Док з єдного боку часто доставаме чувство же нас жем у котрей жиєме огранїчує же бизме преширели, спознали и хасновали на добри способ наш русинизем, чи зме ше з другого боку дакеди запитали чи дакеди тот идентитет хаснуєме свидомо або нєсвидомо на нє так барз добри способ?

Любиц и чувац свойо нє подрозумює же ше нє шме приступиц „цудзому“. Постої єдна характеристика наших валалских людзох котра нам и нє барз вельо помага же бизме крачали напредок… а то зона комфору.

Велї хвильки у живоце постоя як резултат, односно пошлїдок акцийох наших родичох, або цалей фамелиї. На цо конкретно думам под тим? Нє любим ґенерализовац, у сущносци нїґда анї нє ґенерализуєм, алє приповедам конкретно за одредзену ґрупу людзох, були вони векшина або меншина. Постоя валалски людзе котри були народзени у валалє, одросли у нїм и остали ту занавше, а найвироятнєйше же и умру у нїм. Велька вироятносц же таки вични круг способу живота преходзел з колєна на колєно. Тото цо ту проблем, то же можебуц дакеди людзе могли жиц и прежиц з таким способом живота, алє з оглядом же живот еволуирал, технолоґия ше розвила и нєшка ше людзе подполно иншак справую, нє муши значиц же добре же би ше тот круг живота так и предлужел отримовац.

И нє, нє думам же ту проблем иснує у самим живоце на валалє. По моїм думаню, живот на валалє єднаки дачому цо ше наволує шлєбода. Нєогранїченосц. Красота. Тото цо ту проблем то гевта друга огранїченосц… огранїченосц людского розуму. Як ше здобуваю искуствия и преширює (практичне) знанє о дачим? Висц вонка, одпутовац, упознац нових людзох, пойсц на нєпознати места и збуваня, итд… Шицко тото доприноши тому же би особа мала дакус иншаки, читай преширенши, попатрунки на живот и на сам способ роздумованя.

Велї родичи думаю же би їх дзеци требали крачац по цо єдноставнєйшей драги, школовали ше на цо лєгчейши способ, без одходзеня до другого места, як и без трапеня зоз другим язиком. Кед родичи уча дзеци же нєт потреби же би приповедали даєден други язик крем руского, або же би нє ишли до другого варошу бо им там будзе чежше як ту, то под’єднак погришне як кед би их родичи учели же нє треба приповедац по руски або же треба пойсц цо скорей з свойого валалу и забуц на ньго и на свой идентитет. За шицко потребне отримац ровновагу.

Одредзене число жительства у Руским Керестуре ше першенствено нє знаходзи найлєпше у хаснованю сербского язика (о английским або даєдним другим лєпше анї нє започинац), док постої и тота ґрупа тих котри вообще нє знаю прегвариц на тим язику. Абсурдне нє знац главни язик держави у котрей жиєш.

Алє дзе ше находзи тот корень котри порушує шицко? Дзеци приповедаю дома по руски, иду до школи и уча ше по руски, пойду до предавальнї и купую по руски. Сербски язик ше учи у школох як нємацерински язик, и тоти 45 минути дньово им єдина нагода же би вежбали и хасновали тот язик. Нажаль, на сербски язик як предмет у школи ше и патри лєм як на єден од предметох, а нє як на сам язик и на його важносц. Конверзациї ше нє вежбаю нательо, дзеци нє маю жажду и шмелосци за напредованьом и уча го лєм же би мали цо лєпши оцени (або достаточну двойку за далєй), а нє же би научели язик пре общу културу, преживйованє, спорозумйованє и дальше школованє.

Исте мож повесц и за руски, мацерински язик. Велї го уча лєм як предмет у школи. Нє уча го з любову, нє пестую го, отримую и преучую пре отримованє и предлужованє нїтки националного идентитету. То перша точка.

Вельке число „дзецох” котри маю петнац роки и закончую основну школу котра ма за циль же би им обезбедзела основни уровень образованя, у реалносци скоро же нє знаю прегвариц по сербски. Велї од нїх нє знаю правилно приповедац анї по руски, а дзе сербски або гевти други страни язики. Цо може буц горше од того? Кед дзецко приповеда полу по руски и полу по сербски. Воно у сущносци, и у самей теориї, нє хаснує анї єден язик од тих двох. Обидва конци ситуациї неґативни. Людзе котри приповедаю по сербски нє буду розумиц тот видумани и змишани язик, а з другого боку тото цо може буц ище горше и цо може направиц лєм ище векшу чкоду, то тото же може порушац уплїв на руски язик и умишац вельо сербизми до ньго. Зоз додаваньом сербизмох до руского язика, пропорционално ше зменшує число чистих и правилних руских словох.

Цо после основного образованя? Перше лєм най спомнєме самих родичох и їх уплїв на цалу тоту ситуацию. Правда же оцени зоз школи нє нательо битни и наисце нє можу указовац на сам интелект и шицки способносци єдного дзецка, алє родичи знаю занєдзбац вельо вецей од оценох. Хасную нєбитносц оценох як вигварку же то нє деґрадує їх дзецко, алє ше нє запитаю же котре знанє тото їх дзецко наисце и виноши зоз школи и цо воно зоз тим знаньом будзе робиц.

Шицки зме тот период прешли, и я особнє ше наисце здогадуєм того часу. Ридко котри ше мали матурант або родитель бриґовал пре закончуюци успих, бо векшина школярох уписовало або ґимназию по руски за котру нє бул потребни даяки окремни просек оценох, або даяку другу стручну школу котра ше находзи у Кули, месце при самим Керестуре.

Прецо найменєй матурантох упише даяку озбильнєйшу школу за котру ше треба дакус понамагац и котра ше находзи дакус далєй од валалу? Такой вам я повем. Здогадуєм ше тих устох и гласу котри пред моїма очми вигварели ище кед я мала петнац роки: „Та нач най мойо дзецко идзе даґдзе индзей? Ту крашнє упише ґимназию, и будзе дома. Нє муши анї путовац до школи, нїч му хибиц нє будзе, ту му будзе найлєпше.” Було ми мило же моя мац так нє роздумовала як тота друга мац.

Ниа, нє похопце ме погришно. Я за то же би ше уписала ґимназия по руски. Алє. Єдно вельке алє! Ґимназию нє треба уписац лєм прето же би дзецку було „лєгко”, и бо „нє зна цо зоз собу”. Ґимназия дава наисце високи уровень образованя и думам же ма тот прави потенциял же би порихтала школяра за дальши уровень, односно факултет. Алє чежко тим котри ту бодай би ту були. Бо вони сцели остац дома при родичох.

Нє шмеме забуц же просвитни роботнїки лєм єдно стебло котре помага же би шицки конари квитли, росли и преширйовали ше, и же першенствено корень важнєйши од стебла котри представя фундамент справованя, воспитаня и роздумованя. Чи конар нарошнє чи ше поламе завиши од кореня, а кельо квитки на нїм буду, у тим уж стебло припоможе. Заключенє: Воспитанє ключне!

Ниа, зна ше случиц же кед интелиґенция єдного дзецка у одредзеней мири розлична од интелиґенциї котру маю його родичи, и теди школски систем може пременїц аж и способ роздумованя дзецка, т.є. же би дзецко препознало правдиви вредносци, чежину и смисел одредзених стварох. Алє и же би до того пришло, околїско и условия за то муша буц скоро же идеални.

Ниа, цо после основного образованя? Можебуц випатра же сом превельке значенє придала сербскому язику у тим тексту, алє сама поента лєм приходзи. Постої лєм єдна ґимназия по руски, а шицки други школи у жеми у цалосци по сербски. Же биш бул факултетски образовани, тиж так ше мушиш образовац по сербски, з винїмком рускей катедри на Филозофским факултету у Новим Садзе дзе ше преподаваня тримаю по руски, алє аж и там постоя виберни предмети по сербски. Руснаци пре тоту причину нє шму остац на основним уровню образованя, або на штреднїм котре им заш лєм нїч нє принєше!

Руснаци ше муша доказац же можу приповедац и свой язик, и матични язик держави у котрей су, як и даєден од страних язикох. Же бизме ше пребили до верху, визначели ше, и на концу були припознати – на верху мушиме и буц. Мушиме буц присутни у шицких конарох наукох, и на розличних уровньох тих конарох же би нас други обачели.

Дзеци ше нє родза сами, и прето ту родичи же би их унапрямели на праву драгу. Унапрямели, нє цешели и цагали их до зони комфору, алє ошмелєли же би направели перше єден вельки крочай, а вец ище даскельо. Мушиме перше здобуц способносц же би нашо розуми мали ширши попатрунок на швет, а вецка же бизме и вошли до того реалного швета.