За тридцять рокув до Етноцида Лемкув тай Дeсятируч Мовчаня, на Лемковину прийшла инша страшна епоха історії русинув. Она ся зачала у 1914. тай завершила ся онь у 1918. рокови з розпадом Австро-Мадярув. Лемкув ганили за тото, што они никда ни чинили, тай карали ни думавучи за тото, як ото на них уплыне. Испозад того селяне, педаґоґы, активішты тай Лемкувські інтеліґенты зазнали майгуршых злодійств, што колись чинила австрійська влада.
Епоха, за котру туй пишу, знана ги Австрійськый Терор. Она ся характерізує розломом жывота Лемкув у період помеджи 1914. тай 1918. роками. Дисятируча сперед 1914. роком австрійські урядникы фурт скептично никали на Лемкув Лемковины тай Русинув Восточной Галичины. Туй ся мож наганути за Адолфа Добрянського, котрого у 1882. рокови уєдно з доньков му тай Иваном Наумовичом поставили перед судом у Львові за “зраду” позад своюй позиції. Про тых, ко быв у владі у Відньови, наш наруд ся видів потенційнов пятов колонов, што годна помагати росийському врагови. За пару місяцю сперед войнов были розроблині планы “стримованя” лемкувського быватильства. А у 1914. рокови, коли война ишла австрійцьом препаскудно, тота параноя ид Лемком ся зачала збульшовати.
Тото, што теоритично мало бы быти стратеґічным рішіньом, оказало ся скоординованов ошалілостьов армії проти лемкуського быватильства. Перетрясы цілых сел тай практика кары смертьов без суда за єдну лем догадку за шпіонаж ци “нипатріотичну позицію” стали ся звыклыма явами. Єдным из убитых сякым чином быв знамый сященик Максим Сандович, котрый ни чинив аниякого злодійства, тай быв убитый у Горлицьох у 1914. році на зачаткови войны. Тото вшытко буде держати слідувучі дакулько рокув, іґнорувучи леґітимность ци вирьхованя закона.
Тых, ко ни трафив пуд безсудові розстрілы, айбо попав до рук австрійськых солдатув, одвозили на жилізничні штації тай садили у ваґоны про маржину. Накониць, пусля дакулькох днюв пути у тых ваґонах, люди доходили ид пустым полям коло вароша Ґрац, што у Австрії. Исе бы ся перетварило на концлаґер Талергоф, айбо перві, кого гев загнали, мусіли місяцями спати на голуй зимлі у студінь тай дождж. За три рокы екзистованя того лаґра через нього пруйшла скоро ушытка Лемкувська інтеліґенція. За тот час через нього пруйде 2000 лемкувськых педаґоґув, а ворошноє чісло русинув, што были у тому лаґрови, за дакотрыма даныма перекрочує 7500 людий. Хоть загнаня у Талергоф ни было само од себе смертелным засудом, великый процент русинув умирав у часови ї триманя там. Тот лаґер быв прототипом нацистськых концлаґрув часув Другой Світовой Войны, айбо місто меморіала тай могыл жертв на містови лаґра нись стоит аеропорт. Австрія никда ся ани ни перебачала за свої злодійства.
Лаґер быв накониць запертый австрійськым імператором, масовоє переміщиня тай зничованя громад лемкув ся накониць зоперло, а самі лемкы проголосили свою Лемко-Русинську републику в 1918. рокови пуд лідерством Ярослава Качмарчика. Айбо раны, уразы, што лишили тоті події, никда ся ни выгоят цілком. Тысячі лемкув были нисправедливо забиті, діти їм ся зостали сиротами без трібной помочи. У дакотрому сенсови, и мы сьме ся ниська ни у повности поновили свідомостьов тай душов. Таги ушыткі инші страшні часы нашой історії, сись терор є щи єдным прикладом нилюдськой жестокости до русинського народа.