Но пōвім зась, ож дерева ся читаво ни хосновало, брало ся ипен тӯлько, кӯлько треба. Тай тото дерево ся брало из свойих кӯсниць. У яри, авадь в осени, кōй ся пӯдчищат, ґазды такōй позирали, котроє дерево мож буде убалити, готовили дрыва, паровали си тыча. Пак на вōзї возили дōмӯв, авадь на самōтяжках у зимі.

Важно пōвісти, ож чилядь дуже сокотила кӯсницї тай хамникы, што были пиля ний. Тōму, кōй у яри гребло ся листя, та у веретї вшитко ся зносило у пару міст у хамник авадь єдно-дві огнища. А кōй ся палило, та дуже сокотили, обы ни дай Бог огинь ни пӯшōв сухōв травōв та ни ймила ся хаща. Кидь рубало ся дерево и лишало ся рӯща, та змітовали го у ворохы, та пак тоды ся палило, кōй ґазда знав на бизӯвне, ож огинь ни годен пӯйти.

Як руснак честує маржину, так ипен честує дерево, прискіпы, грезно. Прискіпы ся фурт удобряли гнойом, а кидь дашто было у хащи, приміром дика чиришня, та чōлōвік бы ни смів выдчихнути стōвпа з ний, убы си май легко чиришинь нарвати. Тото была чиста людська култура.

Дуже чилядь позирала, обы была близько чиста вода — авадь до обшаря, авадь до кӯсницї. Тōму рікы, потокы пиля хыж, хосновали ся, айбо усе позирали люди, обы быв порядок. По хащах чистили кырницї, розгачовали зворины, обы была вода сōбі тай худобинї.

Вадасовали дїды ни дуже. На тото треба было справку из ōкружного нотаріата, авадь выд великого землевластника, на чиїх хащах чōлōвік хōтїв вадасовати. Имати рыбу мож было май легко, айбо быв час, ож и на ний треба си было выхожовати лицинзію. Такого понятя ги «браконьєрство» ни было, тай рыбы ся имало ипен тӯлько, кӯлько было треба.

Из истōрії Березникӯв треба пōвісти, ож читаво діля всокоченя хащӯв, природы зробила барōвська династія Шенберґӯв. Доналд Шенберґ быв знаный вадас, а його хащі сокотили.  Вӯн запустив быв у нашых хащах зубрӯв. Пак спеціално ся завозили другі зубры из теритōрії днешнōї Пōльщі, обы їх «схрестити» діля выднōвленя ґенофонда. Также читаво было насажено смерекы, котра была ни притаманна ипен в сьому реґіōнї, де живу.

Но а што видиме типирь? Тадь так, гибы мы чужі, ни правнукы нашых дїдӯв. Они знали, што и як треба робити, обы дōвкола усьо было добре, обы ся держало в порядку. Нам ся тото выд них ни передало, авадь просто сьме забыли. Забыли сьме, бо я тямлю ни раз, як старшина давала сōвіты и фурт переживала, приміром, кōй ся пӯдчищат на кӯсницях. Такых прикладӯв є дуже читаво, айбо мы ся ни прислухали. Великый шустрый технічный проґрес дав за ся знати та дуже пōміняв чилядня. Мы просто ни цїниме тото, што маєме.

Узяти вōду. Типирь маєме из нив проблемы. По хащах зворины тай кырницї повысыхали, мож пōвісти, усї (!). Вода ся найде хыба май дōлӯв, по зворах. У басейнах, выдкы пō трубах пōступат вода до хыжӯв, пошти нич ни є. Брали бы сьме си вōду из рікы тай пōтōкӯв, айбо ни гōднї сьме. Ни гōднї сьме чōму? А тōму, ож туды напущанї стьокы тай насыпано читаво смітя. Нитко нам исе ни вчинив, самі си робиме.

А рыбы у ріцї уже ни є, хōть давно ї было дуже читаво. Усю ї выбили током. Ни мож было имити кӯлько треба, ай выбити током, зобрати, а пак веречи у гнӯй. Сяк ипен вадасованя. Выстрілювут браконьєры усьо, што ся попадат, ни позиравут нич. Сякі реалії.

Дуже читаво типирь треба дрōв. Из каждым роком исе проблема каждого обшаря. Де їх купити, де наготовити. Тото, ож рубавут хащу низаконно — друга тема, май ґлобална. Айбо самі тото дōпущаєме — говориме, говориме, но нич ни робиме. Даєме рубати, а самі си наготовити ни гōднї сьме, тай треба читаво, уже мінус.

Но та пōвім я так, ож нам ни треба ипен так дуже учити збалансованого хоснованя, днешну еколоґічну ōсвіту — а треба си нагадати, ож як сокотили прирōду, вшитко, што у нас є, наші дїдове, та ипен так робити и нам. Повірьте, перемінит ся усьо на ліпше. Бо наші руснакы за екōлōґію знали давно.