В світлі остатніх розділів на тему формуваня Русинів і історичных обставин іх утиску, треба тіж шырше описати найтруднійше вызваня, перед якым стоят Русины. Головні тото, як дві народовы концепциі поділили сусідні народы і зас будут іх ділити. Єст то реляция медже украіньскым і нашым народами. Треба зрозуміти, же хоц тот розділ буде долгій, то його цілю єст представити дост контексту для тых, што не мают о тім основных знань. Одповід на звіданя, чом сме так сильні легковажены през тот нарід, безпосередньо доведе нас до одповіди, якых глядаме.

То направду траґічна, але незаперечальна реальніст: закля украіньскіст буде істнувала так як днес, не скінчат ся свары медже Карпаторусинами а Украінцями. Жебы пояснити, чом так єст, мусиме найперше зрозуміти амбіциі самой Украіны, так в сучасным, як і історичным контексті, а тіж тото, што она постерігат яко суть свого істнуваня. З єдной страны маме до діла з постеріганом віктимізацийом Украінців, як важном частю іх народовой істориі (як і в нас і вельох інчых народів). В тым припадку сут ґу тому причыны.

Та особлива тенденция до постеріганя опресиі мала історичні і ма сучасні політычне попертя. Планне одношыня взглядом рускых хлопів было частым явиском віками, по падіню рускых держав през наізды Монґолів. Державы з заходу колонізували тоты давны короліства, а векшына Украінців, што ся нашли в засягу той цивілізациі, была примушена до жытя на маленькых ґаздівках, де лем што могла прожыти. Векшына грошы была оддавана шляхті в замках або містах. Што цікаве, вельох, што не могли того знести, знаме днес як Карпаторусинів, кед втекли в горы, і запороскых Козаків, кед пішли на дикы поля.

Хоц не лем тоты, што тепер сут Украінцями, были панщынныма хлопами в Річпосполитій Обох Народів і Росийскій Імпериі, іх реґіоны належали до найбіднійшых в Європі. Сама Галиция была постерігана як правдоподібні найбіднійша земля в ХІХ в., навет з єй богатыма натуральныма засобами. Голод пустошыл землю што пару років. Заразы нищыли цілы села і половину населіня такых міст як Львів. Кед злучыти тото з фактом, же рядили нима не своі, а етнічні чуджы люде, тяжко ся чудувати, чом в культурі, особливо в західніх Украінців, звучыт так сильный гнів.

Тото почутя остало іщы зміцнене през діяня Росиі в попередніх столітях. В часах Росийской Імпериі істнувала зложена політыка асиміляциі, што заказувала украіньскій язык, а царскы декреты довели до переселіня запороскых Козаків до Кубани през Катерину Велику в 1775 р. В часі совітского пануваня векшына украіньскых жытелів Кубани остала асимілювана з Росиянами, а украіньскє населіня зменшыло ся з 49% в 1926 р. до лем 1% в 2002 р. Але треба спомнути, же характер такых подій в тым часі был зложеный. Совітска власт, котра признала такы реґіоны як Донбас і Крым Совітскій Украіні, сполнила вельо реальных мрій украіньскых націоналістів. Тоты рішыня уможливили леґальне прилучыня обшыри замешканых през росийску етнічну векшыну до Украіны, што довело до трудности по 1991 р. Чом власт так рішыла єст радше неясне, з вынятком припадку Криму, якій остал подаруваный през Нікіту Хрущова, што сам был Росиянином з Украіны.

Сучасны пробы втручаня ся в справы Украіны, росийско-украіньска война в 2022 р., навет кед ма ґеополітычны причыны, лем поглубляют напятя. То штоси, што тактычні розумны політыкы в Украіні уж выкористали на свій хосен. Очыщыня з росийского влияня протягом остатніх 24 місяци было найбільшым в істориі. Тото єст важне, але то іщы не вшытко. То лем поясніня можливости мотивувати діяня страхом, але не полна причына, для якой не можеме в покою спілістнувати. Правдива небезпека лежыт в украіньскых амбіциях будуваня власной імпериі.

Істнує сильна жажда так націоналістів, як і ненаціоналістів, жебы не лем зъєднати історичны рускы короліства або інакше повіджене, рускє населіня поза Москвом, але тіж мати владу над землями здобытыма през козацкы наізды по присягніню вірности царьови в 1654 р. То сут діяня Запороской і Кубаньской Козацкых Січы, з якых лем друга лишыла ся в леґальній формі доднес, хоц, як уж єм спомнул, не ма уж правдиві украіньского характеру. Тексты і слова, особливі при сучасным стані політыкы, можут лем дакус помочы в зрозумліню ціли конкретного руху. Приносят они радше лем основны інформациі до аналізы реальных рішынь. Кед смотриме лем на філософскы інтерпретациі, не видиме другой страны того, што ся діло. Головні в припадку Украінців треба ся присмотрити історичным політычным жаданям, жебы зрозуміти мрію нацийоналістів. Пониже находит ся мапа створена для пропонуваной украіньской державы, яка остала переказана урядникам през украіньску делєґацию на мирній конференциі в Парижы в 1919 р.

Тоту мапу выріжняют дві річы. По перше, барз выразні видно, же ціла Карпатска Русь находит ся в пропонуваных границях державы. Ту уж можна признати, же формуваня ся украіньской достоменности як суверенной державы од самого початку операло ся по части на влучыню в його границі Карпатской Руси. По другє, видиме влучыня пілнічно-західнього Кавказу, Бесарабіі, Кубани, Крыму і значной части Поліся. Хоцкі тота мапа єст інтересна в своіх фантазиях, то лишат ся іщы квестия народовых меншын. Тоты земли, не тілко в припадку Кубани, але уж з певністю на Кавказі і в Бесарабіі, были етнічныма отчызнами інчых народів, закля не спацифікували іх Козакы.

Прошло тото на безпосередній розказ Росийской Імпериі, зато не приписує ся цілой вины за тоты етнічны ліквідациі лем украіньскій ідеолоґіі. Хоц, ідучы дальше, стверджыня, же тоты наіханы земли сут історичні украіньскыма (як в припадку Буджаку, Крыму і бывшой Новоросиі, кед будеме ся тримали лем сучасных границ і не брали до увагы самых себе), єст політычном валідацийом вельох скорійшых імпериялістычных злочынів, якы змінили етнічный характер тых територий. Не треба быти бортаком і думати, же буд-яка держава лишыт землю про такы філософскы причыны, але отверат тото перспектыву на украіньску думку в часі формуваня той державы.

Навет в часі творіня той мапы етнічны групы были барз зріжницюваны як іде о людніст. Крым, так як і днес, был головні росийском територийом з ріжным чыслом крымскых Татарів. Бесарабія была в великій мірі замешкана през Булгарів і Молдаван, бо тот реґіон был інтеґральном частю Молдавіі до єй прилучыня до Росийской Імпериі в 1812 р.

Жытелі західнього Кавказу тіж становили значну част населіня перед тым, як были остаточні усунуты. Выглядат на тото, же там, де колиси мешкал хоц єден Украінец, земля была до взятя. Тепер, коли декотры з тых земел і етносів остали інтеґральныма частями суверенной державы, охота затриманя іх на все єст велика. Роля, яку Козакы мают днес в думаню о украіньскій державности єст добрым доводом на тото, же амбіциі сперед столітьом дотепер влияют на внутрішні справы.

Образ украіньского Козака єст образом любителя свободы і опорника против московскій державі, а не убийці Черкєсів ци злочынця на дикым поли під розказом царя, о якым тепер так отворено бесідуют як о історичным губителю іх земли. Всякы споминаны высше пробы докладной характеристикы того дідицтва стрітили ся з сильным опором і то не без причыны. Признаня ся до власного імперияльного минулого помогло бы лем здестабілізувати украіньску психіку, бо підважат так вельо основных для ней правд.

Кед лишыме на страні іншы важны квестиі, то панславістычный імпериялізм єст основным проблемом, про котрый так тяжко єст нам остати узнаныма. Жажда вчынити Украіну синонімом рускых земел і козацкых територий творит ситуацию, в якій дозволіня суверенности Русинам змінят саму дефініцию того, што означат быти Украінцьом. Украіна не была бы уж рускыма землями медже Росийом а Заходом, але чымси, што можна выбрати. В такій інтерпретациі неє місця на остаточны одповіди, лем велика сіра стрефа і потенцияльна балканізация.

Можна звідати, яка ту єст ріжниця до нашой концепциі Карпатской Руси? Можна тото видіти лем як борбу медже двома ідеолоґіями, але то лем товды, кед посмотриме на зовнішню страну того еґзистенцийного конфлікту. Першом квестийом, яку треба порушыти єст то, же земли нашого народу міряют ся з помочом локальных атрыбутів. Тото, што называме русиньскым, бере ся з того, в якых реґіонах ся бесідує по русиньскы (язык, якого Украінці не розуміют), з історичного істнуваня земли, котру віками уважано за Карпатску Русь, з волі люди ідентыфікувати ся інакше, а тіж зо спільной травмы, яку сме пережыли. Гев не треба переконувати векшыну до того, што єст русиньскіст, мы лем тото доокрисляме. Не можна того повісти о Украінцях в такій самій ступени.

Они не ділят з нами нашого языка, не перешли през тоту саму травму остатніх 155 років і на каждым кроці прібували елімінувати переконаня нашого народу. З нашой перспектывы неє то нич інчого як вірус, што прібує знищыти нас як нарід, бо іх проєкт не дозвалят жаден крок поза границями, якы они вызначыли. Тот факт, же достоменніст Русинів не лем выходит поза тоту концепцию, але выбухат през ню в спосіб, якій ідеово єст не до принятя, причынил днешню ситуацию. Вшытко інче, што ся односит до напятя в нашых реляциях, ма мінімальне значыня.