Талант – ото мōжнōсть чōлōвіка до чōгōсь: ци мальовати, ци заспӯвати, и так дале – подумат си чилядня. Айбо наші карпатські русины знавут инакый смысл сього слова. Бо у нас талант є и якась робота, яку треба изробити. Як чилядь каже, ож: «Прийде ярь, ярьованя, та доста нам треба буде талантовати». Авадь: «Сночи ся доста накосило, та таланту на пару днӯв, бо кӯлько з сїном робити треба!»

Може ся слово хосновати и тоды, кōй якусь рōбōту мусите ни по воли зробити, бо через опридїлену причину найшла ся.  Приміром, трактор на сотинах переорав межу та зайшōв на чужоє. Тоды чилядня пōвіст: «Но! Не убы быв по-людськы зорав! Ай ни, переорав межу, та ци ни мусїв им брати мотыку та ити заправляти. Лиш ми талант найшов!»

Кидь чōлōвік ни талантує, та якый из нього хосен? Тоды ся из обшаря учинит пустыня. Айбо у нас и так, ги давно, так и типирь, круглый рӯк лише таланты, таланты и таланты. Прийде зима, та тямлю, у прабабы ми, прощена бы, доста таланту было из вōвнōв, бо прадїд, прощен бы, вӯчарив, а баба пак у зимі пряла. И исе была робота, што припадала ипен на зимный час. Та сяк талантованя русинӯв мож пōдїлити на сезонноє и на каждоденноє. До каждоденного мож выднести кōвпӯт рано тай увичирі, а у дакого и на пōлудне, тай варити їдїня, харити, робити невелику рōбōту по двōру.

У зимі ся паруєме до сяток, а май читаво што ся робит, тото ся суче струча тай лущит пасуля. Сись талант забират доста читаво часу. Ни буду уже писати, як давно было, бо ясно, ож давно тōї роботы было намного май читаво. На зачатку яри вбираєме файты буль на сажіня, файно іх кладеме у кошары, убы ся ни перемішали тай пущали кōльцятка.

Прийде ярь, потопит ся снїг, потиплїє, та зачнеме пиля хыжі гребсти, наводити порядок. Много таланту у тых, кōму треба пӯдчищати на кӯсницях авадь берегах. Дōкі ся лист погребе, пріскіпы насадят, пōбілят, та много часу прӯйде. Пак у яри лиш по пōлю чути, як фризувут тракторе, а чилядь за ними иде заправляти бōрōзду. А пак треба міряти мижі и зачинати садити. Спершу ся посадят булї, а такōй у шорикы ся потычут щӯпкы из дынї авадь кабачкӯв. Пак май пōтōму сївалкōв ся пōсїє кіндириця тай бурак. Дома пиля хыжі ся насадит усяка зеленина: петрушка, ōкрӯп, морква, парадичкы, поприґа и много другого. Пак ся зачинат копаня, и оно буде доты, докы тоты булї, авадь кіндириця, ци штōсь инше, ни выросте такоє, што мож буде убгрібати. На гōрōдї ци ни каждый динь треба копати, пропольовати, поливати зеленину.

И ни выддыхнеме, зачинаєме помалы по пōлю косити, сушити сїно и возити дōмӯв. А у лїтї уже ся зачинавут серйōзнї  великі сїнокосы. Кидь зазвідати нашых ґаздӯв, ож из чим ся у них асōцїює лїто, та бізӯвне, ож пōвідят из сїнокосами. А там кобы лиш година была! Бо кōшіня тай сушіня доста. И ни дай Бог, кидь прийде туча та приллє сухоє сїно. И много треба поталантовати: выд рана до вечера косити, зношовати пласты, трясти, убертати, збирати зась у пласты. И сяк за тыждинь-два, в зависимости выд погоды. Пак часть сїна зметати у копицю, авадь ōбōрӯг, а часть привезти дōмӯв та зметати на стайню авадь до чури.

Ни устигнеме ся зашорити из сїнокосами, а уже и по пōлю треба косити отавы. А ґаздынї ищи дома ни сидят, а помалы закладувут ōгӯркы, парадичкы, варят лекварь. А у кӯнци авґуста зачинаєме браня. Єдного дне треба покосити бурян, кидь сут дынї, та повырывати, скласти у єдного вороха, убы пак повозити. А пак на другый динь будеме брати булї. Дома пак іх ищи сōртувут, позиравут, ци ни є гнилых и сыплют пак у пӯвницю. Кидь на сотинах потычено, та треба и пӯрвати пасулю.

За бульми треба ити жати. Но спершу, кидь є у былю пасуля, та пӯрве ся, и из тым начинат ся ламаня. Струча ся змече у міхы, а быля жнут и яжут у снопы. Тоты снопы из быльом дома складут у кладнї, а струча усьōв родинōв ся буде лущити. Айбо сись талант яв типирь выдпадати, бо чилядь май часто, на днешный час, ламле струча тай такōй лущит, бере дōмӯв без піря. А быля ся лишат на сотинах, а пак ся палит, ци переōрює.

Май пōтōму треба мыкати бурак, скласти го, но тай дынї, у пӯвницю. Ни треба забывати, ож на кӯсницях ищи треба пӯдчищати тай наготовити на зиму си дрōв. А пак ищи в осени убырвут ся яблыка, попалит ся на сотинах бурян тай красно ся загребе. Тко хоче дашто мати пӯд маржину стелити, та иде на лист. И треба возити гнӯй на сотины, убы перед ораньом го розметати — так земля май родити буде.

Ни треба забыти наладити си гōрдӯв, авадь два (!) кваснōй капусты, убырвати и подавити грезно, убы ся чинило вино. Погребсти лист треба у двӯрци, наметати пӯд пріскіпы гнӯй. А кōй застудит, зачнут наші руснакы свинї різати, чинити пікницю тай шōйт, будити солонину. Та ци ни читаво таланту маєме? Доста читаво! Давно карпатські русины ищи май много талантовали, айбо и типирь у нас ся лишили сякі таланты.