Руно так, ги чилядник ся формує позад пережитых травм, так и нації переживавут неперестанні зміны. Окреме важно розуміти сесі події, бо вни удкрывавут оболок ид реаліям, што ся часто убставут невидимыма. Нима ся дефінує сіть конкурувучых інтересу межи народома; ідеолоґія проходит провірку на силу не у дебатох, ай у прямых конфліктох; накониць, проходят провірку ай обіцянкы з вірносныма клятвами. Позад копы причин, русинська еліта епохы удроджіня (1989.- нынішні дны) фест умалила тоты річі, што мож тримати за наші природні травмы. Тото не значит, же їх не вызнавали, єднач їх часто тримлют лем ги історичні події, не потребувучі глубокої політичної аналізы, окрем векшого дотриманя демократії а "європийськых цінностий". Доста буде повісти, же того не доста. Тым, кому ся бажит май глубокого назора на тот період, варта прочитати Основі Русинії.
Сеся статя є убєднаньом сирії публикацій, выйшовшых у 2023. рокови, у котрых ся пописувут три головні історичні травмы русинського народа. Ищи є відеовирзія діля тых, кому май парує ілустративный формат. Ушиткі сесі події ся стали за послідні 150 року, и ушиткі три были направлині на истрибліня вадь части, вадь такой усього нашого народа. Хоть сесе ся раз може повідіти надміру голосным твирджіньом, сесе правда. И без голосної заявы за вто, што з нами было зроблено, и без намаганя выправити тоты обіды, другі народы си так и будут дале думати, же їм сякоє зыйде з рук. Повинно быти вызнаня, накулько бы не было їм некомфортно жити з баластом дій свойих предку.
1. ДЕКАДЫ мовчаня
Май 22, 2023
Декады мовчаня – період 1945-1991. року, коли ушиткі державы, де жили Русины, окрем Югославії, заказали русинську самосвідомость и язык. Контакт межи нами и нашым коріньом быв урватый без журы за наслідкы. Была урвата ушитка комунікація межи домовинов и діаспоров, як и межи частями самої нашої домовины – запирті гатары межи СССР и його сателітами сперли ушиток діалоґ. Была репресована грекокатолицька цирьков, многі наші реліґійні лідеры были скарані на смирть, остатні мусіли робити тайно, жебы не стратити живут.
У сесю добу наш наруд мусів прияти иншаку етнічну самосвідомость, ходити у вошколы, истворині про реалізацію сьої штучної зміны. Наприклад, Русины Пряшовщины часто мусіли выберати, ци называти ся Словаками, ци Українцями, и май часто выберали першу опцію. На Пудкарпатськуй Руси українізація была елементом державної політикы з момента анексії края у 1945. році и дотипирь. Русинськый язык став закарпатськым діалектом, а русинська култура – закарпатськов културов. У Румынії, де ся находит малый дараб Гуцулщины, його жителі так само были автоматично записані межи Українці. Каждый, ко протестовав авадь казав правду, быв запертый до арешта вадь поштрофованый. Ситуація ся зачала міняти у ліпшый бук лем по спадови Жилізної завісы в 1991. році.
Як видите, тоту добу сьме пережили мало не чудом. Сесе доказ волі й віры русинського народа. Може сьте ся вже догадали, же и многі наші типирішні проблемы выйшли з того часу. Айбо сись період особливо важный діля нашого розуміня, бо верже світло на несправедливость. Коли Україна каже, же наруд Пудкарпатя українці, знаєме, же тото неправда, же Україна причастна до ганьбовитого плана примушеного мовчаня, што ся зачав изгорі, из вирьху совітського режима. Коли словацька влада ся чинит, же не мала історичну роль у нашум притісніню, знаєме, же тото неправда.
Діля Русина не доста лем знати тото вшитко. Прочитали сьте вступ, учіт ся дале самостуйно, а коли будете бізувні в собі, пробуйте інформовати другых, авадь и творити свуй інформаційный контент. Сякыма крокома ся убновлює наш наруд. Сяк каждый годен помочи у ширіню знаня за нашу історію и сучасность. Слобода через мышліня, розвуй через діяня.
2. Етноцид Лемку
Юній 23, 2023
Траґидія Лемку тото не лем акція «Вісла», в рамках котрої Лемку насилно выселено до западної Польщі. За такым прирунаньом крыє ся наміреноє стераня самої ідиї Лемковины — не бисідувучи уже и за тяжку особисту травму авадь ненаворотноє ничіня културы. Мож даже повісти, же злочины польського й совітського уряду далеко пересягнули насилну депортацію. Лем з кулькох року ся даст выбрати цілый испис ганьбливых поступку, у котрых ся польська влада не лем не признала, айбо й не зробила нич, жебы їх выправити. Айбо што маєме на увазі, кой пишеме, же ту иде за штось булшоє?
Етноцид Лемку то етнічна чистка й насилна асимілація лемкувського народа, політика польської державы уд 1945. до 1947. рока, коли послідні Лемкы были выселены на запад Польщі. Слідучый період, Декады Мовчаня, быв добов заказу русинської ідентичности й бисіды, што трывала до падіня комунізма в 1991.
Чом датуєме початок того етноцида на 1945. рук, а не 1947? Важно розуміти, же акція «Вісла» не была єдинов депортаційнов операційов у тум реґіоні. Стераня Русину, кой Русину-Лемку называли Українцями не смотрячи на вшиткі противні доказы, мож назвати типовым про 20 столітя. Містны власти прирунали Русину-Лемку до Української Повстанчої Армії (УПА), хоть направду вни не мали нич общого з тым чужым войськом — за УПА стояли остаткы ультра-націоналішту з Выходної Галичины й Волыні, союзнику ОУН-Б й ОУН-М. Масакры польськых цивілу мож было раховати на дисяткы, спалены были цілі села. Коли польські й совітські власти задумали ліквідовати тоту армію, та рішили зіґноровати розділ межи нима й нами.
Протягом дакулькох акцій «выміны насиліня» Лемку й Українцю з приграничных реґіону выслано до Совітської Україны, дакотрых онь на Донбас (Radio Free Europe тото інструмент америцької пропаґанды, айбо відео вартат увагы). Векшость переселеных найшли ся на Западнуй Україні, де ся присохтовали до української културы й житя. На початку акції «Вісла» історично заселині Українцями й Русинами-Лемками терены уже были в великуй мірі безлюдні. Тото было уже лем закончіня роботы.
По Акції Вісла была проведена цільова чистка вшиткых видимых сліду Лемку на їх земли. Цілі села были стреблині, а оставші храмы силов забрано православнуй и грекокатолицкуй цирьквам. Вильо з тых храму дотипирь функціонувут ги римокатолицькі й служат потомкам новых польськых переселинцю. Вышмарині на запад Лемкы ани не были поселині разом, місто того были розсіяні на широкуй обшири. З часом векшость Лемку забыла русинськый язык. Не было ниякых урядовых проґраму вадь помочи діля направліня тої кривды.
Пудсумовувучи, самого лем признаня тых подій не може быти доста. Тото бы были лем слова без жадної зміны їх резултата. Мінімалноє удшкодованя, котроє мож прияти уд державы тото навернутя вшиткых храму, переданых римокатолицькуй цирькви а наданя зимлі потомкам выселеных Лемку з можностив навертаня на Лемковину. До того часу ражучый злочин стиртя Русину надале ся убстане пятном на польськум штаті, котрый остатні 30. року намагат ся значно змуцнити свою репутацію демократії й оборонця європийськых цінностий.
3. Австрійськый Терор
Новембер 17, 2023
За тридцять року до Етноцида Лемку тай Декад Мовчаня, на Лемковину прийшла друга страшна епоха історії русину. Уна ся зачала у 1914. тай завершила ся онь у 1918. рокови з розпадом Австро-Мадярщины. Лемку ганили за тото, што вни ниґда не чинили, тай карали не думавучи за тото, як ото на них уплыне. Испозад того селяне, педаґоґы, активішты тай Лемкувські інтеліґенты зазнали май гуршых злодійств, што колись чинила австрійська влада.
Епоха, за котру туй пишу, знана ги Австрійськый Терор.Уна ся характерізує розломом живота Лемку у період помежи 1914. тай 1918. роками. Дисятируча сперед 1914. роком австрійські урядникы фурт скептично никали на Лемку Лемковины тай Русину Выходної Галичины. Туй ся мож наганути за Адолфа Добрянського, котрого у 1882. рокови, уєдно з доньков му тай Иваном Наумовичом, поставили перед судом у Львові за “зраду” позад їх позиції. Діля тых, ко быв у владі у Відньови, наш наруд ся видів потенційнов пятов колонов, што годна помагати російському врагови. За пару місяцю сперед войнов были розроблині планы “здержованя” лемкувського насиліня. А у 1914. рокови, коли война йшла австрійцьом препаскудно, тота параноя ид Лемком ся зачала збулшовати.
Тото, што теоритично мало бы быти стратеґічным рішіньом, оказало ся скоординованов ошалілостьов армії проти лемкуського насиліня. Перетрясы цілых сел тай практика смертної кары без суда за єдну лем догадку за шпіонаж ци “непатріотичну позицію” стали ся звычныма явами. Єдным из убитых сякым чином быв знамый сященик Максим Сандович, котрый не чинив аниякого злодійства, тай быв убитый у Ґорлицьох у 1914. році на зачаткови войны. Тото вшитко ся буде держати слідувучі дакулько року, іґнорувучи леґітимность ци вирьховенство закона.
Тых, ко не трафив пуд безсудові розстрілы, айбо попав до рук австрійськых катуну, удвозили на жилізничні штаціоны тай садили у ваґоны діля маржины. Накониць, пусля дакулькох дню пути у тых ваґонах, люде доходили ид пустым полям коло вароша Ґрац, што у Австрії. Тото місто ся пак перетворило на концлаґер Талергоф, айбо пирві, кого гев загнали, мусіли місяцями спати на голуй зимлі у студінь тай дождж. За три рокы екзистованя того лаґра через нього пруйшла скоро ушитка Лемкувська інтеліґинція. За тот час через нього пруйде 2000 лемкувськых педаґоґу, а ворошноє чісло русину, што были у тому лаґрови, за дакотрыма даныма перекрочує 7500 людий. Хоть загнаня у Талергоф не было само уд себе смертелным засудом, великый процент русину умерав у час перебываня там. Тот лаґер быв прототипом нацистичных концлаґру часу Другої Світової Войны, айбо місто меморіала тай могыл жертвам на містови лаґра днись стойит летище. Австрія ся ниґда ани не перебачала за свої злодійства.
Лаґер быв накониць запертый австрійськым імператором, масовоє переміщіня тай зничіня громад лемку ся накониць зоперло, а самі лемкы проголосили свою Лемко-Русинську республику в 1918. рокови пуд лідерством Ярослава Качмарчика. Айбо раны, уразы, што лишили тоты події, ниґда ся ни выгоят цалком. Тысячі лемку были несправедливо забиті, діти їм зостали сиротами без трібної помочи. У дакотрому сенсови, и мы сьме ся дниська не у повности поновили свідомостьов тай душов. Таги ушиткі инші страшні часы нашої історії, сись терор є щи єдным прикладом нелюдської жостокости до русинського народа.