Кой голова структуры, што ся называт «Народна рада русинов Закарпатя» дават коментарь, котрый, фактично, делеґітимізує выступ карпаторусинської активісткы на межинароднуй платформі, – сесе не просто приватна мысль. Сесе політичный сиґнал. Сесе маркер глубинної хвороты, котра розїдат русинськый рух изудну: капітулантство, страх, сервилность и абсолутна страта обєктивности.
Тото, што проголосив Жупан: «Я не знаву, кого представлят сеся особа… Сесі заявы не выдражавут позицію Народної рады..» – указує не позицію лідера, як ся ун намагат ся представляти, а повну неваловшность сокотити інтересы народа, убяснити їх, и формовати повістку.
«Лідер» общины, кой увидів, же представитилька його народа выступила в ООН, повинен быв зробити єдно з двох: пудпоровати ключові вымогы за вызнаня, авадь холем ся коректно дистанціровати, не выступати в ролі прокурора. Жупан выбрав тритьоє – ударити такой по свому народови, чим подарити русинофобным ЗМІ удатну цитату діля пропаганды: «Русины самі говорят, же сесе не їх позиція, же їх нико не притіснят». Сесе – політичноє самогубсво представитильства.
Жупан повтарят ипен тоту мантру, котру карпаторусины слухавут ужек пятнадцять року: «Звіданя русину будеме рішати по войні…». Но сеся формула ся хосновала и до войны, и по Майданови, и до 2014 року, и по 2014 рокови, и ся хоснує типирь. Сесе не арґумент. Сесе – інструмент безконечного удкладованя варе якых реалных кроку. Удкладаня до момента, котрый, дуже віроятно, же не настане ниґда, докуть русинськый язык а ідентичность цалком ся не убстанут у самых лем музейох и споминках за якусь дуже давнюм давнину.
Розумный політичный представитиль повинен розуміти: звідання меншин, ци корінных народу, котрых штат, де тоты живут, удказує ся боронити, сесі звіданя ся рішавут ипен тогды, кой штат максимално залежит уд вонкашної пудпоры, а не «дись пак колись».
Типирь Україна ся намагат уступити в ЄУ. Типирь уна мусит демонстровати выконаня вымог по правам нацменшин. Типирь – момент максималного тиска. Ипен типирь активішты повинні быти голосныма. И ипен типирь «рада» повинна стояти за свуй народ.
Жупанова «позиція супокуйного чеканя» – сесе не мудрость. Сесе – самовылучіня пуд видом розважности. Арґумент «не на часі» – выправдованя многолітньої бездіялности.
Делеґітимація властного народа на межинароднуй арині – політична капітулація. Коли активістка у первый раз за декады говорит на форумі ООН за хыбы вызнаня, а пак межи вшиткых ї атакує тот, ко ї мав боронити, сесе значит єдно: структура цілком стратила валовшность быти рупором народа. Ни єден лідер меншины в Європі не засудив бы чоловіка, котрый ся дустав ид межинароднуй трибуні. Ни мадярськый, ни румунськый, ни словацькый, ни хорватськый, ни сирбськый. А карпаторусинам предлагавут мовчати. И ганьбити ся, же кось їх боронит. Сесе не стратиґія. Сесе – удказ уд самой ідеї карпаторусинської меншины/корінного народа як субєкта.
Из коментаря «лідера» наблюдаєме парадокс: Жупан повтарят риторику тых, ко декадами придушовав русинськоє звіданя. Фраза: «Піднімати тепер це питання — підігравати ворогу» – сесе калька з риторикы українськых чиновнику, котрі ї хосновали щи з 1991. року, жебы управдати удсутность прав діля карпаторусину.
А типирь сись арґумент озвучує чоловік, котрый повинен быв быти політичным адвокатом русину, а став повторьовачом старых кліше, направленых на заморозку варе якого розвоя.
Жупан говорит: «Ми проводимо культурні заходи, друкуємо книги…» Айно, сесе важно. Но кой културна активность ся подават ги заміна політичнуй роботі, сесе ся убертат в управданя повной інертности. Книгы не замінявут права. Танці не замінявут представитильства. Фолклор не замінює юридичный статус. Позиція «мы выживаєме културно – значит, ушитко добрі» – сесе формула заниканя, а не розвоя.
Изась повториме: кідь «Рада» не годна боронити русинськый рух, уна страчує моралноє право представляти народ.
Структура, котра
- бойит ся пуднимати тему свого народа,
- атакує властных активішту,
- повтарят риторику влады, котра іґнорує русинськоє звіданя,
- замінят політику фолклором,
- бойит ся русинофобу булше, ги дискримінації…
…перестават быти защитником народа. Уна стає фасадом, котрый издобно указати Брӱселови як «конструктивну» меншину, што не жадат нич реалного.
Русины XXI стороча – ошколовані, ґлобално інтеґровані, слободно думавучі. Уни знавут, же вызнаня не приходит тым, ко «чекат издобного момента». Уно приходит тым, ко: говорит, діє, участвує, жадат, орґанізовує. Голос Ґабріеллы в ООН – сесе тото, що повинні были зробити офіційні структуры, айбо не зробили за дисятьроча.
А реакція Жупана – сесе приклад того, як старі моделы «тихої лоялности» убивавут малі народы. Кідь карпаторусины хотят будучность – уни повинні робити ставку не на тых, ко їх учит мовчати, а на тых, ко, накониць, без нарушінь законодавства и без провокацій, говорит у повный голос.