Од зачатку російськой воєнной аґресії в Україні ся зачав процес процес дерусифікації й декомунізації, котрый, ясноє діло дотулив ся Пудкарпатя. По вшиткых населеных пунктах зачали міняти назвы улиць названых на честь радянськых и російськых діятілюв, зносити комуністичні символы на памнятниках погыблым солдатам Другой світовой войны.
Кідь из памнятниками май ясно: демонтувут ся статуї радянськым солдатам тай стиравут ся комуністичні написы тай символы из памнятникув (самі ся памнятникы из списками загыблых солдат обставут), а останкы солдат из центрув варошув (Свалява и Мукачево) перехоронили на тиметовах, та из перейменованьом улиць усьо май тяжко.
Сама місна влада не из великов дяков бере ся до перейминованя, айбо по воли ци не по воли мусит ся сим занимати. Як указує практика, май булше назв улиць, особено по селах, перейменовали на «невтралні» назвы, наприклад, Лісова, Заріцька, Полянська и так дале. Ипен за сякі назвы выступавут обыватілі Пудкарпатя. Но и правді быти, русинська людность ся ставит до перейменовань авадь дуже студено, из арґументом, же при войні сут діла май важні, авадь нияк. Ясноє діло, што ся меджи челядьов трафлявут «патріоты», котрі бы назвали вшиткі улиці на честь Бандеры, а наприклад, села Руськоє Поле и Руські Комаровці перейменовали на Українське Поле и Україснькі Комарівці, айбо сякых, Богу дяковати, меншина.
Од зачатку так названой «декомунізації», у Мукачові ся став быв острый припадок, коли депутаты варошськой рады пудняли звіданя про переймованя улиці Духновича на честь місного футбулішты Василя Турянчика. Лем пак розголос и заявы пудкарпатськых діятілюв зоперли переміну назвы и улиця ся вбстала названа на честь будитіля карпатськых русинув. Но є єден плус, у Мукачувськуй варошськой громаді єдну из улиць перейменовали на честь русинського діятіля Юрія Чорія. На теперь сесе єдиный припадок у Пудкарпатю.
Інтересно, што в Берегові єдна из улиць могла быти перейменована на честь Івана Петровція, айбо сякый варіант місна власть приняти не хотіла.
Недавно из Закарпатськой обласной рады прийшло розпоряджіня перейменовати улиці, котрі ся вбстали названі на честь російськых авадь проросійськых діятілюв. Улиці были перейменовані, кроме невтралных, не обыйшло ся без новых, «патріотичных» назв. Так по многых населеных пунктах Пудкарпатя появили ся назвы Бандері, Шухевичу, Волошину тай докус незнаным обыватілюм Пудкарпатя діятелям Карпатськой Україны. Намальовує ся понятноє звіданя, а на честь корінных обыватілюв, знаных карпаторусинськых діятілюв у сфері літературы, културы, медицины, наукы и так дале не мож было перейменовати улиці, кідь на тото пуйшло? У каждуй громаді, у каждому селі, селищі ци вароши, є наш чоловік, котрый у меншуй ци булшуй степини зробив хосенноє, як про рудноє поселіня, так и про цілый реґіон.
Є важный нюанс, свої предлаганя по перейменованю улиць у Пудкарпаті реґіоналным, районным тай громадськым властям подават орґанізація «Деколонізація.Україна» Ипен сив орґанізаційов и подавут ся кандидатуры «великих українських діячів». У припадку, кідь орґан місного самоврядованя одказує ся приняти кандидатуру, орґанізація у ліпшых традиціях шовініштичных и псевдопатріотичных орґанізацій зачинат розганяти «зраду» и усяко дискредитовати оппонента. Сам председа орґанізації, як правдивый «великый українськый патріот» не ганьбит ся указовати свою антирусинську позицію и час од часу публікує русинофобські публікації. Смішно, бо сесе ипен такый типовый персонаж, што при любуй власти указовав бы такый «патріотизм», якый треба. Сякі были, сут тай будут.
Дако зазвідат, а ци роблят дашто русинські орґанізації Пудкарпатя про тото, жебы назвы улиць носили имена знаных русинув? Дакому ся видит, же нич. Но сяк повісти не мож. «Русин-Клуб» подавав в Ужгородську варошську раду свої предлаганя по перейминованьови улиць на честь русинcькых діятілюв ІІІ русинського ренесанса: Петровція, Чорія и Алмашія.
Ситуацію прокоментовав голова Русин-клубу Юрій Шипович на своюй сторонці у фейсбуці:
«Вчорашньоє засіданя комісії по зміні улиць главного вариша днешнього Закарпатя щи раз подкреслило ставленя ужгородської сосполности до корінного народа края. Нами была зроблена пропозиція назвати именами русинськых културологічных діятелюв, жителюв Ужгорода, Михаила Алмашія, Ивана Петровція и Юрія Чорі дакотры з тих улиць, котрі перед тим носили имена русськых діятелюв и трафляли под дерусифікацію. Не єдна з поданых нами кандидатур так и не пройшла. При тому, што кажда з поданых постав мала за собов тирьх у дакулко сотень научных и художньых творув, за котрыма имена їх знавуть и честувуть всягды по світі…айбо не є їм чести на своюй земли».
Тому мож подавати свої предлаганя у кажду громаду, кажду сільську ци варошську раду, итак резултата не буде, бо місна влада, позиравучи на Київ буде и далше іґноровати русиснькі общества, їх выголошіня ци пропозиції.
Даже кідь бы кандидатура якогось русинського діятіля пруйшла на голосованя, та перейменовати улицю, особенно у великых варошах, не дали бы смутнознані русинофобы. Тямиме трафунок, якый ся став ищи далеко до повномасштабной войны 2022. року, а ипен провба перейминовати єдну из улиць Ужгорода на честь русинського поета и есеїста, двычі лауреата премії им. А. Духновчиа, єдного из май активных русинськых діятілюв кунця XX – зачатка XXI стороча Володимира Фединишинця. Тогды кідь бы не протест українськых правых орґанізацій, и діятілюв русинофобув и українськых шовініштув, голосованя бы пруйшло позитивно. Айбо протест русинофобув, заказні антирусинські публікації зробили своє діло. Што лем за ся говорят заголовкы тых мерскых публікацій «Свобода” вслід за “Просвітою” висловилася проти перейменування вулиці в Ужгороді іменем «відвертого сепаратиста», “Карпатська Січ” також закликала “вберегти Ужгород від чергової сепаратистської ганьби“. Думаєме сього доста, жебы каждый видів одношіня «патріотув» до предстаникув корінного народа Пудкарпатя. Додаме, што сесь припадок ся став у 2019. році, а у теперішньый час реакція русинофобув была бы щи май шалена.
Нагадаєме, голосна ситуація пудняла ся была пиля села Пушкіно. Первотно у селі знесли памнятник Пушкіну, а пак зачали пуднимати звіданя перейменованя села. Владов тай місныма патріотами активно ся протручовали варіанты «Шевченково» авадь «Українське». Быв шанс назвати село Великый Вербовець, айбо, на конець, місна влада проголосовала за назву «Міжлісне». Остаточно село буде перейменовано по голосованю из сього звіданя у ВРУ.
Кідь проаналізовати ситуацію, стає ясно, же українська власть проводит не лем «дерусифікацію», а за єдным разом старат ся проводити и дерусинізацію и українізацію. За час «дерусифікації» кандидатуры місных русинськых діятілюв іґноруют ся, а много улиць дустали назвы українськых шовініштув и русинофобув. Из єдного бока Київ проводит декомунізацію, айбо из другого – не хоче, жебы многі населені пункты вернули свої правдиві, історичні назвы. Є лем єдена выимка, село Лопухово вернуло історичну назву – Брустуры, што было вызвало неґативну реакцію у шовініштув. Нагадаєме, што у місні рады из Кийова уже заганяли «рекомендації» по перейменованю населеных пунктув, у котрых назва «не одповідат нормам українського языка», наприклад село Стройно и много другых, назвы котрых хотіли бы докус українізовати. Сесе вшитко дават порозуміти, же Україна не буде ся раховати з русинами и на дале буде неґативно проти нас наштімована. Най лем дако попробує одкрыто заявити, же у рамках «декомунізації» Пудкарпатю має быти вернута історична назва, нараз го обвинят у усьых возможных злодіянях. Сяка реална тварь декомунізації.
Не треба думати, же дерусифікація не годна ся прямо кынути русинського звіданя. Сесе хыба, до котрой ся треба односити серйозно. Наприклад, у соцсітці, пуд єднов из публикацій за перейменованя улиці, хосновачка у коментарях написала, же далше на очереди Духнович, Добрянськый и другі наші карпаторусинські діятілі, бо они были “прихвостами” тогочасной Росії и прискіпльовали у нас “русскый мір”. Сиї позиції доста, жебы поняти, што ипен сяк думат читаво українцюв тай нашых “патріотув”, котрі жебы доказати свуй “патріотизм” будут протручовати сяку ідею.
Мы нич не маєме проти декомунізації, и, кідь на тото пушло справедливой дерусифікації. Мы не проти, жебы пудкарпатські улиці мали назвы знаных українськых діятілюв, котрі ся прославили на усьый світ. Но булшина назв мавут быти названі на честь тых люди, представитілюв корінного народа тай нацменшин Пудкарпатя, што жили туй и зробили много хосенного про наш реґіон тай свуй народ. Прямуй ци спрятануй «дерусинізації» тай українізації не в якых припадках мы не маєме давати шанс. Про сесе маєме ціль повышати русинську свідомость и паровати нову русинську інтеліґенцію, котра буде представлена як у селах так и у варошах, на яку ся и буде рувняти народ. Не забудеме напаровати матеріал за народні топонімы поселень Пудкарпатя, історчині назвы поселінь и много иншого, што ся дотулят сий темы. Тай тямім, не треба бановати, у єден час много пудкарпатськых улиць были названі на честь Леніна тай Сталіна, теперь вмісто них другі постаті, айбо русинськый народ як быв, так ся обстане, а мы из усьых сил маєме собі помочи.