Ачий каждому из нас трапляв ся такый чилядник, котрый бы доказовав, ож русинської бисїды не є, тай не є Русинӯв Подкарпатя як народа, бо у каждому селї говорят инако, а район из районом ся не розуміє. Міф про тото, ож люди, приміром, из Мукачовського району не будут розуміти людий из Хустського, активно ширят прибылі експерты, містнї яничаре й гамішнї «патріоты». Даколи ся так розфантазувут, што напишут, ож чилядь, што жиє у єдному селї, не буде розуміти чилядь из сусїдного села, бо у другому селї уже буде «інша незрозуміла говірка». «Бойко з Міжгір’я не зрозуміє лемка з Великого Березного», – подобної класикы трапляло ми ся читаво.
Даколи ми дуже смїшно. Приміром, у фейсбуцї опублікованоє відео, де чоловік говорит по русинськы, а в коментарях пишут: «що це за мова?», «він польською говорить», «ничего не понимаю» и так дале. Кидь сякым людям отвітити, ож у відеови ся говорит по русинськы, оказує ся, они безмала усьо порозуміли тай тото не бисїда, ай діалект ци суржик! – у каждого варіанты инчакі. Аж ми стає чудно – як тото так? Чоловік из Вінницї ци Черкас усьо розуміє, а мы, Руснакы, порозуміти ся не годнї, бо каждый дома говориме «непонятнов говірков».
Діалекты русинської бисїды Подкарпатя
Спершу треба написати, на які діалекты/говоры дїлит ся русинська бисїда в Подкарпатю. Ци правда, ож они так ся межи собов рӯзнят, што Руснакы не годнї ся порозуміти?
За класифікаційов Ґеровського на території Подкарпатя выдїляют ся такі діалекты: ужанськый [1], бережськый [1, 2], южномараморошськый [1], сїверномараморошськый [1, 2] и верховинськый [1] (у скобках найдете відео, де можете учути, як они звучат). Ареал ширїня діалектӯв годнї сьте увидїти на картї горї. Треба додати, ож карта ся складала у 1930. рокы, та по днешный динь жива бисїда Руснакӯв позад усякых факторӯв міняла ся. Айбо основнї ознакы діалектӯв ся убстали. Обы не выдходити выд темы и читаво розписовати за ознакы каждого дїалекта, подаву статю Ґ. Ґеровського (по чеськы; рос. переклад), де будете годнї си за них прочитати. Кроме класифікації Ґеровського є мало инака класифікація Дзендзелївського.
На території Раховського района выдїлят ся и гуцульськый діалект, айбо додавати го вєдно д русинськым діалектам не буду, бо днишнї гуцулы, ги мінімум думаньом, не з Подкарпатьом – дає за ся знати їх происход. Хоть сут и выимкы, айбо тота чилядь выд нас далека. Но кидь на тото пӯшло, їх бисїду мы тоже добре розумієме, из тым проблем не є.
Коли кажут, ож у єдному селї говорят сяк, а у другому инак, та зато, ож у селї годен быти свӯй говӯр. У тому нич поганого не є. Узьму за примір рӯдну Горїшню Боржаву. Єї села ся находят в ареалї ширїня сїверно-мараморошського діалекта, айбо у Довгому тай Керецьках є свӯй говӯр, котрый має свої ознакы на фонетичному, лексичному уровнях.
За примір наведу керечанськый говӯр. Його май главна ознака – тото мнякость у кӯнци часослӯв, авадь, ги ся каже в народї, «тьканя». Кидь у Березниках, Лисичові, Кушници и другых селах долины твердо ся каже «робит, ходит, любит, носит», та у Керецьках буде «робить, ходить, любить, носить».
Видит ми ся, не є туй великого языкового барьєра, котрый бы не давав чиляди порозуміти ся межи собов. Тому фантазії про тото, ож єдно село не буде ся розуміти з другым, бо у каждому своя говірка, убстає ся лише у головах тых, тко сяк говорит. В реальности вшитко инчак.
Руснакы мают назывкы на чилядь сусїдных реґіонӯв, мотивовані їх діалектом. Лишакы, лемакы, вавуны – йсе народнї назывкы, котрі выникли на основі хоснованя чилядьов опридїленого реґіонального говора.
Файный примір у ня є из бывшым Свалявськым районом. До децентралізації район територіально пӯдпадав пӯд ареал ширїня бережського говора, кроме Березникӯв тай Керецьок, в котрых рӯдный говӯр сїверомараморошськый. И так выйшло, ож у межах «лемацького» району были и дві «лишацькі» села. Сякоє называня было и убстало ся до днись. Беризнян тай керечан называют лишаками позад того, ож хоснуєме «лиш», твердо говориме тай у словах ся у нас чує дейотація. А мы (лишакы) на свалявськый відик кажеме «лемакы» за хоснованя слова «лем» тай мнякоє говорїня шиплячых звукӯв. Дуже тото чути у слові «мачка»; фіґлює ся: «Щорна мачька укотила щетверо мачят».
У Горїшню̄й Боржаві за чилядь из хустського відика, Тячoвського района кажут «вавуны», бо хоснуют звук «у» в такых словах, де у нас ся хоснує звук «ӱ» (ü) – «вун», «муй», «муст» и так дале. На сміх датко говорит: «Ишов кунь через муст та намочив хвуст». Много людий из сих нижнянськых районӯв возят у боржавські села продавати муку, капусту и вшитко другоє в зависимости выд сезона. Чилядь нараз учує їх по бисїдї, айбо ци было даколи такоє, вбы ся межи собов єднї з другыми не розуміли? За сякоє ищи-м не чув.
Горїшню Боржаву тай Верховину роздїлят гӯрськый хребет, позад чого обывателї сих двох реґіонӯв рїдко межи собов контактувут. Айбо у лїтї, в сезон хожіня на яфоны на Боржавські полонины, чилядь из єдного боку тай другого стрїчат ся на полонинськых верхах. Нараз ся упознают по бисїдї. За примір изгадаю: «Тото наші выще забову яфоны чешут? Нєт, тото верховинцї, чув им по бисїдї». Май легко учути, ож місто привычного Горїшню̄й Боржаві звука «ӱ» хоснувут «і».
Кой Руснак за гатаром учує нашу бисїду, дїля нього «наша» – тото не лиш так, як дома говорит, ай як говорит уся чилядь в краю, независимо выд реґіона. Кӯлько нашых людий по Чехах тай Словаках, де роблят и контактувут межи собов! У єднӯй бриґадї, ци на єдному заводї годен быти чоловік из каждого района Подкарпатя. Знаву по собі, ож ниґда там проблем из бисїдов не было. Кой люди говорили межи собов, знакомили ся, фурт им чув: «Чую по бисїдї, ож вы маєте быти дись из Хуста», «Видит ми ся, по говорїню, ож вы з Воловця». Люди чим лиш чувут бисїду, нараз зачинавут опридїляти, з якого района чилядник. При реґуларному контактї на роботї тай бывалнях (убітовнях) люди місяцями чуют усї діалекты русинської бисїды. Там ся чилядь автоматично збогачує знатьом за бисїду тай розширят си словниковый фонд. Много тко учує тай затямит дашто фольклорноє – приповідку, леґенду, переказ ци штось инше. Активнї бисїдові контакты межи Руснаками лише їм на плюс.
Коли-м ся учив ищи на бакалавратї у Дрогобичови (Львовська область, Галичина), были у ня єдноґрупникы тай сокурсникы тоже з Подкарпатя. Были студенты и старші по на єден-два курсы, тоже наші. Из каждым роком приходили другі подкарпатські абітурієнты. У чужому окруженю вшиткі, тко быв из нашого краю, видїли ся рӯдными. Тому в першому рядї цімборські контакты формовали ся якраз из свойими земляками. Усї наші, независимо выд курса ци рокӯв, моментально ся починали цімборовати, бо каждый свӯй ся видїв лїпшым тай май порядным, ги ткось містный. Вшиткі свої ся держали вєдно. Плюс до того, добираня на школы давало щи єдну нагоду фурт видїти ся й говорити межи собов. Тому ареал носителю̄в бисїды у мойому крузї быв выдносно широкый:
- Березникы, Довгоє, Керецькы – сїверномараморошськый діалект (боржавськый);
- Колочава – сїверномараморошськый діалект (теребльо-ріцькый);
- Брестӯв, Загатя, Мукачово, Нелїпино, Свалява, Чорный Потӯк – бережськый діалект;
- Буковиць, Изкы – верховинськый діалект;
Чудно было нашим украйинськым цїмборам, коли сьме сидїли ворохом тай бисїдовали. Казали, ож говориме межи собов по свойому, айбо каждый инак. Но тай сяк тото й было. Приміром, у пятницю, кой ишли сьме на выходнї домӯв. Троє сьме казали, ож идеме домӯв, но у єдноґрупника из Букӯвця тото звучало [домі], у єдноґрупницї з Колочавы [думу], а у мене [думӱ].
Што лиш говорити за днишню русинську літературу! Творы нашых літераторӯв масово ся ширят межи чилядь. Примір, запис верша Володимира Рошка «Чорный кавиль», котрый ачий чув каждый. Володимир Гаврилович пише рӯдным ужанськым говором, айбо у вшиткых реґіонах Подкарпатя його читавут тай розумівут. Докі щи не є єдиного стандарта, каждый автор при творьбі спират ся на рӯдный говӯр, што не заважат нашӯй літературї набывати активного розвою.
Нынї каждый діалект русинської бисїды представленый свойими писателями:
- Южномараморошськый: Сергій Тудовші (Велятино), Иван Бузаш (Буштино), Анна Цірик, Александер Хуст (Грушово) Мигаль Стан (Уґля), Мигаль Град (Березово), Мигаль Кемінь (Иза);
- Ужанськый: Володимир Рошко (Калник), Василь Матола (Ивановцї);
- Сїверномараморошськый: Мигаль Чикивдя (Березникы) Мигаль Лыжечко (Кушниця);
- Бережськый: Василь и Мигаль Молнары (Голубиноє), Леся Адамова-Стецович (Павлово), Мигаль Чухран (Королево), Иван Петровцій (Осӯй), Митро Поп (Страбичово);
- Верховинськый: Иван и Мигаль Завадякы (Новоселиця), Володимир Фединишинець (Репинноє).
Кидь брати сюды и гуцульськый діалект, та будеме мати поетесу Оксану Тодер из Раховського району.
Авторӯв, Богу дяковати, ищи маєме читаво. Тото про наш народ дуже добре. Ци любит ся нашӯй чиляди днишня русинська література? Любит ся тай дуже! Творы по русинськы читаво ся ширят межи хосновачами. Многі русинські писателї мавут сторінкы у фейсбуцї, де поблікувут свою творьбу. Їх читат много людий з цїлого Подкарпатя, ци даже й світу. Нынї каждый тко й не має книжку по русинськы годен зайти у фейсбук и там читати красну поезію тай прозу. Тай біды не є, ож на даный час каждый автор пише свойим рӯдным варіантом бисїды.
Маєме читаві ґрупы у фейсбуцї «Кавилюєме и фіґлюєме», «Серенчата», «Бітанґы», «Креденц сміху» тай много иншых из великым числом участникӯв из многых нашых сел, селищ тай городӯв Подкарпатя. Каждый там публікує запис так, ги дома говорит, айбо друга чилядь тото прекрасно розуміє. Пӯд каждым записом там читаво коментарӯв. Тай ищи што інтересноє, кроме фіґлю̄в часто там публікувут записы, што ся дотулявут нашої бисїды тай фольклора. Приміром: «Напишіт наші народнї присловкы», «Як ся у вас лаят», «Як кажете на сусїднї села», «Як у вас кажут за… (конкретнї предметы ци явища итд.), «Назвіт давнї наші слова». Пӯд каждым сякым записом назбират ся даколи й до тисяч коментарӯв. Хосновачі активно наводят свої варіанты тай ведут межи собов бисїду.
Тому ниякых проблем даже з писемнов бисїдов сякого вида не є. Из інтернета люди много узнают нового за нашу бисїду. Учат ся такых слӯв, што хоснуют ся лише у дакотрых реґіонах Подкарпатя. Исе є дуже добре. Приміром, чоловік из Пасїкы, коли прочитат слово «буля», уже буде знати, ож тото «крумпля», а сяк ся каже в горїшных боржавськых селах. Чим май бӯльше люди видит записы по нашому, тым май великый у них запас слӯв, май много у них знань. Люди зачинавут розуміти, кидь даже якісь окремі слова не хоснуют ся у їхньому відику, айбо тото и так по нашому, просто сяк говорят у другому районї.
Проблема ґруп у тому, ож дуже много у них плыне ненашых хосновачӯв, котрі там зачинавут публіковати усякі нетематичнї записы. Кидь адміністраторы не чистят ґрупы, они наскоро зачинавут пустїти выд смітя й страчавут свӯй началный смысл. Тому у сякому случаї лїпше чинити закрыті ґрупы.
Треба выдмітити й тематичнї групы, як «Закарпатський словник», де часто роблят записы про давнї й днишнї русинські слова, тай «Ко шо варить і любить їсти» – ґрупу за русинську кулінарію.
Та ци розуміют ся межи собов Руснакы? Мож твердо повісти, ож айно. Кидь ся стрїтит чоловік из Хустського району из чоловіком из Мукачовського району, будут годнї поговорити за всьо, што лиш будут хотїти. Подкарпатя дїлит ся за ареалами ширїня русинськых діалектӯв, но они понятнї каждому Руснакови в устнӯй тай писемнӯй формі.
Небылицї, ож єден район ся не розуміє з другым, у каждому селї непонятно говорят и так дале – исе лише стараня нечестованых людий пропаґовати в Подкарпатю асимілацію. Они хотят наговорити Руснакӯв не говорити так, ги навчила старшина, бо люди з другого села ци района не будут розуміти, а лїпше хосновати державну, бо тоды усїм буде ясно. Хочут вбити у голову, ож русинської бисїды не може быти, бо всяды говорят инак, никто ся ни з кым не порозуміє. Лише украйинська, ги російська на Сїверному Кавказї, може зворошити людность краю, а ипен русинӯв.
Но реальность така, ож у нас лиш єдна державна бисїда, айбо и лиш єдна рӯдна. Усяды, де тото просит закон, чилядь Подкарпатя хоснує державну бисїду, вшиткі Русины ї знавут. У другых случаях хоснуєме нашу бисїду, котра нам рӯдна. Нечестованї яничаре й експерты говорят лиш тото, што бы хотїли видїти, айбо реальность лиш така, ги она є. Мы ся добре межи собов розумієме й говориме так, ги наша старшина. Тай хосновати рӯдну бисїду в устному й писемному видї маєме законноє право.
Правдї быти, датко ся веде на антирусинську аґітацію. Трапляло ми ся, як наш чоловік писав: «Мы так говориме, што нас нитко не розуміє, тай мы самі ся межи собов не порозумієме, бо у каждому селї свої слова». У каждого своя голова, каждый робит высновкы в зависимости выд свойих знань. Но кидь чилядник знає лише слово «буля», а не годен затямити «крумпля» тай «рїпа», авадь хоснує слово «лӯтра», а «лазиво», в його понятї, казати недобре, та минї го шкода.