7. марця 2007. года Закарпатська обласна рада прияла важноє рішіня вызнати русинув націоналнов меншинов у границьох реґіона. Сімдесят єден депутат проголосовали за сесь навырг, протув ся высказали лем двоє, и ищи двоє ся вдержали, што каже за широку пудпору сього звіданя у обласнуй раді. Шак, непозиравучи на переважавучу булшину на реґіоналнум уровни, рішіня головно ся убстало лем символічным жестом. На практиці русины Пудкарпатя не увиділи значных перемін авадь поліпшінь у їх правовум статусови авадь вызнаньови на державнум уровни в Україні.
Май скорі до рішеня Закарпатськой обласной рады од 7. марця 2007. года, на шоровуй сесії 14. септембра 2006. года, Закарпатська обласна рада прияла Озваня ид Президентови, головы Верховной Рады тай Премєр-міністрови про вызнаваня націоналности «русин» в Україні.
Тогочасный депутат обласной рады од фракції «Наша Україна», голова народной рады русинув Закарпатя, Євґеній Жупан заявляв: «Нашоє Озваня – сесе не політичный ход, а културный. Мы хочеме вчинити проґраму на телевізії, а про тото треба, жебы была кодифікована бесіда, и жебы нас вызнали, як націоналну меншину. Также мы хочеме, жебы при університетови фунґовала катедра русинського языка и літературы.»
У фебруарови 2007. года, у облдержадміністрації ся одбыла стріча тогочасного председы Світовой рады русинув Павла-Роберта Маґочія тай председ русинськых орґанізацій края из керувниками области. Тогды Маґочій из другыма русинськыма активіштами края обговорьовали звіданя за потребность вызнаваня національности «русин» из головов обласной рады Михайлом Кічковськым, заступником головы облдержадміністрації Володимиром Гобликом, заступником головы обласной рады Михайлом Мартином, керівником апарату ОДА Михайлом Поповичом и началником одділа у ділах націоналности ОДА Юдітов Євчак.
И пак 7. марця 2007. года Закарпатська обласна рада вызнала русинув націоналнов меншинов, а ипен прияла рішіня за внос у список націоналности области націоналность «русин» тай рішила ся озвати ид Верховнуй Раді Україні из прошіньом вызнати націоналность «русин» на цілоукраїнськум уровни.
Ниже сьте ся годни спознати из текстом офіційного документа Закарпатськой обласной рады про вызнаваня національности «русин»:
УКРАЇНА
ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСНА РАДА
Шоста сесія V скликання
Р І Ш Е Н Н Я
від 7 березня 2007 року № 241
м.Ужгород
Про визнання національності “русин”
Відповідно до ст.11 Конституції України, ст. 6, 11 Закону України “Про національні меншини в Україні”, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, загальноукраїнського перепису населення України 2001 року, враховуючи неврегульованість питання визнання русинів на офіційному рівні, обласна рада вирішила:
1. Визнати на території Закарпатської області національність “русин” та внести у перелік національностей Закарпатської області.
2. Звернутися до Верховної Ради України з клопотанням про визнання національності “русин” на законодавчому рівні.
3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови обласної ради Брензовича В.І. та постійну комісію обласної ради з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики, фізкультури і спорту, національних меншин та інформаційної політики (Орос І.І.).
Голова ради
М.Кічковський
Прес-служба Закарпатськой обласной рады 28. марця 2007. года зробила коментарь на тему вызнаня русинськой націоналности у реґіонови.
«Питання про визнання національності “русин” гостро постало з перших днів проголошення незалежної України – держави демократичної, в якій всі громадяни мають однакові права обирати та відновлювати національність. Певна частина закарпатців, зокрема тих, які в післявоєнний період зазнали сталінсько-беріївських репресій, болісно пережили безпідставне вилучення національності “русин”, а також громадяни молодших поколінь, котрі поділяють їх погляди щодо даного питання, адже у період тоталітаризму на нього було накладено суворе табу. Тому питання про визнання національності “русин” порушувала частина депутатів обласної ради першого і всіх наступних скликань.
Група депутатів теперішнього скликання теж вважає його актуальним. Свою позицію, насамперед, вони мотивують тим, що до визволення Закарпаття і його возз’єднання з матір’ю-Україною, національність “русин” офіційно визнавалась нарівні з усіми національностями краю. Далі наводять факт про те, що на сьогодні русини визнані в багатьох країнах світу, зокрема, в сусідніх державах – Словаччині, Угорщині, Польщі і т.д. І найголовніше – під час перепису населення України в 2001 році понад 10 тисяч закарпатців у графі “національність” написали – русин.
Це право за їх переконанням їм гарантують Конституція України, якою задекларовано вільне визнання та розвиток усіх корінних народів, а ст. 11 Закону України “Про національні меншини в Україні” гласить, що “громадяни України мають право обирати та відновлювати національність”. У той же час з незрозумілих для них причин органами Державної статистики України за підсумками згаданого перепису їх офіційно віднесено до етнічної групи української національності. На їх погляд даний факт є порушенням їх громадянських прав, проявом дискримінації.
Тому національно-культурні товариства русинів Закарпаття направили десятки звернень в найвищі владні інстанції держави з проханням врегулювати дане питання. Однак до цього часу воно залишається відкритим.
Враховуючи це, а також Звернення ООН з питань русинства в Україні, група депутатів, які вважають себе русинами, підготували проект рішення сесії обласної ради “Про визнання національності “русин”. Згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Регламентом роботи обласної ради V скликання, даний проект обговорено на засіданнях усіх 12 постійних комісій, а на пленарному засіданні його було внесено в порядок денний шостої сесії обласної ради V скликання.
За проект рішення “Про визнання національності “русин” проголосував 71 депутат обласної ради із 79 присутніх на сесії. Постановляюча частина даного рішення наступна:
1. Визнати на території Закарпатської області національність “русин”..
2. Звернутись до Верховної Ради України з клопотанням про визнання національності “русин” на законодавчому рівні».
Рішіня Закарпатськой обласной рады за вызнаваня русинув тогды не было просто формалным вызнаваньом національной меншины; сесе было обіцяня раховати ся из унікалныма потребностями русинськой общины. У рішіньови указано, же реґіонална влада буде врахововати сесі потребности при розприділеню фінансув про націоналні меншины, особено у такых областях, ги всокочіня языка, просвіта, култура, традиції и звыкы. Єднакож сесе обіцяня ся не воплотило у конкретні дії авадь політику, што бы пудпоровали русинську общину. Куртый час из обласного бÿджета ся фінансовала ґазета «Пудкарпатськый русин» тай до російського воєнного вторгніня ся на місному каналі «Тиса» вела передача «Русинська родина».
По схваліньови рішіня, українські націоналішты тай другі противникы русинув ся фест противили й протестовали. У ґазетах и новосных сайтах было опубліковано десяткы публикацій неґативного характера. Інтересно, же по сесії обласной рады, Рахувська районна рада зачала принимати свої рішіня, межи ними рішіня затвердити/пудтвердити, же они, гуцулы – часть українського народа, тай рішіня ся озвати до Кийова из засуджіньом рішеня Закарпатськой обласной рады од 7. марця 2007.
Айбо мы ся хочеме сперти не на тум, што на сесе рішіня повіли противникы русинув, а на хыбах його далшого бытя. Май очевиднов хыбов є одсутность перехода на майвысокый уровінь – вызнаваня на державнум уровни. Непозиравучи на озваня обласной рады ид Верховнуй Раді Україны, русинська національность не была офіціално вызнана, а її одсутность має серйозні наслідкы. Без вызнаня на державнум уровньови карпаторусины Пудкарпатя не мавут тоты правові защиты и права, ги другі вызнані націоналні меншины в Україні. Сесе привело ид ситуації, коли народ, котрый є корінным у реґіонови, фактчино ся лишат невидимым из бока позераня націоналного законодавства, лишавучи го доступа ид ресурсам и защиті, котрі представлявут ся другым меншинам.
Зашто обласноє вызнаваня фактично ся вбстало лем на папірьови, а цілодержавного вызнаваня ся так и не стало?
Вызнаня русинув ся лишат одчутным вопросом про Україну, особено позад нынішньых політичных и ґеополітичных реалій. Українська влада продовжат роззерати вызнаня русинув, як окремой нації из боязньов, скапчувучи сесе из ризиками сепаратизма и посиліня автономістськых настроюв у крайови. Не забываєме и приятый антирусинськый план од 1996. года («План заходiв щодо розв’язання проблем українцiв-русинiв»), и «Про національні спільности», приятя котрого было єдным из обовязковых пунктув євроінтеґрації, де ся карпатські русины Пудкарпатя и не споминавут. На фоні усиленого українського націоналізма и псевдопатріотизма, хоть-якоє пудкресльованя окремой русинськой індентичности ся роззерат як пудрыв “єдиной українськой нації” в реґіоні, котроє ся ай так находит пуд детайлным никаньом и позором централной влады.
Май велика хыба, ги нам ся видит, одсутность політичной воли, як на реґоінальнум, так и на націоналнум уровни, жебы рішити русинськоє звіданя. Одсутность силного, єдиного політичного двиганя, што бы выступало за права русинув так лишат обласноє вызнаваня символічным. Не забывайме, што даже коли сут офіціалні рішіня авадь вызнаня, бюрократичный процес, котрый потребный про реалізацію такых рішінь, може быти помалым тай неефективным. Без чуткых деректив и фурташнього давліня, рішіня, прияті на реґіоналнум уровни, легко іґнорувут ся авадь ся забывавут на націоналнум уровни. Из обласного вызнаваня хусна не маєме.