Шорова бодра публікація за двохденный тренинґ діля «представителю національных спільнот Закарпатя» спершу ся видит взорцьом європийського пудхода: діалоґ, […]
Category Archive: Думаня
Выступ Ґабріеллы Дерепы на Форумі ООН из прав нацменшин став важным моментом діля всього карпаторусинського двиганя. У первый раз за многі рокы русинка родом из Пудкарпатя удкрыто, сміло й ясно озвучила хыбу невызнаня карпаторусину в Україні, угрозу еколоґічнуй безпиці Карпат тай удсутность діалоґа межи державов тай русинськов громадов.
The decades following the revolutions of 1989 represent one of the greatest eras of opportunity that the Rusyn people have ever seen. There were times when we had been more autonomous and demanding in our ambitions, but to claim another era has been freer or more supportive of the rights of minorities would be foolish. Our trusted elite with its tremendous intellectual capability, tendency for delusion, and the courage of a fawn at the sound of a snapping branch, would have accomplished far less if this were not the case.
Кой голова структуры, што ся называт «Народна рада русинов Закарпатя» дават коментарь, котрый, фактично, делеґітимізує выступ карпаторусинської активісткы на межинароднуй платформі, – сесе не просто приватна мысль. Сесе політичный сиґнал. Сесе маркер глубинної хвороты, котра розїдат русинськый рух изудну: капітулантство, страх, сервилность и абсолутна страта обєктивности.
Коли карпаторусинська активістка Ґабріелла Дерепа пудняла в межинародных структурах тему ничіня природы Пудкарпатя и удсутность вызнаня корінного карпаторусинського народа, многі чекали цивилізованої дискузії. Місто того ся появила публикація Олены Мудрої, переповнена ярлыками, домыслами, інкримінаціями «сепаратизма» й фантазіями за «російську аґентуру».
Послідны рокы еколоґічна цілосность Пудкарпатя ся наражує серйозным выпровбованьом. Переміщіня промысла, спонтанноє й часто непрозороє інвестованя, масштабна урбанізація окремых дарабу, незаконні застройкы у еколоґічно чутливых зонах приводят до деґрадації ландшафта й порушіня звычных способу ґаздованя. Пуд сесі процесы чим дале май часто пудлажувут економічні інтересы извон, а місні громады трафлявут у ситуації, коли їх роль – пасивный позирач перемін, ініціованых хоть кым, лем не нима самыма.
У тот час, коли Україна стойит на порозі Європийської Унії, оприділявучи свою будучность, переписувучи законы и переосмыслювучи приорітеты, русинськый рух у Пудкарпатьови пудкреслено сокотит мовчаня. Сесе мовчаня не просто чудує; уно небезпечноє. Закі Київ и Брӱсел на фоні російської аґрисії формувут нову ґеополітичну мапу Європы, орґанізації, претендувучи на роль заступнику корінного карпаторусинського народа Пудкарпатя, впали в летарґію, не пропонувучи цілісної візії, скоординованых дій тай осмысленої защиты прав карпатськых русину.
Кой єврокомісар по вопросам розширіня ЄУ Марта Кос заявила плыном свого візита в Ужгород, же Україна «выповнила свою домашню роботу» по звіданьох націоналных меншин, уна представила сяку дипломатичну картину: штат, гибы, удповідат європийськым стандартам інклузивности й културного честованя. Но за сима словами ся пряче намного май сурова реалность, котра оголює як повирьхность розуміня Брӱселом, так и неспиравучоє ся ничіня корінного народа Пудкарпатя – карпатськых русину.
Ukrainianism has long revealed itself to be one of the greatest existential threats that the Carpatho-Rusyn people have ever known. At its core is the idea of a nation stretching from Galicia to the Kuban—a people and homeland between the European West and a Russian East that represents the “true” Rus civilization. While the history of this national project is far more complex than what can be elaborated on here, its goals have not been especially well hidden.
Since the early 1990s, the World Congress of Rusyns has served as the premier political institution of the international Rusyn community (referred to more officially as the “authoritative representative of Rusyn interests”). In practice, the combined project between a handful of leading regional organizations from the homeland and diaspora is more of a symbolic display of unity than a pillar of international leadership.
Русинська література, што ся глубоко укорінила у културноє коріня карпатськых русинув, є главным хранительом рудного языка, довгый час […]
Такой недавно на сюм сайтови могли сьте видїти інтервю из Миколом Бобинцьом – коордінатором русинськых орґанізацій, репрезентантом Пудкарпатя на Світовӯм Конґресови Русинӯв. За первоє мушу подяковати редакції за таку ініціатіву, бо серія інтервю из подкотрыми людьми дуже нам хыбит, а у сись час ниє кому ї провадити.
На зачаткови повномасштабной войны ся виділо, же русинському двиганьови прийде конець. Усі факторы были проти русинув Пудкарпатя. Можеме […]
Кой мы споминаєме Духновича, часто говориме за нього лише позитивно. Даже булше – фактично ідеалізуєме го.
У русинськых орґанізаціях Пудкарпатя ся одчуват одсутноть молодого поколіня.
Кось си думат, же ЄС буде вымагати нашоє вызнаня на державному уровни, и докі го не буде, Україну у Європейську Унію не приймут. Инші кажут, же карпатські русины будут вызнані тоды, коли Україна буде у Європі, бо буде ся мусіти держати приятых там норм тай закону. Но як тото по-правді?
Еколоґічна етика в русинськуй културі глубоко вплетена у єї духовной житя. Обряды тай сята, из усяков символіков природы, є живым приміром сиї етикы, сим ся пудкреслює скапчаность людий из природов довкола нас.
Проблем з русиньскым языком не лежыт в його сути, але в його статусі. Єст він постеріганый як штоси, што треба лишыти до контактів в хыжы ци селі, ні як язык, што може быти схоснуваный в літературі ци мейнстримі.