Коли карпаторусинська активістка Ґабріелла Дерепа пудняла в межинародных структурах тему ничіня природы Пудкарпатя и удсутность вызнаня корінного карпаторусинського народа, многі чекали цивилізованої дискузії. Місто того ся появила публикація Олены Мудрої, переповнена ярлыками, домыслами, інкримінаціями «сепаратизма» й фантазіями за «російську аґентуру».

Послідны рокы еколоґічна цілосность Пудкарпатя ся наражує серйозным выпровбованьом. Переміщіня промысла, спонтанноє й часто непрозороє інвестованя, масштабна урбанізація окремых дарабу, незаконні застройкы у еколоґічно чутливых зонах приводят до деґрадації ландшафта й порушіня звычных способу ґаздованя. Пуд сесі процесы чим дале май часто пудлажувут економічні інтересы извон, а місні громады трафлявут у ситуації, коли їх роль – пасивный позирач перемін, ініціованых хоть кым, лем не нима самыма.

У тот час, коли Україна стойит на порозі Європийської Унії, оприділявучи свою будучность, переписувучи законы и переосмыслювучи приорітеты, русинськый рух у Пудкарпатьови пудкреслено сокотит мовчаня. Сесе мовчаня не просто чудує; уно небезпечноє. Закі Київ и Брӱсел на фоні російської аґрисії формувут нову ґеополітичну мапу Європы, орґанізації, претендувучи на роль заступнику корінного карпаторусинського народа Пудкарпатя, впали в летарґію, не пропонувучи цілісної візії, скоординованых дій тай осмысленої защиты прав карпатськых русину.

Кой єврокомісар по вопросам розширіня ЄУ Марта Кос заявила плыном свого візита в Ужгород, же Україна «выповнила свою домашню роботу» по звіданьох націоналных меншин, уна представила сяку дипломатичну картину: штат, гибы, удповідат європийськым стандартам інклузивности й културного честованя. Но за сима словами ся пряче намного май сурова реалность, котра оголює як повирьхность розуміня Брӱселом, так и неспиравучоє ся ничіня корінного народа Пудкарпатя – карпатськых русину.

Vekšynie rusinskoho naselinja často rozkazuvut istoriju za epochu odrodžinja, kotra maje čitavyj uspiech, i za komunitu taj inštituty, što sa prodovžuvut rozšyrjovati. Aktivišty, u svoju očeredj, rozumievut toty reči taj bisieduvut za nich taj jich nevdači maj šyroko. Svietovyj kongres Rusinôv, ne pozeravuči na joho obšču reputaciju, ne je tym inštitutom, što znavut často chvaliti. Štosj iz nim pôšlo ne tak (avadj, može, ne pôšlo, ajbo za jse bude maj dale), ajbo za vto, že što konkretno, riedko sa prikazuje. Jak speredslovo d maj velikôj statie, u kotrôj sa bisieduje za holovny problemy Kongresa, publikujeme kurty statie za joho nedavny zakroky iz jich analyzom.

У што вірят наші нынішні лідеры, што вни думавут за одроджіня послідньых 30 рокув? Што щи май важно — якый має быти, подля їхнього назора, наш путь уперед? Нашоє четвертоє інтервю:  молодый русинськый активішта Юрко Капац, основатель Русинського портала, член Світовой Рады Русинув од Чеськой Республікы.

Хоть и ситуація пудла, єдиный пудход ид кодифікації пудкарпатського варіанта русинського языка потребный про його всокочіня тай розвуй. У сюй статі роззираєме хыбы и предлагаєме крокы вперед у процесови кодифікації.

У што вірят наші нынішні лідеры, што вни думавут за одроджіня послідньых 30 рокув? Што щи май важно — якый має быти, подля їхнього назора, наш путь уперед? Нашоє третьоє інтервю: отець Дмитрій Сидор, православный сященик, голова общества Кирила и Мефодія.

Хоть силы ґлобалізації отворявут двері про нові возможности и май широкого културного обміна, они такой чинят серіозні проблемы про всокоченя унікальной індентичности и наслідства русинув, котрі ся приумножавут дестабілізувучыма выслідками войны.