— «Жарені крумплі — це що таке? Я думала, меню українською»

Живучи в Ужгородови, я доста часто вижу туй туристӯв из усякых міст, май часто маву час ай шансы поводити Ужом якраз дакого из другых відикӯв Украйины. Направду дуже люблю видїти гōстї у себе дома (бо в Ужі ся уже давно чуву ги «дома»). Знаву туй каждый кутик, люблю розказовати за його істōрію, габа за габōв. Люблю указовати людьом, де туй чилядь любит си сїсти на лавицю у холодка, де си давут кавиль, де люблят заїсти. Доста часто веде нас путь ай у шелиякі міста, котры старавут ся ударити, най ня божечко пробачит, «закарпатським колоритом» тай міксувут у своє меню ушытко наєдно. Там найдете у єднӯй позиції «жарені крумплі», а за два шорикы удолину вже «картопля по-домашньому». Турісты из другых відикӯв сиї державы направду думают, ож тото є дашто другоє, бо — але никай — «картопля» записана туй, та значит «крумплі» тото дашто инчакоє.

Ги ся приказує, «хайпуєме»

Смійте ся авадь нє, но чув им сякоє пару раз выд туристӯв, якых им завів даґде заїсти. Датко казав: «Йōй, як файно, інтересно тай колорітно!», а датко ни дуже рōзумів, чого иппен так. Ясно, ож чилядь иде за тым «колорітом», айбо на другого бока они бы си дашто хōтїли узяти заїсти — а тото буде тяжко, кидь они ни вшытко в меню рōзумівут. А ганделик, у якӯм ся тото провадит, натвердо думат, ож написав меню «по-украйинськы», долиш мало май «по-закарпатськы»…

Причина сього проста — прōвба даяк изчудовати туріста, котрый туй лиш на пару днӯв, котрый глядат даяку незвідану землю за бескидом. Я мōжу пōрōзуміти, чим думав властник ганделика тай нашто вӯн исе чинит. Айбо правда у тōму, ож турістови вӯн тым ни помагат.

Прōвба інтеґровати руснацьку лексику в украйинськоє меню, означувучи тоты слова «закарпатськыми» ни є на хосен ни русинськӯв бисїдї (даже кидь ї кликати закарпатськōв), ни украйинськым туристам тоже.

• Исе ни помагат удержовати локалну лексику, даже кидь ї дуже любити, бо вшытко ся мішат наєдно, слова «картопля» тай «крумплі» ставут у єден шор (исе вже даже ни кажу за тот факт, же украйинськōї абеткы субєктівно помало на передачу руснацькōї фонетикы).
• Исе, так само, ни помагат забескиднōму турістови рōзуміти, што исе вшытко є. Бо кōй вӯн у меню, написанōму по-украйинськы, видит исї слова, та гадат си, ож авадь исе є даякый другый прōдукт, якый лишек туй росте, авадь може вӯн сам, сарака, ни валōвшен по-украйинськы говорити.
• Выникат даякый дуалізм, ож читаво много рӯднōї украйинськōї лексікы многыма украйинцяма маркує ся ги «вонячый суржик», якого ся треба знибыти. Айбо тоты самі люди твōрят новый «суржик» руснацько-украйинськый, якым ни гōвōрят ани у єднӯй родинї, айбо ним ся пишут ганделикӯвські меню.

Алтернатіва є! Не є тото тяжко!

Я вижу рїшеня сиї проблемы в другōму: напишіт два меню, авадь дайте алтернатівный попис до каждого пункта. Не є тото тяжко! Кидь маєте у себе у ганделикови меню писаноє по-украйинськы, а пак про турістӯв маєте щи ай по-анґліцькы, та чом ни можете мати меню по-нашōму, по-русинськы?

В чӯм выгода сякого варіанта:

• Направду любите нашу бисїду? Кидь айно, та мож нив писати цїлоє речіня, а не лиш слово «крумплі» тай «пікниця».
• Є читаво много люди, які будут раді читати своє слово.
• Ни будете баламутити украйинськых туристӯв непонятнōв йим лексікōв. А кидь они силно будут хōтїти тыма словама ся насытити, ни тяжко йим буде перевернути стōрӯнку тай видїти тот самый текст, писаный по-русинськы.

Ясноє дїло, же моя «алтернатівна ідея» дниськы може жити лишек у мене в гōлōві, бо до дниська русинська бисїда не є в мōюй державі вызнана. Завто на сякый културный варваризм никавут благо, ба даже пуддержувут, пропаґувучи исе ги «посправдїшню локалну културу». Ужгород, у якōму історично руснакӯв ниґда ни было много, типирь прōбує на себе натягнути рōлу културнōї столицї Закарпатськōї области, хōть выд посправдїшньōї културы сього реґіона Уж є доста далекым (кидь ни раховати чилядь, котра выросла по селам навкруг, тай лиш нидавно прийшла сюды жити). Сумно ми пораз видїти такоє кылавоє сохтованя нашōї лексикы, лишек обы на ся надїти маску «локалнōї културы».

Єдні ми будут казати, ож «най буде, сяк хōть твоє слово буде жити!» Айбо тото всьо брехачкы. Исе нияка ни алтерантива, ниякоє ни спасіня локалнōї културы, ай скорше просто вырок ї смерти. Вышмарити свōю бисїду, ай перейти целком на другу, лишавучи си лиш «жминьку» рӯдных слӯв — тото не спасіня, ай просто мало май помала смерть.

Кидь ганделик ни валōвшен написати меню целком по-нашōму, та чом ся кличе «нашым»? Кидь у меню, што є писаноє по-украйинськы, двычі написати «крумплі» тай тричі — «шовдарь», та меню выд того не стане ми рӯдным. Тото меню стане културным мутантом, над якым я буду лиш ревати.