У послідні десятилітя проблема карпатськых русинув у Пудкарпатьови ся ниґде не діла. Українська влада ся фурт старала асиміловати корінный народ реґіона, а теперь ищи посилено проводит політику українізації в крайови из намаганьом утвердити єдину українську націоналну індентичность. Сяка ситуація указує, же план Нового русинського десятилітя, направленый на офіціальноє вызнаваня русинув и їх языка, реалізація резултатув Закарпатського обласного референдума 1991. рока, зачаток просвітньых русинськых проґрам и создаваня політичных партій, котрі бы представляли інтересы русинув и так дале, сесе не просто наші ідейні цілі, котрі ся змагаєме досягнути, ай и вопрос выживаня карпатськых русинув на своюй етнічнуй земли.

Єден из первых проявув українізації на території Пудкарпатя новов незалежнов українськов державов є антирусинськый план, приятый Кабінетом Мінструв Україны у 1996. році. Тогды українськов владов быв розробленый и приятый антирусинськый план про усиліня українізації Пудкарпатя и придавліня хоть якых намагань автономізації реґіона. План включат міры по асимілації русинув через просвіту, културу и політичну давку, а также перепону любым ініціативам по самоіндефікації русинув. Вун прямо направленый на зничіня русинського двиганя и удержаня реґіона в українськум културнум просторі.

Дале подаєме ориґінал и аналіз антирусинськой стратеґії, запущеной Кийовом. По читаню, вы порозумієте, што «План заходів…» – сесе не лише протизаконна постанова, ай тварь, живый образ уряда, котрый має єдину конечну ціль – зничіня карпатськых русинув путьом українізації. Но мы не маєме права опустити рукы, и согласити ся на сяку смутну долю. Мы подаєме свої методы борьбы проти політикы насилной українізації Пудкарпатя, котрі прочитаєте у назорі.

Як уже сьме спомнили горі, у 1996. році быв приятый антирусинськый план «План заходiв щодо розв’язання проблем українцiв-русинiв» (ниже подаме його текст). План мір быв направленый на інтеґрацію Закарпатськой области у українськый політичный и културный простур, фактчино – на повну асимілацію карпатськых русинув у Пудкарпатьови и даже пробов українізації русинув у другых державах через українські посольства. Также план быв направленый на укріпліня позиції Україны и проти возможной автономизації Закарпатськой области на любуй основі – културной, етнічной авадь адміністративной. Реґіональный референдум 1991. року, де 78% обывателюв Пудкарпатя проголосовали за статус самоврядной території у составі Україны, котрый пак быв проіґнорованый Кийовом, быв єднов из централных причин реалізації сього плана.

Из пунктами антирусинського плана годні сьте ся ознайомити долі:

План заходiв щодо розв’язання проблем українцiв-русинiв

1.Чiтко окреслити i задекларувати, базуючись на положеннях Констутицiї України, зокрема її статтi 2, позiцiю Української Держави щодо безперспективностi iдей вiдокремлення чи автономiзацiї Закарпаття на будь-якiй основi – культурнiй, етнiчний, адмiнiстративно-територiальнiй тощо. Покласти на посольства України в Словаччинi, Чехii, Угорщинii, Польщi органiзацiю серiї публiкацiй у ЗМI країн перебування щодо позицiї України в питаннi русинства. Забезпечити посольства України в зазначених країнах необхiдними дла органiзацiї публiкацiй матерiалами.

Мiнiстерство закордонних справ України, Мiнiстерство юстицiї України, Нацiональна академiя наук України.
1996 рiк

2. Здiйснити систему заходiв, спрямованих на змiцнення позицiй краянськостi Закарпаття (мова, культура, добiр кадрiв та iн.), iнтеграцiї його населення в соцiально-полiтичний та духовно-культурний простiр України. Створити мiжвiдомчу групу, на яку покласти координацiю дiальности мiнiстерств i вiдомств у цьому напрямку.

Мiнiстерство культури i мистецтв України, Мiнiстерство освiти України, Закарпатська обласна держадмiнiстрацiя.
1996-1997 роки.

3. Запобiгти проведенню локальних референдумiв з метою виявлення “самоiдентифiкацiї” українцiв Закарпаття ( русини чи українцi ), зважаючи,по-перше, на наукову некоректнiсть постановки такого питання в принципi i, по друге, на живу традицiю давньої самоназви “русин”, що може вплинути на результати такого опитування та подальшу полiтичну iнтерпретацiю його наслiдкiв ( проведене у Схiднiй Словаччинi подiбне опитування дало так званi “законнi пiдстави” для визнання русинiв Словаччини окремою нацiєю),

Закарпатська обласна держадмiнiстрацiя.
Постiйно

4. Створити постiйну мiжвiдомчу групу з координацiї вивчення проблем русинства.

Нацiональна академiя наук України,
Мiнiстерство освiти України,
Мiнiстерство культури i мистецтвУкраїни,
Державний комiтет України
в справах нацiональностей та мiграцii.
1996 рiк.

5. Провести наукову експертизу i внести необхiднi уточнення до проєктiв Перелiкiв нацiональностей i мов за метою розробки на цiй основi остаточного варiанту Словнiкiв нацiональностей i мов України.

Нацiональна академiя наук України,
Мiнiстерство статистики України.
1996 рiк.

6. Здiйснити наукови розробки з наступним широким висвiтленням етнiчних, лiнгвiстичних, культурологiчних та полiтичних аспектiв iсторiї українцiв-русинiв Закарпаття як складової частини iстрiї українського етносу.

Нацiональна академiя наукУкраїни, Мiнiстерство освiти України
1996-1997 роки.

7. Використовувати повноваження, якi надаються органам мiсцевого самоврядування згiдно зроздiлом XI Конституцiї України, а також Законом України “Про засади мiсцевого самоврядування в Українi” (пiсля затвердження його Верховною Радою України) з метою вирiшення мовно-культурних проблем регiону в рамах компетенцiї органiв мiсцевого самоврядування Закарпатскої областi.

Органи мiсцевого самоврядування Закарпатскої областi,

Закарпатська обласна держадмiнiстрацiя
Постiйно.

8. Здiйснити систему заходiв щодо iдеологiчної, матерiальної, кадрової i культурної пiдтримки українських громад Схiдної Словаччини, Угорщини, Румунiї, Югославiї, Польщi, вiдповiдно до сфери своєї компетенцiї.

Мiнiстерство закордонних справ України,
Державний комiтет України у справах
нацiональностей та мiгрецтв України,
Мiнiстерство iнформацiї України,
Товариство “Україна”.
1996-1997 рр.

9. Розширити подачу в засобах масової iнформацiї матерiалiв про Закарпаття, акцентуючи увагу на тому, що цей регiон є споконвiчною українською землею, а мiсцевi українцi – невiд’ємною складовою частиною української нацiї.

Мiнiстерство iнформацiї України, Державний комiтет телебачення i радiомовленняУкраїни.
1996-1997 рр.

10. Здiйснювати попереджувально-роз’яснювальну роботу з лiдерами та активiстами руху “полiтичного русинства”, спрямовану на запобiгання розширенню його впливу та недопущення створення полiтичних структур з чiтко вираженою сепаратистською спрямованiстю. Застосовувати до членiв незареєстрованого обласного “Товариства пiдкарпатських русинiв” та створеного ним “тимчасового уряду” вiдповiднi норми чинного адмiнiстративного та кримiнального ( ст. 187-8 КК України ) законодавства. Застосовувати заходи адмiнiстративного впливу щодо функцiонерiв зареєстрованих на територiї областi районних i мiських осередкiв “Товариства” ( мм. Ужгород, Мукачево, Свалява ) у випадку порушенняними вимог Закону України “Про об’єднання громадян”.

Генеральна прокуратура України, Мiнiстерство внутрiшнiх справ України,

Закарпатська обласна держадмiнiстрацiя.
Постiйно.

По аналізови даного плана розумієме, што вун несе абсолютно антирусинськый характер. Первый пункт плана направленый на точноє обозначіня позиції Україны односно недопустимости автономізації Закарпатськой области. Сесе включат орґанізацію позицій ЗМІ сусідньых держав по русинському звіданю, направленых на українізацію. Главноє місто туй занимавут міры по штучному кріпліню українськой індентичности у Пудкарпатьови через язык, културу и кадрову політику. Сесе направлено на фурташню асимілацію русинського народа и промыканя го у общоукраїнськый простур. Важным аспектом є недопущаня локалных референдумув по звіданьови самоіндефікації люди, што, на думку Кийова, годно привести ид політичнуй інтерпретації їх резултатув и создаваню основ про сепаратизм. Не сперавут ся міры інформаційной дії через розширіня подачі матеріалув за Пудкарпатя у ЗМІ из акцентом на його принадлежность ид Україні ги «споконвічной українськой земли» и так дале.

Реалізація плана – сесе порушіня прав карпатськых русинув на самоопреділіня. Но од того часу, як план быв затвердженый, видит, ся же вун мало помнякнув. Русинськоє звіданя реґіона фурт ся пуднимат, хоть и лем у културнум тай языковум плані. Наші общества не сперли свою културно-просвітницьку роботу, а самоє русинськоє двиганя, українськуй владі не удало ся до кунця дескредитовати и оддрылити од нього народ, хоть намаганя ся не спиравут и до теперь. Главноє – од 1996. року Кийову ся не дало асиміловати русинув у Закарпатськуй области, тым булше ся не дало тото зробити у Європськых державах – на етнічных русинськых землях тай русинськуй діаспорі на Балканах, хоть пробы продвиганя українізації у Панонії через проукраїнські орґіназації ся не спиравут. Ипен так ся не спиравут пробы и активно пудпорувут  орґанізації так званых «русинів-українців». Хоть на корінну русинську людность Восточных Словакув– Пряшівськой Руси, сякі орґанізації уже не мавут реалного влива, айбо они сут, и спирати роботу не думавут.

Про Київ сесь план ся оказав не такый ефективный, ги вни хотіли. При переписови людности 2001. року булше 10 000 обывателюв  Пудкарпатя ся записали русинами, хоть окремой ґрафы из націоналностьов «русин» у исписови не было. Закарпатська обласна рада вызнала націоналность «русин», хоть сесе вызнаваня май булше символічноє, но оно казаит очі многым русинофобам. У 2012. році пару рокув русинська бесіда была вызнана єднов из реґіоналных у Україні. На другый рук, в Ужгороді тай Сваляві быв проведеный Світовый конґрес русинув, што тоже має велику символічну цінность. Ги сьме уже писали горі, пудкарпатські русинські орґанізації не сперли фунґованя и час-од-часу проводят културні и научні івенты, хоть, ясноє діло, сього мало, сесе мізер од того, што бы по правді мало быти. Но май главноє, невеликыми темпами, но чим дале, тым май булше корінных обывателюв Пудкарпатя навертавут ся ид своюй індентичности. А сесе май у теперішньый час май позитивноє, бо тема русинського края, бесіды тай народа фурт ся пуднимат, як активныма русинськыма діятелями, так и самыма пудкарпатськыма обывателями.

Ясно, же проти асимілації треба хосновати вшиткі законі и доступні русинськым орґанізаціям методы, у тому числі и културні. Но май часто вшелиякі русинські языкові, културні и другі проєкты орґанізовувут не зареґістровані орґанізації, а окремі руснакы-патріоты, котрый каждый тягне свуй проєкт на інтузіазмі. Єдно радує, же май часто русины-ентузіасты держат ся рокаша и мавут цімборські односины, што дає на їх общу роботу позитивный ефект. Они сут прикладом про председ и членув пудкарпатськых обществ. Добрі, коли основні и май активні  орґанізації края радят ся, и роблят вєдно из активныма русинськыми діятелями. Выдавательство и пропагованя літературы, просвітнецька діялность, інтернет-проєкты, культурні и научні івенты, концерты й фестивалы – сесе вшитко боронит карпаторусинув од асимілації.

У час активной європськой інтеґрації Україны, карпаторусины Закарпатськой области, а ипен главні крайові орґанізації, мавут твердо и активно пуднимати тему антирусинського плана. Много из русинськых діятелюв у арґумент свої бездіялности каже, же теперь война, завто не треба пуднимати сякі острі звіданя, а лем пудпоровати Україну. До многых не може дуйти, ож кідь пудпоровати Україну, тото не значит, што влада помінят дискурс на рахунок русинув Пудкарпатя, а навпак – из ростом шовіністичных настроюв, ставліня ид русинум буде ся лем погуршовати. Уже сьме писали, што хыбноє є думаня, же кідь Україну приймут у Європейську Унію, та она дасть русинам усі їх законні права. За права ся треба бороти уже тай фурт. Тема порушіня прав карпатськых русинув Пудкарпатя має ся пуднимати на націоналных и межинародных уровнях. Хоть, де-юре звіданя положінь антирусинського «Плану заходів…» на межинародному уровньови пуднимат Світова Рада Русинув, мы не віриме, же СРР тото тот орґан, што може рішити сесю хыбу. Видиме, што многочиселні Світові Русинські Конґресы из їх выголошінями и резолуціями не дали ниякый резултат у рішіню сього вопроса. Розумівучи ситуацію, мы будуєме нашу властну силу и політичну вагу, жебы нас учули. Про нас сесе май важно, як далші резолуції и выголошіня СРР на конґресах, содержаня котрых ся не мінят.

Културна и просвітницька діялность хоть ся и противоставлят асимілації и навертат обывателюв Пудкарпатя до русинськой індентичности, айбо доку русинськоє звіданя не буде ся пуднимати на політичнуй уровни, доту жаданого ефекта, як, наприклад, вызнаваня на державнуй уровни, ци одміны антирусинського плана, чекати не треба. У приклад мож привести депутатство у обласнуй раді головы НРРЗ Євґенія Жупана, котрый часто пуднимав у Закарпатськуй Раді русинськоє звіданя.

Можете на кониць повісти, же антирусинськый план не представлят про русинув Пудкарпатя серйозной угрозы (свої цілі вун не выконав), айбо вун на пряму вказує одношіня уряда Україны до корінного народа Пудкарпатя тай її ціль – асиміловати карпатськых русинув. Як видиме, од сей ідеї уряд ся одказовати не хоче.

Културні протидії важні, айбо без політичного представительства тай участи русинув на выборах нич ся не помінят. Участь русинув у выборах, розуміє ся участь тых особ, котрі ся занимавут русинськов културно-просвітницьков и горожанськов діялностьов, котрі бы пуднимали  інтересы свого народа, а  не думали за власні выгоды. Політичні амбіції у кругах карпатськых русинув несли бы переміны и будучность. Коли бы ся од имени народа пуднимало звіданя асимілації, а факты про розділность русинськой и укранськой індентичности знало бы чим булше обывателюв Пудкарпатя, тогды бы стало ясно, што інтересы русинув реґіону не мож просто іґноровати.

Скан ориґіналного документа