Карпатські русины, народ, што жиє у історичнум реґіоні карпатськых гур, має богату културу. Айбо наша історія пропитана многыма траґічныма сторінками. Історія ниченя нашого народа ся одражат в траґедії и борьбі за выживаня, пудвернутов вплыву шелиякых історичных и соціальных фактору.
Первый етап, коли русины ся пуддавали масовуй асимілації, тото быв час од основаня Австро-Мадярщины до Первой світовой войны. Знаєме, же пудкарпатські и другі русинські зимлі были пуд мадярськов коронов. Тото быв час мадярськой шовіністичной політикы асиміляції народу пуд єї управліньом. Сись тяжкый час припадат на діятелность многых нашых будителю, котрых много за што годні сьме критиковати, айбо їх вклад у борьбі проти асимілації и всокоченя народа не мож переоцінити.
Тяжка економічна ситуація в Пудкарпатьови гонила тисячі русинськых селян еміґровати за океан, май булше у промыслові реґіоны сіверного востока США. Так ся тримало пув столітя, аж до Первой світовой войны. Также територійов Пудкарпатя ширили ся страшні епідемії, котрі забирали живот од великого числа русинськых обывателю.
Страшна біда до нас прийшла из Великов войнов у 1914. Тогды дуже много карпатськых русину войовало у составі австро-мадярськой армії на разных фронтах. Превеликоє число жертв ся нараховує межи руснаками-вояками за період войны. Не треба забывати, же фронт проходив и на території Пудкарпатя, што й принесло розруху многым нашым селам.
Воєнні рокы принесли ищи єдну траґедію карпаторусинам. У часі од сектембра 1914. до яри 1915. года велика часть габсбурґськых провінцій Буковины и Галичины, уедно из Лемковинов, были под окупаційов Російськой імперії. Як ся росіянами наступало, а дале, нарубы, одступало, габсбурґська власть арестовала пару тысяч галицькых и буковинськых русину, котрых держали за шпіґу и сімпатизанту Росії. У тот час лемковськый православный сященик Максим Сандович быв убитый габсбургськыма вояками. Арештованых русину верли у концентрачні лаґры, май грозный из котрых быв Талергоф, што близько вароша Ґрац в Австрії. Помежи арестованых было близько 2000 лемковськых сященику, учителю, общественных діятелю и простых люди. Гет много тых люди умерли у лаґрах од голода и хворот.
Кидь період Пудкарпатськой Руси и рахує ся золотым у історії нашой зимлі тай карпаторусинського народа, но тото не збавляло народ од хыб, котрых было дуже много. Узяти лиш бідноту, котра была по верховинськуй части Пудкарпатя. Нашу Верховину чехы называли «Африков у центрі Європы». Ачий усяды, по гурськых реґіонах Пудкарпатя, чилядь леґдвы выживала. Хвороты тоже ся ширили из великов силов, айбо выділити хочеме діточу смертность, котра была май высока в Чехословакії.
По анексії Пудкарпатськой Руси Мадярщинов (1939 р.) поміняла ся політична ситуація в Пудкарпатю из котров не всі ся были годні змирити. Завто в період 1939.-1940. Пиля 8 000 молодых хлопцюв тай дівок утікали на Галичину, котра уже была частьов Радянського Союза. На границі русину имали, судили їх за незаконный перетин границі тай шпіонаж, та заганяли у ҐУЛАҐы – лаґры, што ся находили на оддаленых частях Радянського Союза. За три рокы, у тяжкых, нетерпимых умовах, умерло много русину. Пак много из них мало шанс ся ослободити дякувучи Людвіґу Слободі, котрый основав Чехословацькый корпус, у котрый вступили русины и войовали у составі Червеной Армії.
Друга світова война принесла много біды нашому народу. Взяти лише Пудкарпатя, де єдні русины войовали у мадярськуй армії, а другі пак у радянськуй. Не є и єдной файты, котра бы не мала погыбшого на войні родича . Но май траґічноє стало ся дале – анексія Пудкарпатя Радянськым Союзом и включеня його в состав УССР, дальшов комунізаційов края и утвореньом Закарпатськой области у 1946 році. Русинську національность тай бисіду комуністична влада заказала. Зачала ся насилна колективізація тай ліклідація греко-католицькой церкви. Зачав ся період “дисятиліть мовчання”
На території Польщи ся одбыв Етноцид Лемку, так звана операція “Вісла”, в рамках котрой Лемку насилно было выселено до западной Польщи. Тогды злочины полського и радяньского уряду далеко пересягнули насилну депортацию. Етноцид Лемків – тото етнічна чистка и насилна асиміляция лемкувского народа, політика полськой державы од 1945. до 1947. рока, коли послідні Лемкы были выселені на запад Польщи.
По независимости Україны легкый живут в Пудкарпаті так и не настав. Народ выживат як годен, май бульше ходит по світу по зароботках. Кидь говорити за русинську бисіду тай індентичность, та Україна продовжат радянську політику односно карпатськых русинув. У 1996. році быв розробленый План акцій про вырішеня проблем „українців-русинів“ (укр. План заходiв щодо розв’язання проблем українцiв-русинiв), котрый по днись не одмінили.