Доброго здоровлїчка, цімборы! Дниська вас буду звідати дашто дуже простоє: ци жив у вашȳм селови ци варошови датко знаменитый? Не мусит тото быти дзвізда из телевізора, авадь інтернаціоналный чемпіон у боксови, айбо чилядиня, котроє варта помнити, тко много чого доброго учинив містови, де ся родив. Набізȳвно знаву нараз си спомнити за дакȳлкох, а може вам даже не стачит перстȳв на руках, обы усьых поличити.

Знама чилядь Кушницї

Раз ся сякоє звідаву, та маву дашто розказати ай я. У Кушници, ги в любому другому містови, были люди, котрых бы треба помнити, котрі привнесли у село дашто доброго. Люди май старші выд мене сись список будут годни читаво розшырити, но зачнеме из сього:

Ольга Ришаві была нїмка, котра скоро цїлый живȳт пробыла в Кушници. Родила ся она на Чехах, а в Кушницю прийшла си за чоловіком, котрого выладили у Пудкарпатську Русь на роботу. Інформації за того чоловіка маєме не много, знаєме лиш, ож быв інженером на електрарни. Сама Ольга, моравацька нїмка, перші рокы робила учительков музикы тай співаня у Рахові тай Ясїню. Уже пак по войнї тай установленю совіцькой власти перебрала ся у Кушницю, де ся зостала до кȳнця свого живота.

Хоть не родила ся сеся панїка у Кушници, но многоє сюды принесла. Сама была дуже залюблена у нашу природу, у сесї горы. Не могла тото ушытко лишити, завто ся туй ай убстала, не утїкла гет на Чехы до родины си. Робила у нас учительков музикы тай співаня, писала верші, пораз мальовала пейзажі красных гȳр, котрі видїла круг себе крȳзі вȳчка.

Роботы Ольгы публиковали у літературных новинках у Празї, Теплицях, Братіславі, єї верші спознавали у многых кутиках Чехословакії. Но по Другȳй світовȳй войнї ситуація ся читаво поміняла. Комуністична влада вела актівну пропаґанду против нїмцюв тай нїмицького языка, спозад чого уже дуже скоро Ришаві надовго ся лишила літературного письма. Вернула ся ид літературі лишек кой у Союзі «помнякло», уже за добы Хрущова. Єї верші мож было найти у нїмицькоязычных новинках: Нїмцї Казахстана, Нїмцї Алтая, Neues Leben.

У селови за ниї споминавут, як за честну жону, інтеліґентку, котра радо учила дїтий. Жила Ришаві коло штації, у провулкови за днишньым «клубом» (Дум Културы в Кушници). На містови єї хыжі дниська лишек пустый дараб земли. Ольга дуже любила заприказовати из інтеліґенційов села. Споминавут люди, ож она в основному цімборовала ся из баронесов из Березникȳв (за котру вам щи повно розкаже Мигаль Чикивдя, туй тай туй), из жонами чехȳв тай мадярȳв, из швабками, котрі робили на Гаморї в Лисичȳм, тай лісокомбінатови у Кушници. Цімборовала ся из ними, бо ай ходили у єдну цирьков — у католицьку цирьков у Довгому.

Кажут, же дома у Ольгы была нескромна бібліотека на бȳлше ги 100 книжок. Добре ся из нив цімборовав Василь Ґецко (Палкȳв), котрый, як пȳшов гет из лїсокомбіната, самовошколовав ся у медицинї, знав ся на лїках из трав. Вȳн выписовав мадярські, російські тай нїмицькі журналы по темі, тай часто захожовав ид Ришаві, обы побисїдовати тай помочи перетовмачити дашто из той літературы.

Направду за живȳт нашої поетесы — а она направду заслужила кликати ся «нашов» — знаєме немного. Можете май детайлно прочитати споминкы, опубликовані Васильом Ґецком. Правда біда, ож из каждым другым роком за ниї будут тямити менше тай менше люди, бо старші люди йдут гет, а молодым тото не є аж дуже інтересно.

Иван Фірцак (Кротон) — силач из Білок, котрый у єден час быв широко знамый на цїлу Европу, у 1928. рокови заслужив си тітул «майсилный чилядник світу». За Кротона розказовати мож повно. Вȳн є, направду, єдным из немногых нашых люди, котрі мавут даяку популарнȳсть тай сут на слуху ай дниська. В Украйинї выйшло за нього кіно «Иван Сила» (за історійоґрафічну точность кіна нич не можу повісти, бо не никав им го щи). Стоят му памнятникы, пишут за нього пораз ґазеты тай журналы. Молодым хлопаком Иван робив у Празї, тїгав грузы. Была там норма на перенос фіксованої вагы за динь, а Кротон тото шіковно выдрабляв за пару годин тай супокȳйно ишов си шийтеловати, што ся многым людьом метало в очи.

За Фірцака, на одміну выд Ольгы Рішаві, дїтвакы в Кушници, скорше всього, чули многым бȳлше. Тай бізȳвно поєдны даже будут знати, де ся уродив тай яка інтересна історія живота у нього была. Гадаву си, ож туй за його біоґрафію не маву шансу розказати вам нич нового, што бы ся не споминало у спередущых публикаціях тай кінах.

Айбо што го поязує из Кушницьов? Туй інформація не така точна, ай пораз почти леґендарна. Знаєме точно, ож у совіцькый час, коли Иванови уже не мож было выступати у ціркусах, мав вшелияку роботу, робив мало ай у Кушници на молочарни. Є у нас у селови даже єдна смішна леґенда за нього, як вȳн быв посміховав ся из люди, што не могли рушити на моторови (у даякых варіантох на возови из кȳньми), бо надняв быв єдным перстом иззаду тот транспорт, а як люди вылїзли, та чинив ся, гибы нич не видїв.

Петро Шинкарь (Кушницькый) — щи єден чилядник, котрый ся тоже не родив у Кушници, вырȳс инде, но котрый туй типирька жиє тай немало чого у сьому селови учинив. Петро на дниська жиє у Кушници, на штації, выднедавна є депутатом у містному Керечанському ОТГ.

Из Петром ся будут знати люди не лиш у мому селови, ай гет усягды по области, тай много де по Украйинї. Знавут го люди из усякых бокȳв. Датко го спознат ги знамого тай дуже трїбного свальбового старосту, у котрого пораз тяжко ся записати даже на гȳд упереда — натȳлко популарный вȳн є помежи нашої чиляди. Так тямлю, ож мы си у школї класом резервовали го, обы нам проводив выпускный, якраз дас за гȳд сперед тым, тай уже было видко у нього у календарьови заняті числа.

Другі будут го знати гикой орґанізатора юмористичного фестівалю в Кушници, котрый ся проводит скоро каждый гȳд, зачинавучи из 1993. года (за выйимков двох ци трьох разȳв, кой ся фестівал посунув на слїдувучый гȳд). Фестівал аж до днись не має даякої усталеної назывкы, тай пораз по-инчакому ся кликав у рȳзні рокы (авадь просто «фестиваль КВН у Кушниці», авадь «Кушниця open-дверь» разово у рокови 2010). У корїньови фестівалю была знама колись популарна у союзный час юмористична командна бавка КВН, де у рамках кушницького дїйства традічно ся змагали помежи собов дві команды — збирька фіґлярȳв из десятых тай єденадцятых класȳв. Из роками на фестівал изходило ся бȳлше люди — як позирачȳв, так ай участникȳв. Раз зачали приходити у гостї команды ай из сосїдньых сел. Уже на моюй памняти были команды из школ Довгого, Бронькы, Керецьок. Дале пак, уже у роках 2008-2010 тай дале, зачали ся прикапчовати команды из Закарпатськой Ліґы КВН, а пак ай из цїлой Украйины. Из часом зачав им стрїчати туй даже люди, котрых сперед тым видїв лиш у телевізорови, были тото ай «Dizel Show», ай «7*Я», ай много другых, кого мої читачі може бы май спознавали ги я, кидь никали украйинську «Ліґу Сміха».

Но на сьому не кониць. Кроме первых двох пунктȳв, Петро донедавна быв ай учительом — як у Кушници, так ай у броницькȳв школї. Не знаю, што конкретно учив у броницькых, айбо у мене вȳн запервоє быв учительом ґеоґрафії, а вже дале старостом ци орґанізатором фестивалюв. Сяк было ай у многых другых у Кушници, котрі ся зознамили из Шинкарьом запервоє у школї, котрі го затямили ги совісного учителя, котрый знав ся дослухати до каждого дїтвака, у кого не было лудно на уроках, кого мож ся было зазвідати усячино. Докладовав свȳй час кушницькȳв моложаві Петро не лишек у школї, ай дале. Орґанізація тых команд КВН, котрі пак выступали на фестівалови, тоже была на його плечох, так ай репетиції из нима тай прописованя сценару. Мож сміло казати, ож Петро фурт мав добрый контакт из моложавов у селови, мав силный влив на многых, из кым ся цімборовав я у молоді рокы, мав добрый влив ай на мене. Можете поникати, як сьме бисїдовали из Петром — мож ся там дȳзнати щи дашто за його біоґрафію, як вȳн ся дорадив прийти в Кушницю жити, чого так любит исю зимлю.

Інформаційна пустота

Дȳйшли сьме ид май інтересному — ци чули сьте за сих люди сперед сим? Скорше всього, добре знаєте лишек за Кротона, тай може пару раз были сьте на свальбі, де Петро Шинкарь старостовав, а за Ришаві ачий ни чули сьте ниґда шуга. Чого так ся стало? Направду за усьых спомнянутых люди пораз пише ся ай туй, ай там — но так ми ся видит, ож менше, ги мало бы. Вы бізȳвно знаєте пару добрых люди, што жили на вашȳй улици, што привнесли много доброго у місто, де жили. Датко быв добрым дохтором, датко знав класти стрїху так, ож ї полажовати пак ниґда не треба было, датко мав феноменалну памнять, усякоє ся стає. Дуже много читавых люди жиют круг нас, долиш мало за них знавут люди, бо майчасто сяка інформація жиє лишек устно. А чим люди, што йсе тямили, лишавут нас, та памнять за добру чилядь ся утрачат. Приступ переказованя сякых леґенд лишек устно є основнов причинов, чом, скорше всього, за Ольгу Ришаві ни чули сьте ниґда.

Окреме хочу мало дюґнути ай державу, ай школы, котрі не доста часу укладувут у розказованя за локалну історію, котра у дакотрых аспектох є дуже важна, обы розуміти, чого мы жиєме сяк тай сяк. Я си так споминаву, ож на уроках історії у школї не было споминок за ани єдного чилядника из днишнього Закарпатя, кидь тото не быв Волошин. Такоє, гибы туй сперед 20. сторочом домак нитко не жив тай нич не чинив. А на уроках, які были спеціално выдїлені на розказованя за локалноє, та може прȳбрали сьме пару варіантȳв народної вышивкы тай готово, на сюм кониць.

Розкажім за них

Гадаву си, ож проблема ясна, тай знаєме што из нив чинити. Хочу вас попросити укласти цятку часу у тото, обы сьме тямили за добрых люди, за котрых знаєте раз лиш вы. Минї самому буде дуже інтересно, кидь ми напишете за даякого доброго чилядника, котрый быв у вас дохтором, авадь біровом, авадь лїсничым. Котрый учинив у селови дашто файноє, котрый приклав ся, обы злїпшити живȳт у вас дома. Такых было много, мусиме за них тямити. Прошу вас сякоє:

• Напишіт на даякȳв своюв «соціалцї» за чилядника, котрого рахуєте вартым, обы го тямити (авадь напишіт минї, де вам май стȳчно)
• Розкажіт за нього хоть абзацик текста, обы было ясно тко вȳн тай выдкі
• Уповіжте, што доброго учинив, за чим го люди спознавут
• Дайте туды гештеґ #розкажімзаних, обы тот текст пак найшов я тоже (совісно буду моніторити фейсбук)
• Готово!

Пару простых крокȳв, обы не дасти пропасти памняти за добрых люди. Бо тко за них розкаже, кидь ни мы?

Мож из сим скочити ай май дале. Мож написати статю на русинськȳв Вікіпедії (айно, сяка є), там тоже хыблят сторȳнкы за нашу чилядь. Тай тко за них лїпше знає ги вы, честовані читачі?

Буду чекати! Майте ся!