Дзеведзешати у Сербиї и Керестурияда

Дзеведзешатих рокох, наприклад 93, 94, 95 нє мал ши прецо уключиц телевизию у Сербиї кед ши нє бул мазохиста. Война, мертви, худоба и пропаґанда котра ци ше видзи же би нє спреведла анї нє цалком певного пса, но на тих просторох то якош ше примало. На наших меншинских телевизийох було дакус иншаке. Меншина танцовала, випиряла ше сукня, червена чижемка и хлапци зоз шекерками дзекеди зложнє скричали „Го!!!ˮ и подобне…

Так раз пре хто зна яку жажду за самопокалїченьом сом преруцовал ТВ беґелї и наишол на меншински дзе бул пренос Керестурияди, валалского музичного фестивачка. З боку новинарох ше наявйовало таке цошка як уход исламистох до Шарл Ебдоа, та ми ше затримала повага. Дом култури. Людзе шедза, куса ше слунечнїк, добри су, цихо су, и патра чекаюци чий унук, сушед шлїдуюци розцагнє гармоникову ґачу. На бину виходза валалски панк хлапци и скакаю по бини як кед би зоз скори сцели вискочиц. Ей, зоз скори вискочиц, и ту ци 94. рок у Сербиї, єботе, цо друге змислове най ши робел на бини окрем того. Фасцинантне! Перши раз трафене до центру нїтки одкеди провадзим нашу културу. Нажаль, патраци ретроактивно то премало раз було, алє за таку малу грудку людзох можебуц и досц и за кажди респект. Направело ше дацо инше од того цо було по теди. Фронтмен того бенду бул Славко Винаї Винко, о нїм слово нєшка. Теди шпивач, нєодлуга коавтор фанзину „Керестурски пендрек“, потим писатель, ґлумец, новинар и нєшка и режисер представох котри можеш патриц и нє кусац себе сподок ципели верабожаци ше же нач сом єботе нєшка вечар вошол до дома култури и нач як народ постоїме вообще. 

Панк бенди у хторих Винко ординує то Тхе Смаґельс, Тхе Фломастерс, Шухайдова нє дала до дзвончка, ПМ (Пизда менструална), Вис Пендрексил, дзекеди як резерва – шпивач у бенду Мирка Горняка Колеа „Як Фуˮ и на концу ХИП (Хлопски интернат папдюрдес). Значи єден конґломерат людзох змишани до рижних комбинацийох под рижнима менами, дзе найвисши досяги були даскельо наступи по Керестуре и околїску пред даскельо стотки людзми и гранє як предґрупа за даскельо векши бенди як „Ґоблиниˮ, „Забранєне куренєˮ… Цо сцеш вецей!? И як то идзе у нашей култури кед ше уж направи зоз нїчого дацо релативно шорове, то капе почим нєт нїякей потримовки, пенєжи, людзе муша жиц и три раз на дзень єсц та ше унапрямую индзей, як цо и пенєжи з нашей култури у найвекшей мири иду на преверене и сиґурне – правиц з нас музей хтори ходзи, чижма, шекерка и хорске „Гоˮ(вно)…

Глума, поезия и креативно инкубативни искуствия

Зоз Славком ми ше крижа драга на леґендарним Керстурским месце дзе ше зобрала високо интелектуализована младеж – при борцови на лавочкох, дзе ше швидко доноши одлука пойсц до илеґалней карчми цо робела вноци и там ше дебатує о темох од Дейвида Линча чи Керестур Твин Пикс по тото же лєм Чарлс Буковски на тим швеце заслужел квеце на гробе.

То уж период конєц дзеведзешатих. Теди Винко формовани як зме гварели лидер даскелїх панк бендох, алє ґу тому постава и значни поета и ґлумец. Як ґлумец ма замерковани улоги медзи иншим у представох „Концерт за пса и шмецеˮ, „Паридяˮ Владимира Надя Ачима и „Синдромˮ Звонимира Павловича. Док як поета участвує на поетских вечарох, обявює у Руским Слове, алє нажаль, без официялного виданя аж по 2007. рок, кед у часопису МАК виходзи „Триолоґия“, у нєй Винкова часц „Педикˮ, дзе обявени ище двойо авторе (Рибович, Медєши), котра будзе наградзена зоз награду Александра Духновича.

Друженя и родзенє дальших конструктивних идейох ше премесца до рижних подкровйох Нового Саду и КУРЦ-а (Културно-уметнїцки руски центер) чи як ше то уж вола. Вислухує ше аванґардне як бенд „Голи вайцаˮ з Горватскей, ходзи ше на концерти „Хованє Иксˮ и правя ше вельки плани. Теди заправо наступа єден конєц. Пауза од петнац роки нїчого. Можебуц вистатосц од починаньох котри нє идзу нїґдзе. Алє заш лєм тот период креативно инкубативни и гоч чежи ше закончиц з вельким нїч, на щесце после 15 рокох, нїодкац доходзим до информациї же Винко конєчно позберал свойо найлєпши твори и видал першу цалком свою кнїжку дзекуюци хижи Руске слово.  

Кнїжка з єдного боку интересантни експеримент даяких скорейших текстох и виводзеня розришеньох за нїх, або поставянє додатних питаньох, дзе ше достава интересантни ефект бавеня зоз прешлосцу и вообще можлївосци пременки у живоце, победзованя даяких животних ґузлох, нєришеносци даєдних чортох и конєчно и превозидзеня дачого цо може лєм час унїщиц. З другого боку у кнїжки маме поновне оживйованє поету, доставанє нових змистох и нових напрямох у обдумованю швета того чловека (приклади поезиї на концу текста).

Воскрешенє новосадского театру

Театер. Остатнї сеґмент, алє хвильково у найвекшим фокусу то режисерски анґажман Славка Виная. Започати на шлїду Звонимира Павловича котри бул приповедка за себе, режисер и драмски писатель нєконвенциялних змистох, представох найчастейше даякей чарней, постапокалиптичней атмосфери, а нажаль нєшка, после длугей хороти, покойни. Винаї ту пребера штафету и предлужує водзиц Руснацку новосадску драмску секцию и трапиц ше и зоз тим. 

Алє вицагнул терху. 

Прешлого року, 2021. успишно составени театрални фалат зоз осем ґлумцами „Кед когут закукурикаˮ. Роби ше о дїлу котре би ше могло дожиц як политични трилер зоз елементами хорора котри кед конзумуєш и кед ґлумци почню шалїц, маш чувство же ши на блек метал концерту. И знова ту тото старе чувство же трафене до поенти. Чи тота наша стварносц дацо инше од политичного трилеру з елементами хорору, цо з часу на час заздабе на блек метал естетику? Акурат! По виходзенє того текста на сайту, уж би зме требали опатриц премиєру другей представи „Початокˮ, значи тото єство живе и продукує, усудзел бим ше повесц и у наймоцнєйшей моци у тим моменту.

Заключок серияла „Улога того и того у шветовей револуциї при нашихˮ

На концу будзме поштени – чи мож руску културу, попри приложеного у тим и предходних текстох, обвинїц же ґлорификує лєм червену чижемку, шекерку и фолклорне „Го!ˮ? Нє можеме. Же єст єдна обща тенденция за таким то правда, алє заш лєм и сам факт же могло виплївац цошка цалком инше потвердзує нам же можлїви и други напрями.

Єдного дня кед ше направи аутопсия рускей култури на просторох Сербиї крашнє годно идентификовац змисти од 18. по 21. вик и то найвекши успих тих поєдинцох цо мали тот шалєни ентузиязем чомушик ше пошвециц без компензациї и з вельким одцеканьом енерґиї шицки тоти роки.  

Як ше прави дацо инше? Нове и иншаке ше прави зоз роботу, роботу и роботу и пошвеценосцу тей визиї. То треба мац на розуме скорей як ше прави шмих зоз традицийного и нєдостатка нового двацецпершовикованого – чи можеш на дачим робиц даскельо мешаци, 24 годзини буц фокусовани на тото, та гоч ши и нє 24/7 лєм у тим? Даскельме могли и тота серия текстох („Доприношенє „того и тогоˮ у шветовей револуциї…ˮ ), цали два тексти, пошвецени їм. Зоз тим ше серия завера.

Рибки

Жовти и кафово шпляхи
на склу празного 
аквариюма
два школьки, гарсц каменча
и нєпоєдзени пластични
алґи
дзе дараз плївали
два месково златни
рибки
морнар шерсцати
мрежу виплєт
стриберну
Додня рано
роси капки здогадню
го на писню
«Рибки плїваю по мутним аквариюме
и єдза пластични алґи
без смаку.
Штири их мури зопераю
же би вишли на шлєбоду 
и здохли.»

Вона

Вона сце буц велька.
Вона сце буц богата.
Вона сце буц щешлїва
алє дармо
вона люби мнє.

Дириґент

Жуваче у писоару 
кирваве
коло 
под мою дириґентску палїчку
криву 
танцує.
Цупкам з ґалантнима ципелками
по баркох у гайзлу
брудна шмердзаца вода
нє битне