У гораздї сьме ся дочекали сяток. Май читаво роботы было на Сятый вичӯр, до котрого ся вшиткі паровали. Айбо Сятый вичӯр тай Рождество выдыйшло, а по Василю, 18. януара, у нас уже Бабин вичӯр и послїдньоє сято зимных сяток, Водощі. Чесно повім, ож читаво люблю зиму за сята из богатыми русинськыми звыками. Повно традицій и обрядӯв маєме и на Бабин вичӯр. Чим ся вӯн выдличат выд Сятого вечера тай чого ся додержує тоды наша чилядь, постараву ся обяснити.

«Бабин вичӯр» сяк ся кличе, скорше всього, тому, ож на йсе сято читаво ворожили бабы, жоны, дївкы. Дївкы ворожили подобно тому, што ся робило й на Андрія. Мотив ворожіню быв єден, любовный. Кажда хотїла знати, котрый ї хлопчище узьме, ци любит ї тот, из котрым ходит. Дакотра пробовала приворожити якогось лиґіня, што ю̄й ся любив, а друга могла наспак, выдвернути выд ся хлопчища, што ю̄й фурт надоїдав.

Кӯлько бы дївкы не ворожили, айбо и так не тӯлько читаво, ги жоны. Жоны ворожили, заговорьовали, обы всокотити обшаря тай худобу выд злых сил. Но кидь єднї жоны ворожили из благыми цїлями, та у другых читаво ворожок было паскудных. Робили й на зло людьом. Но тото уже котра до чого ся добирала. Якыми способами ворожили, не перераховати. Могло тото быти на блюдятах, ложках, глинї, воску, волосю и так дале. Сись динь є єден из тых днӯв, коли май дуже ворожат. Ци тото хосенно про чилядня? Ясно, ож нєт. Но звык сякый жоны мали. Бабин вичӯр стає у єден шор из днями, у котрі ся май ворожило.

18. януара у церквах сятит ся вода, котра у дакотрых реґіонах Подкарпатя рахує ся май «сильна», ги з Водощӯв. Кой жона ся верне из церкви, тота пак вода, котру посятила, дає ся вшиткым напити. Пак бере и сятит хыжу, а пак стайню тай пӯвницю. Сяк ся робило, вбы на обшарю до чиляди тай худобы не ймали ся хвороты тай усякоє зло.

До Бабиного вечера паровали ся ипен так, ги до Сятого. Тоже треба было наладити на стӯл пӯстноє їдїня, а увичирі, авадь уже на другый динь, їсть ся керечун. Но треба повісти, ож даґде го їдят уже на Василя.

И зась пак ґазда убязовав быльом авадь соломов дерева, обы нарӯк родили. Сытно годовав пӯд вичӯр худобу. А перед вичирьов ушиткі хыжнї ишли ся в ріку змывати авадь змывали ся дома. Єдно, што ся уже не робило – тото не заносила ся до хыжі и не стелила ся по земли солома.

Пак молили ся и сїдали за стӯл. На столї мали быти пӯстнї стравы тай запалена сячена свічка. Кажду страву треба было покушати. Принято было и помнянути покойных, їдїня ся лишало цїлу нӯч.

Дале было інтересно, бо у руснакӯв быв звык зась колядовати, но уже инак. Частково ся сись сохташ сохранив и типирь, айбо уже не є того, што было давно. Нынї хыба ся убстав спомин у многых реґіонах краю. У Свалявському відику, Горішню̄й Боржаві тай у нижнянськых частях Подкарпатя звык колядовати бабам фактично пропадат. Проявлят ся вӯн хыба у фіґлярнӯй формі даґде по селах. У Березниках увичирі дїти йдут си до прабабӯв тай бабӯв колядовати фіґлярну курту колядку:

Сидит баба на печи,
Ногы на полици.
Колядникы колядувут,
А бабі в гузици.

За вто баба онукам дає якусь солодину тай гроші. Што важно, бабам идут колядовати лише рӯднї онукы. Тому не є такого, вбы дїти ся збандовали й ходили усяды. Ходят самі лише до свойих. Но быв по селах звык колядовати вдовицям, котрым нїкому было заколядовати из рӯдных. Тому до сякых бабӯв ходили чужї дїти заколядовати. Типирішньоє колядованя має лише символічный характер, а не передає давный звык. Сись послїдный выдголос колядованя пропадат. Через пару рокӯв годен ся убстати у споминах. Сякоє дїйство днишня чилядь называт ганьбов, авадь просто починат не спринимати.

Май богатый звык колядованя на Бабин вичӯр быв у верховинськӯй части Подкарпатя. Давно ся там хлопцї убирали у жӯнськоє цуря и ходили колядовати бабам. Казали за них бабойкы. Даґде были бабойкы, котрі ся убирали у бабу, дїда, цигана, тай не мусай, обы тото были хлопцї, могли быти и люде. Кидь май добрі написати, та сього вечера бабойкы не колядовали, ай веселили. Кидь у Свалявському відику тай Боржавськӯй долинї веселили лише бабам, та, приміром, у Воловицькому відику (верховинська часть днишнього Мукачӯвського района) и вшиткӯй хыжи.

Спиршу колядникы, авадь бабойкы, ги за них казали, заходили на обшаря, ставали пиля порога и зачинали вінчовати. Вінчовали серенчі тай достатку, а пак їх ґазды кликали до хыжі. Пак ся зачинало щедрованя, а за тым колядовали (веселили):

Які то веселі
Рождественї сята,
Ходит єден до дрогого
Так, ги брат до брата.
Ой ты, пане ґаздо,
Всю радость чувствуєш,
А кой узьмеш нас до хыжі,
Тай нас почистуєш…
(и так дале)

Наведу в примір колядку бабам, котра ся хосновала на Верховинї (Волӯвськый відик). Записав дяк из Майдана Маркович Митер Юрович, опубліковав Віталій Блыцко:

Ішли бабойкы у колядойкы на Бабин,
На Бабин, на Бабин вичӯр, на вичӯр Бабин, на Бабин!
Ой устань, дїду, вже тӯлько ни спи,
Ай колядойку до хыжі пусти, Бабин…

До хыжі пусти, тай на стӯл клади,
З водков погарчик, тай закусити,
Добрый колачик, на Бабин…
Ой сідай, діду, за стӯл из нами,
Из нами знами, з колядниками, на Бабин…

Ой якый дідо нївроку красный,
Та як на небі місячик ясный, на Бабин…
Ой якый дідо межи бабами,
Як місячик межи дзвіздами, на Бабин…

Ой якый дідо, ги голуб сивый,
Най буде сивый, кобы щасливый, на Бабин…
Які нївроку весилі бабы,
Як дідо тягне корчагу з лады, на Бабин…
Корчагу з лады тай щи й погарчик,
Тай закусити добрый колачик, на Бабин…

Ой мы ни прийшли, істи ни пити,
Ой мы лиш прийшли дом веселити, на Бабин…
Ой так бы сте ся розбагатіли,
Як та землиця, в святі нидїли, на Бабин…

В городку зіля, в дому весіля,
В городку пластя, а в дому щастя, на Бабин…
Ой за сим словом, сяткуйте з Богом,
На Бабин, на Бабин вичӯр,
На вичӯр Бабин, на Бабин.

Была ищи у бабойок мало инака колядка:

На Бабин вичӯр бабы за столом
Тай колядувут з повным погаром.
На Бабин, на Бабин вичӯр
Бабы за столом сидїли.

Ой сидят они тай колядувут
Тай єдна єднїй сята вінчуют. На Бабин…
Ой будь весела, як потя в гаю,
Як Адам й Єва колись у Раю. На Бабин…

Вбы мы прожили тай много рокӯв,
Вбы мы дождали своїх правнукӯв. На Бабин…
Ой сидит дїдо мижи бабами,
Як місяченько поміж звіздами. На Бабин…

Ой якый дїдо, ги голуб сивый,
Най буде сивый, кобы щасливый. На Бабин…
Які нївроку весилі бабы,
Як вытяг дїдо корчагу з лады. На Бабин…

Всї погарчикы поналивали,
Недаром дїда повеличали. На Бабин…
Боже ласкавый, Боже наш милый,
А вбы йщи бабы наші пожили. На Бабин…

Вбы мы прожили, тай много рокӯв,
Вбы мы дождали своїх правнукӯв. На Бабин…
Які веселі рӯздвянї сята,
Бо ходят люди, як брат до брата. На Бабин…

Ой час бы, бабы, уже йти спати
Выдтипирь за рӯк Рӯздво дӯждати. На Бабин…
Защебетала сива ластӯвка
Тай розбудила господарочка. На Бабин…

Ой розбудила на имня Иван
Христос хрестив ся
В ріцї Йордан. На Бабин…

Як годнї сьме видїти, сякі колядкы доста фіґлярнї, а центральноє місто занимали у них бабы тай дїдо, котрым ся у колядках вінчовало. Нараз видко, ож колядкы на Бабин вичӯр инакі выд колядок на Сятый вичӯр.

Днись тоже є Бабин вичӯр, айбо тоты звыкы, што были, май бӯльше колядованя, пропадавут. Колядованя пропадат даже в символічнӯй формі. Через рокы сись звык годен ся стратити навхтема. Фактично пропало уже усякоє ворожіня, што было сього дне. Кидь штось ся й убстало, та має символічный характер, тай тото лиш даґде. Из тых богатых звыкӯв, што были сього дне, маєме й по днись осяченя воды, вичирю из пӯстных страв, єдноденный пост, тай инші май малозначнї елементы, ги на Сятый вичӯр.