Максим Равлюк-Турчиняк о так званых Лемках Закарпатя з языковой перспективы.
назор
Мигаль Лыжичко пише за соціалізацію 21. сторуча и за тото, што она для нас мінят.
Мигаль Чикивдя розказує за історію Союза русинськых писателюв Закарпатя, його проблемы и потенціал.
Мигаль Чикивдя учит віщовати погоду старыми русинськыми способами.
Мигаль Лыжичко за історію двох нашых діаспор и тото, чому ся уд них можеме навчити.
Митро Ерделі обяснює, якый є русинськый погребальный процес, и што бы сьме в ньому мали цінити.
Ци тямите, як Мигаль Чикивдя розказовав за вірованя сел горішньої Боржавы? У другуй части розвідкы Вас навчит, як ся уд тої вшилиякої нечистої силы боронити.
Як ся в нас давно имала рыба та ци буде ся щи дале имати? Мигаль Лыжичко переказує споминкы старшины.
В новым циклю Максим Равлюк-Турчиняк детально оповіст о вельобарвных гварах лемківской бесіды. У першій части поведе вас на Шляхтівску Русь — найзахіднійшый крайчык Лемковины.
Володимир Пукіш споминат за тото, што Руснакам было робити не мож, а што мусай — якый быв сохташ на сяткы и в каждоденнум животі.
Мигаль Чикивдя розкаже за тото, як у селах горішньої Боржавы віровали и віруют днесь у нечисту силу — перша часть пояснит за вшилиякі файты нечистої силы и што недоброго знают чинити.
Бізувно сьте вже писали по-русинськы. Не вірите? Мигаль Лыжичко пригадує за час, коли мож было дустати SMS-ку «t de?»
У своім першым дописі Максим Равлюк оповідат о тым, як пізнати своіх люди. Што робит Лемка Лемком? Што з того уважат ся за найважнійше?
Володимир Пукіш розказує за розлуку межи «паспортными» и домашными именами Русинув, и як ся тоты перші міняли вєдно з державными гатарами.
У новому матеріалі Мигаль Лыжичко говорит за нашу діточу літературу, кому ї треба тай куды ся з нив рушати дале.
Володимир Пукіш споминат, як у нас сохтовали кликати хыжну звірину и приказує за удносины нашого челядника из худобов на ґаздувстві.
Якый слід по нас обстане? Што лишаєме свойим дітьом? За сесі вопросы розгадує Мигаль Лыжечко.
Цюлюву ручки! У новому матеріалі Володимир Пукіш пригадує, як ся давно кланяли и прощали на Пудкарпатю.