Не будеме пересказовати історію русинського двиганя на території Пудкарпатя од розпада комуністичного блока до теперішнього дня. У сюй публикації хочеме проаналізовати роботу фунґувучых Пудкарпатськых русинськых орґанізацій, указати на їх хыбы и попробовати найти рішеня.
Ныні сут десяткы зареґістрованых русинськых орґанізацій. Общество Пудкарпатськых Русинов, Общество им. Духновича, Русинська файта, Русинська родина, районні русинські общества и много другых орґанізацій маєме офіційно. Кой видиме число орґанізацій, та видит ся, же русинськоє двиганя має у нас розцвітати. Десяткы орґанізацій ги бы й пудтвержувут слова Києва, же “ниякой дискримінації русинув не є, видьте, кулько си орґанізацій насоздавали”. Но самому ділі сяка ситуація пудтверджат крылату фразу “розділяй и владствуй”. Тай, правду кажучи, много тых орґанізацій сут хыба на папірьови.
Нашым недругам выгодно, коли активні, адекватні діятелі не скапчані єднов орґанізаційов, ай каждый ся держе чогось другого. Часто, коли у єднуй ґрупі русинськых діятелюв дако из чимось не согласный, видит ситуацію не так, та уже думат над создаваньом орґанізації, котра бы фунґовала и де бы ся робило так, “ги має быти”. Завто пак чоловік, котрый має ресурс, создават свою орґанізацію, де хоче указати правилну роботу. Сяк ся и создават хыба, хоть и не нароком. Повіме булше, дакого и будут тручати создати якусь орґанізацію, для того обы не было єдности.
Сут такі “лідеры” котрым треба організацію для добиваня свойих цілюв – політичных, економічных авадь иншых. Прикрывавучи ся русинськым двиганьом и проблематиков русинського звіданя они просто хоснуют русинув, ги ресурс для добиваня до свої цілі, а самых русинув, май часто, свойими діями дискридитувут.
Такі орґанізації, як Народна Рада Русинов Закарпатя (Жупан) и Крайовоє общество Пудкарпатськых Русинов, котрі сут май булші, и односно мавут ресурс, фурт ся старавут менші орґанізації взяти пуд контроль и вплывати на приятя рішень тых орґанізацій. Конечна ціль – прумкнути тоті общества, зробити їх повностю зависимыма, де голова тай їх члены будут выповняти вшитко, што ся од них жадат.
У дакотрых орґанізаціях є лиш пару чоловік. Авадь фактично єден. Ныні у Світовуй Раді Русинов Пудкарпатя представлят Крайовоє общество Пудкарпатськых Русинов Миколы Бобинця. И туй видиме сесю хыбу, мы й по днесь ищи не увиділи, ко є членом сього общества окрем самого Миколы Бобинця. Крайовоє общество пару раз на рук проводит якісь акції, івенты на території Пудкарпатя, а сам Микола Бобиниць участвує у многых акціях русинув Словакії, Румынії тай другых держав, и участвує у засіданях СРР.
Микола Бобинець уже много рокув представляє Пудкарпатя у Світовуй Раді Русинув. Из позитивного мож выділити, што Микола Бобинець, як голова орґанізації и представитель Пудкарпатя у Світовуй Раді Русинув, не робив провокативных выголошінь, котрі бы мали пак пудлый вплыв на русинув Пудкарпатя. У його діях не было нич такого, за што бы карпатськых русинув могли обвиняти у усякых пудлых ділах. Айбо кроме фестивалюв тай презентацій не мож ся догадати за таку роботу, котра бы приблизила наш народ до цілодержавного вызнаня в Україні. Фестивалі – тото добрі, но де дії про вызнаня? Мы ся доста наслухали співанок, мы знаєме, же мы русины, треба ити дале.
Пудкарпатські русины ся годувут ілюзаями про вызнаня, котроє уже мало и має настати. Но сама орґанізація для гляданя общой бесіды из централнов владов, для добиваня вызнаня не чинит нич. И сесе ся уже тягне роками. Часто за голову Крайового общества не чути. И лем коли ся приближат очередный Конґрес, вун дават за ся знати. Слабо ся вірит, што сесе тот лідер, котрый годен представляти Пудкарпатя тай русинськый народ, вести руснакув краю до світлой будучности.
Не так давно Світова Рада Русинув назначила Миколу Бобинця – координатором русинськых орґанізацій Пудкарпатя. Но як видиме, якось обєднати пиля себе русинськоє двиганя йому ся не дало. Ци видит сесю ситуацію СРР? Раз на два рокы СРР проводит Світовый Конґрес Русинув. Яка їх ціль? На сесь час, Світова Рада Русинув нич не зробила толкового, кроме того, як робила выголошіня, котрі фактично не мали и не мавут ціну. Ко сут учасникы СРР? Каждый раз тоты самі лиця, каждый раз для гостины, концерта тай бесіды, котра не переходит у діло. Кідь Світова Рада видит ситуацію в Пудкарпатю, в Лемковині, Марамуреші и нияк не вмішує ся, тогды яка юй ціна? Тото вшитко што чинит ся в Пудкарпатю тай другых реґіонах, стало ся через слабость сього орґана. Сеся слабость и допущат дакотрых некомпетентых представителюв, котрі у ся дома фактично не чинят нич хосенного.
Межи немногых активных обществ края єРусинськый културолоґічный клуб котрый проводит културні, просвітницькі акції и высвітлює свою роботу у соцсітках. Орґанізаційов вєдно из Обществом им. Александра Духновича (Продан), на даный час, выдават ся журнал “Отцюзнина” (пудпора Маґочія) тай літературный алманах.”Русин-клуб” мож выділити як орґанізацію, котра ныні доста активна, и годна представляти інтересы карпатськых русинув Пудкарпатя як в Україні, так и у Світовуй Раді Русинув вєдно из Крайовым обществом, авадь без нього.
Народна Рада Русинов Закарпатя – асоціація русинськых орґанізацій на сесь момент уже не має тулко моци, ги мала десятироча теперь, айбо даколи мала свої зборы тай до войны чинила раз у рук фестиваль. Но у свуй час, Євгеній Жупан быв такым лідером, котрый много хосенного вчинив для народа, а НРРЗ могла быти у СРР од Пудкарпатя. До активных мож однести Общество им. Александра Духновича и Свалявськоє общество Пудкарпатськых Русинов, котрі час од часу давут за ся знати.
Ныні наблюдаєме таку ситуацію, што фактично русинськоє двиганя розділено на два бокы, котрі межи собов конфліктувут. Вєдно роблят “Русин-Клуб”, НРРЗ, Общество им. Александра Духновича (Продан)- тото єден бук, а Крайовоє (Бобинець) и Свалявськоє (Кушнір) общество Пудкарпатськых Русинов – другый. Первый бук проводит свої акції вєдно и выдавут обновленый журнал “Отцюзнина” тай каждоручный літературный алманах. Они хотят замінити Крайовоє общество у Світовуй Раді Русинув, котроє представлят Пудкарпатя уже не єден рук. Убыдва бокы узяли си тему ґраматикы и кодифікації Пудкарпатського варіанта русинськой бесіды ги ключову для конфлікта. Єден бук ся держит ґраматичной основы, другый – фонетичной.
«Вічна свада» – сяк мож охарактеризовати сесю ситуацію, котра не нова, а была и є, од зачатку русинського двиганя по розпаду Радянського Союзу и до ныні. Усе были якісь орґанізації котрі мали не прості односины. Ныні «Русин-клуб», Общество им. А.Духновича и НРРЗ конфліктувут из Крайовым обществом Бобинця. Айбо не так давно ситуація была инака. Крайовоє общество и Общество им. Александра Духновича робили вєдно и конфліктовали из ННРЗ Жупана. Бобиниць быв у рядови основателюв Русинського културолоґічного клубу.
Через сяку ситуацію, постоянну сваду, многі русинські діятелі не прикапчувут ся до русинського двиганя через якусь орґанізацію, ай роблят самі, бо не видят в тому ниякый хосен. На слова головы якогось общества, же треба робити ворохом, многі одказувут, што їх лем выхоснувут у властных цілях. Часто так и є, што за чоловіка спомнят лем тогды, кой треба, авадь на трудах и имени даякого діятеля хотят “досягнути хмары”.
Мы хочеме кунчити сесі локальні конфлікты, через котрі русинськоє двиганя стоит на місті, а повноє навертаня корінных обывателюв до русинськой індентичности ниґда не настане. Сякі конфлікты лем людям на сміх, котрі ставут не лише стереотипами ай реалностьов русинства в Пудкарпатю. Як мож говорити народу про тото, што треба быти в рокаши, кідь туй пару чоловік не годні ся договорити. Хотіли бы сьме діяти инак, робити свою роботу централізовано, не допускати «началникув місного уровня». Локалным конфліктам не місто в будучности русинського двиганя. Кому фурт треба сваду, тот має ся лишити по за русинством, бо буде приносити лем шкоду. Мы хочеме скапчати пиля ся нову русинську інтеліґенцію, котра має свіжоє позераня на ситуацію тай не попала пуд уплыв «русинськых началникув».
Окреме мож пудмітити пробы одновленя фунґованя Союза русинськых писателюв Закарпатя, котроє не было онь читаво активноє, а по смерти председы Мигаля Града фунґованя ся зоперло повностю на пару рокув. Заступник председы Мигаль Бабидорич пробовав провести “зборы”, де бы ся обявив новым председом Союза. Айбо пудпоры у писательськуй орґанізації не найшов. Лиш пак у 2023 році правліня Союза русинськых писателюв Закарпатя провело зборы, де обговорили свою будучность, выбрали новых членув правліня и одновели фунґованя орґанізації. На другых зборах обявили, што орґанізація буде ся называти “Русинськоє літературно-културноє общество”.
По сьому орґанізація зачала роботу, завела літературну премію им. Мигаля Града. Но фактично, при реґістрації, сесе буде нова орґанізація. Айбо сесе ци не єдиный случай, коли члены общества не змирили ся из пудлов ситуаційов и узяли управліня обществом у свої рукы, для його одновленя.
На даный час є много причин через котрі фунґувучі русинські орґанізації не фест ефективні. Уднушні конфлікты тай розбіжности у вызначеню пріорітетув приводят до розєднаня тай меншеня ефективности русинськой діяльности. Кроме сього, через ограничені фінансові, людські тай другі ресурсы ускладнює ся робота орґанізацій тай ограничує ся їх возможность реалізововати проґрамы тай проєкты. Одсутность пудпоры тай вызнаня из боку державы читаво ускладнює роботу, айбо широкоє прикапчаня Пудкарпатськых обывателюв до сьой роботы не одбыло ся тоже, што читаво ограничує можность уплывати на події тай реалізововати цілі. А слаба розробка стратеґій тай планув діятелности може ускладнити напрям розвоя орґанізацій.
Для повышеня ефективности русинськых організацій годні быти хосенными сякі дії: кріпленя уднушньой єдности тай сполупраці, прикапчаня булшой участи общества, гляданя додатковых ресурсув тай розробка стратеґічных планув тай проґрам діятельности.
Главна хыба теперішньых орґанізацій – активный вождізм, конфлікты тай гляданя выгоды од орґанізації єї головы, а не думаня над активнов роботов. Сесь людськый фактор читаво вредит русинськуй ідеї. Стават ясно, же сесі люди, які сут теперь у русинськум двиганьови, не годні продовжати чинити свої обовязкы перед народом тай Отцюзнинов. Выше сьме споминали, же хочеме пиля ся скапчати нову інтеліґенцію, людей, котрі мавут свуй світогляд, своє никаня на ситуацію. Богужаль, сяка інтеліґенція ныні лем ся потихы формує. Завто мы и маєме ціль – тручати еволуцію русинськой інтеліґенції, котра бы была компететна и заняла ключовоє місто у русинському двиганю. Уже скоро мы докладно поясниме, што означат и як має вызирати еволюція, тай укажиме путь до неї.