У Пудкарпатьови, котроє ся находит на западі Україны до ныні має місто русинськоє двиганя. Його основа лежит у тяжкому положеньови пудкарпатськых русинув – общины, котру Україна не замічат и не вызнават. Русины, из їхньым особым языком тай наслідством, трафили у роспур из системов, котра ся їх змагат асиміловати, а не дручати їхню індентичность.
Централноє місто в борьбі занимат одсутство офіціалного вызнаня русинського народа и їх бесіды на території Україны. Лишені елементарного вызнаня свого єствованя, русины стрічавут ся из тяжков борьбов за всокоченя свого културного наслідства. При одсутности розумув про ошколованя русинськой бесіды авадь културных установ, інструментув на выхованя й пудпору їх індентичности явно не є.
Україна не лем іґнорує законні вымогы русинського народа на вызнаня їх індентичности тай языка, ай усякыма способами ся старат асиміловати русинув Пудкарпатя.
Од момента одержаня самомтуйности у 1991. році Україна продовжила політику Радянського Союза, а ипен измагат ся асиміловати карпатськых русинув Закарпатськой области, обы укріпити національноє єдинство (Єдна держава – єден народ) и обезпечити політичну стабілность. Май читаво ся замічат, як нам тай другым народам, роками наязувут українськый язык тай културу, жебы «передбігнути реґіональному сепаратизмови». Україна видит у карпатськых русинах угрозу про свою територіалну цілосность, а тот неоправданый страх дручат ю на пудлі дії односно русинув.
Українська асимілація в Пудкарпаті має свої інструменты, за котрі повіме май долу. Хыба русинського звіданя ся приумнажат фурташньым позираньом и контролом из бока влады над русинськым двиганьом. Друбні конфлікты, часто орґанізовані провокаторами, угрожавут дестабілізовати русиснькі орґанізації и сіяти зерна свады удну общества. Така тактика увіковічила цикл недовіры и пудозрительности, што сперат любый значный проґрес на пути русинського двиганя. И сесе є первый інструмент асиміляції.
Измаганя по асиміляції многогранні й сут націлені на саму структуру русинськой індентичности. У діточых садах и школах освіта ся веде лем на українськум языкови, што лем булше пудрыват линґвістичноє и културноє скапчаня русинськых діти зо свойым наслідством. Факултативы у школах, місні бібліотекы и клубы, фінансовані и пудпоровані українськов владов, несут ясный українськый характер, лишавучи мало міста (а часто й никулко!) про русинськоє самовыраженя.
Културні івенты, ги бы направлені на кріпленя єдинства, часто служат платформов про ширеня українськой културы, чим нароком одрылювут на другый план многовіковый вклад корінного народа Пудкарпатя. Булше того, над пудкарпатськыма орґанізаціями, што проводят исто русинські културні івенты, фурт висит хмара дезинформації русинофобув из фурташньыма пробами дискредитовати їх измаганя и пудорвати їх леґітимность. Сякый наглый напад не лем послаблят моралный дух руснакув, но и рушит скапчаность народа.
У тонкых нюансах бесіды и зображеню фолклора пряче ся май глубокый слой тактикы асимілації, котру хоснує місна влада. Русинська култура, богата свойыма традиціями тай історіями, часто указує ся у місных ЗМІ, ги «закарпатська», што лишат ю самобытности русинськой індентичности. Ипен так русинськый язык, што рахувут неудобным про розказы за національноє єдинство, зводят ид простому «закарпатському діалектови», што ищи май скрыват його унікалноє наслідство.
Русинськый фолклор, скарб історій, што ся передавут из поколіня в поколіня, не застрахованый од сил українізації. Традиційні казкы й звыкы чим дале перечинювут ся и дезинформувут ся, жебы ся вписати в українськый наратив, стиравучи при сьому правдиву русинську натуру. Сеся нарочна гомоґенизація лишат русинув їх културы, из далшов брехливов версійов індентичности народа.
Даже у сфері памняти й спомину русинськый народ стрічат ся из хыбами, котрі парує їм влада. Улиці лишавут ся без назвы, авадь названі на честь далекых од Пудкарпатя и русинського народа особ. Памнятных плит не є, бюстув тоже – поновстю знатні русинські діятелі Пудкарпатя ся лишавут вызнаня у себе дома. Сесь продуманый акт стираня історії увіковічує марґиналізації русинського народа, применшує його вклад у історію.
Асимілаційні процесы дотулили ся и до церькви. Так у многых парафіях Мукачовськой греко-католицькой єпархії уже ся давно веде служба по-українськы. А скоро окрему церьков, котра у свуй час была фундаментом про всокоченя русинського народа, годні включати у состав УГКЦ ги обласну єпархію. Курто кажучи, русинського духа в МГКЄ ся обстало мало, што ся оддават и на єї прихожанах.
Айбо не позиравучи на сесі хыбы, русинськый народ в лицьови дакулкох орґанізацій тай окремых діятелюв продовжат одстойовати свою індентичность и жадати вызнаня. Борьба за вызнаня ся заключат не лем у всокочіню минувшины, ай в обезпечености будучного, де русинськый народ годен из гордостьов прияти своє наслідство, не думавучи за своє ниченя.
Хочеме повісти, же ОРР – тото платформа, де русинські діятелі годни ся зобрати на борьбу протув асиміляції. Мы обєктивно позираєме на ситуацію, видиме вшиткі хыбы у русинськум двиганю, котрі треба выправляти. Также наша орґанізація годна давати ресурс про черпаня правдивой інформації про русинськый народ и Карпатську Русь. Измаганя по асиміляції в Пудкарпатьови пудкреслювут булше широку борьбу за русинську індентичность, всокоченя языка и цілодержавноє вызнаня. Думаєме, жк наші проєкты, наша робота, станут ключовыма про русинськоє двиганя в Пудкарпатьови й осягненя ціли Новой Русинськой Декады в недалекуй будучности.